Перезагрузка налоговых отношений: миф или реальность?

   Про нову філософію податкових відносин (такий з’явився термін) у владних колах багато говорять і широко пропагують цю ідею у ЗМІ. Державна податкова служба України (ДПС) та представники бізнесу нещодавно підписали Меморандум про підтримку запропонованих змін у податкове законодавство. Збираються змінювати і сам формат відносин між податківцями і платниками податків. Отже, які нові тенденції з‘являються, на які зміни очікувати?
   
   НАШИМИ ПОДАТКАМИ ЗАЦІКАВИЛИСЬ МІЖНАРОДНІ СУДИ
   
   Новим фактором, що впливає на податкову політику в Україні, стають рішення Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд). Обов’язковість цих рішень для державних органів і наших судів встановлена у ст.ст.17-19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Тут, зокрема, передбачено, що суди мають застосовувати при розгляді практику Європейського суду як джерело права.
   
   Так, значний вплив на практику застосування податкового законодавства і вирішення податкових спорів мало рішення Європейського суду у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007. Справу порушено за заявою на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини ті основоположних свобод (далі - Конвенція) СП "Інтерсплав" (далі - Заявник). За останніми підрахунками понад 500 рішень судів України винесені з урахуванням висловленої позиції вищезгаданого міжнародного суду.
   
   Заявник, який звернувся до Європейського суду, стверджував, що наша податкова практика, яка полягала у відмові відповідних державних органів підтвердити право його на відшкодування ПДВ, є порушенням права безперешкодного користування ним своєю власністю і заподіяла значну шкоду його діяльності. Заявник посилався також на порушення статті 1 Протоколу 1 Конвенції, за якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
   
   Йшлося про право на відшкодування ПДВ за експортними операціями. Податкові органи відмовились виконати відповідні судові рішення, винесені на користь заявника, аж поки не надійде попереднє підтвердження присуджених сум від Податкової адміністрації. Врешті-решт, справа потрапила до Європейського суду. Представник держави, відповідача, заявив, що право заявника на відшкодування ПДВ відповідно до статті 1 Протоколу № 1 може розглядатися як "власність" виключно після підтвердження такої суми судовими рішеннями. У разі якщо податкові органи заперечували б право заявника на відшкодування ПДВ, заявник придбав би "власність" або "законні очікування" на її отримання тільки на підставі рішення суду.
   
   Натомість Європейський суд зазначив, що поняття "власність" у першому абзаці статті 1 Протоколу № 1 має самостійне значення, яке є незалежним від формальної кваліфікації за внутрішнім законодавством. Суд вказав і на те, що податкові органи не оскаржували розмір сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню заявнику, а просто відмовлялися підтвердити їх без будь-якої видимої причини, помилково спираючись на відсутність компетенції з питань відшкодування ПДВ.
   
   Державні органи стверджували, що існували виняткові обставини, які зробили необхідним прийняття заходів для захисту економічних інтересів держави. Україна зіткнулося з ситуацією, при якій система відшкодування ПДВ порушувалася, зокрема, існувало безліч випадків ухилення від сплати ПДВ, заяви необґрунтованих вимог про відшкодування ПДВ та фіктивних експортних операцій. У даній ситуації від уряду потрібно прийняття заходів, що дозволяють зупинити такі зловживання та запобігти їх у майбутньому.
   
   Особливої актуальності цій судовій справі надає заява уряду, що дії податківців виправдовуються диспропорцією між сумами, сплаченими заявником до бюджету як податки, і сумами ПДВ до відшкодування, які він заявив. Це викликало підозру в тому, що заявник використав фіктивні компанії для придбання переробленого брухту металу. За твердженням уряду, державні органи розкрили ці фіктивні підприємства. У свою чергу заявник підкреслив, що у нього не було ні повноважень, ні можливості контролювати діяльність інших осіб, це компетенція уряду, наявна незадовільна робота податкових органів, за яку заявник не може нести відповідальності.
   
   Європейський суд не сприйняв аргументи відповідача про загальну складну ситуацію з відшкодуванням ПДВ в Україні, натомість звернув увагу на відсутність доказів безпосереднього залучення заявника в протизаконну діяльність. Постійні затримки з відшкодування ПДВ і компенсації порушують "справедливий баланс" між вимогами публічних інтересів та захистом права на мирне володіння майном. На думку Суду, заявник поніс і продовжує нести особисті та надмірні обтяження. Насамкінець у рішенні Європейського суду зазначається, що найбільш придатною формою задоволення, по суті, було б усунення адміністративної практики затримок з відшкодування ПДВ, яка суперечить статті 1 Протоколу № 1.
   
   Наведена справа є яскравим прикладом того, як мають, відповідно до міжнародних стандартів, вирішуватись конфлікти між публічними (державними) і приватними інтересами. Тим більше, коли, як виявилося, держава помилково визначила свій інтерес і намагається перекласти тягар відповідальності за власну неефективну діяльність на приватних осіб. Лишається додати, що наведене рішення міжнародного суду широко використовується судами України в аналогічних справах і впливає на практику вирішення податкових спорів.
   
   Інший актуальний приклад розгляду наших податкових конфліктів Європейським судом - це рішення від 7 липня 2011 року у справі "Серков проти України". Європейський суд дійшов висновку про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідне податкове законодавство України не було чітким та узгодженим, не відповідало вимозі "якості" закону, що мало наслідком його суперечливе тлумачення Верховним Судом. Крім цього, судами всупереч національного законодавства не було застосовано підхід, який був би сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення.
   
   Наведеним рішенням нам нагадали, що поняття "якість закону" це не юридична абстракція і не загальне поняття, а цілком конкретна властивість правового акта, ігнорування якої законодавцем веде до негативних наслідків. У згаданій справі ці наслідки спричинила низька якість окремих податкових норм.
   
   ЧАС ПОСЛУХАТИ САМИХ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ
   
   На виконання доручення Президента України щодо формування Програми лібералізації державної податкової політики до 2014 року Державна податкова служба розпочала масштабну всеукраїнську інформаційну кампанію зі збору і узагальнення пропозицій підприємців та громадськості щодо спрощення системи адміністрування платежів та створення законодавчих передумов для підтримки бізнесу. На сьогодні в органи ДПС надійшло більше 5000 пропозицій та зауважень, які зараз опрацьовуються.
   
   ДПС України працює над спрощенням системи адміністрування платежів та створенням законодавчих передумов для підтримки бізнесу. Наприклад, за ініціативи податкової служби значно розширена спрощена система оподаткування для бізнесу за рахунок введення п"ятої та шостої груп платників єдиного податку. У Верховній Раді зареєстровано законопроекти з поправками до Податкового кодексу та інші законодавчі акти для удосконалення адміністрування податків і зборів, що передбачає зменшення ставок оподаткування для 5 і 6 груп платників єдиного податку: з 7 і 10% до 5 і 7%. Крім того, скасовується обмеження кількості найманих працівників.
   
   Вжиті заходи дають певні результати. Так, Світовий банк вніс Україну до переліку країн регіону, які за останні роки суттєво скоротили кількість часу, необхідного для виконання податкових зобов"язань.
   
   За повідомленнями ЗМІ, експерти відмічають скорочення за показником "витрати часу на податкову звітність" з 657 годин у минулому році до 491 години. нинішньому. Скорочувати й надалі документообіг і заощадити час платників на адміністрування податків дозволить подальша гармонізація податкового і бухгалтерського обліку, запропонована податковою службою подача заяв про реєстрацію платників ПДВ в електронному вигляді, а також впровадження електронного кабінету платника податків, через який надаватимуться дистанційні податкові послуги в режимі реального часу.
   
   За показником "кількість платежів" у рейтингу Paying Taxes-2013 Україна також поліпшила свої позиції: від 135 податків і обов’язкових платежів в 2011 році - до 28 у 2012.
   
   ГОТУЙТЕСЬ ДО ЗВИЧАЙНИХ ЦІН І СПЛАТИ ПОДАТКУ АВАНСОМ
   
   З 1.01.2013 р. набуває чинності п.39.15. Податкового кодексу України, згідно з яким поновлюється застосування так званих звичайних цін, якщо договірні або контрактні ціни відрізняються від звичайних більш ніж на 20 відсотків у бік збільшення або зменшення. Доведення цього факту покладається на податківців. Тепер визначені із застосуванням звичайних цін база, об"єкт оподаткування та інші показники податкового обліку буде використовуватись податківцями для проведення розрахунку податкових зобов"язань, коригування від"ємного значення об"єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки. У випадку незгоди платника податків з визначеною податківцями звичайною ціною саме податківці мають звернутись до суду з відповідним позовом аби підтвердити свою позицію.
   
   Ще одна погана новина. З нового року стає чинним авансовий порядок сплати податку на прибуток підприємств. Платники цього податку будуть щомісяця сплачувати авансовий внесок податку в сумі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній рік .
   
   А про запропонований, але поки що не прийнятий 15-відсотковий плюс відсоток до Пенсійного фонду податок на продаж громадянами своєї валюти годі й казати.
   
   Судячи з усього, добрі наміри податкових реформаторів часто-густо вступають у конфлікт з необхідністю наповнювати бюджет, економічна й фінансова криза увесь час вносить свої корективи. Філософію податкових відносин вже начебто і змінили, тепер час братись за її втілення у життя.
   
   Сергій ТЕНЬКОВ
   Юридичний вісник України №49, 8-14 грудня 2012