16.01.13
Печатать
Фиксированный сельскохозяйственный налог: особенности начисления и уплаты
6 грудня 2012 року в редакції журналу «Вісник податкової служби України» ДПС України провела «гарячу» телефонну лінію з питань особливостей нарахування та сплати фіксованого сільськогосподарського податку за участю начальника відділу платежів за землекористування та місцевих податків Управління місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів Департаменту оподаткування юридичних осіб ДПС України Катерини Гривнак.
Пропонуємо вашій увазі відповіді на запитання, поставлені під час телефонної лінії.
Надходження коштів поворотної(безповоротної) фінансової допомоги та відсотків по депозиту
1. Чи включаються до загальної суми доходу при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва такі надходження коштів на поточний рахунок платника податку, як відсотки по депозиту, поворотна (безповоротна) фінансова допомога?
Загальна сума доходу підприємства визначається відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 29.11.99 р. № 290 (далі — ПБО 15). Згідно з п. 7 ПБО 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи; надзвичайні доходи.
Для визначення загальної суми доходу сільгосптоваровиробника підсумовують кредитові обороти за субрахунками 791 «Результат операційної діяльності», 792 «Результат фінансових операцій», 793 «Результат іншої звичайної діяльності», 794 «Результат надзвичайних подій» (рядок 2 Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва, затвердженого наказом Мінаграрної політики та продовольства України від 26.12.2011 р. № 772).
Відповідно до п. 5 ПБО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Визначення фінансової допомоги наведено у пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — Податкового кодексу). Так, поворотна фінансова допомога — це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.
Отже, відсотки по депозиту та безповоротна фінансова допомога включаються до загальної суми доходу при визначенні частки сільгосптоваровиробництва, оскільки відповідають умовам визначення доходу. Поворотна фінансова допомога не включається до загальної суми доходу при визначенні частки сільгосптоваровиробництва, оскільки не відбувається збільшення суми власного капіталу, за умови, що її повернуто у встановлений термін.
Земельні ділянки під спорудами
2. Чи повинно фермерське господарство — платник ФСП сплачувати земельний податок за земельні ділянки під спорудами?
Згідно з пп.«б» п.307.1 ст.307 Податкового кодексу платники ФСП не є платниками земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва).
Відповідно до ст.22 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. №2768-III (далі — Земельний кодекс) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім віднесених до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Отже, сільгосппідприємство — платник ФСП не сплачуватиме земельний податок лише за земельні ділянки під виробничою інфраструктурою, які є землями сільськогосподарського призначення і надані для товарного сільгоспвиробництва. При цьому підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Водночас якщо платник ФСП надає в оренду окремі будівлі, споруди або їх частини, то земельний податок за земельні ділянки під такими будівлями, спорудами (їх частинами) сплачується на загальних підставах.
Земельна ділянка як внесок у спільну діяльність
3. Підприємство — платник ФСП планує укласти договір про спільну діяльність без створення юридичної особи (далі — договір про спільну діяльність), предметом якого є здійснення сторонами спільної діяльності з вирощування сільгосппродукції. За умовами договору передбачається, що вкладом кожної зі сторін у спільну діяльність є:
зі сторони 1 — земельні ділянки, передані у користування стороні 2 для вирощування сільськогосподарської продукції (договір оренди земельних ділянок між стороною 1 та органом державної влади зареєстрований у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому законом);
зі сторони 2 — безпосереднє ведення діяльності щодо вирощування сільськогосподарської продукції та її продаж.
Чи правомірне за вищевказаних обставин укладення договору про спільну діяльність?
Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу право оренди земельної ділянки — це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки — на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом (п. 5 ст. 93 Земельного кодексу).
Статтею 8¹ Закону України від 06.10.98 р. № 161-XIV «Про оренду землі» встановлено, що право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особом, внесено до статутного капіталу, передано у заставу, крім передбачених частиною другою цієї статті випадків.
Винятком з цієї норми є відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності, наданої для будівництва житлового будинку, за згодою орендодавця у разі, якщо таке будівництво розпочато, на строк та на умовах, визначених первинним договором оренди, або якщо таке відчуження передбачено первинним договором оренди.
При цьому відчужене право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Згідно зі ст. 102¹ Земельного кодексу право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі — Цивільний кодекс).
Отже, в даному випадку операція з передачі земельної ділянки як внеску у спільну діяльність неможлива, оскільки земельна ділянка не є власністю учасника спільної діяльності, а використовується ним на підставі договору оренди.
За наявності згоди орендодавця такий учасник може передати орендовану земельну ділянку або її частину у суборенду.
Розрахунок суми ФСП
4. При визначенні суми земельного податку до показників нормативної грошової оцінки ріллі застосовується коефіцієнт 1,756. Чи застосовуватиметься такий коефіцієнт сільгосппідприємствами при розрахунку суми ФСП?
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 р. № 1185 (далі — постанова № 1185) внесено зміни до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.95 р. № 213. Зазначена постанова набрала чинності з 01.01.2012 р. У зв’язку із зазначеними змінами показники нормативної грошової оцінки гектара ріллі окремої земельної ділянки, проведеної станом на 1 липня 1995 р., застосовуються із коефіцієнтом 1,756.
Для сільгосптоваровиробників базою оподаткування ФСП є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), проведена станом на 1 липня 1995 р., для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) — нормативна грошова оцінка одного гектара ріллі в АР Крим або в області, проведена станом на 1 липня 1995 р.
Прийняття постанови № 1185 не вплинуло на визначення бази оподаткування для платників ФСП, тобто при розрахунку ФСП застосовується нормативна грошова оцінка ріллі станом на 1 липня 1995 р.
Договір про спільну діяльність за участю платника ФСП
5. Сільгосптоваровиробника — учасника договору про спільну діяльність визначено договором відповідальним за ведення обліку та сплату податків від спільної діяльності. Чи може бути такий сільгоспвиробник зареєстрований платником ФСП та чи відноситься дохід від спільної діяльності до частки сільськогосподарського товаровиробництва?
Згідно з пп.14.1.139 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.
Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку (пп.153.14.2 п.153.14 ст.153 Податкового кодексу).
Відповідно до п.3 Порядку ведення обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженого наказом Мінфіну України від 28.10.2011р. №1352, якщо договір про спільну діяльність укладено між платником (платниками) податку на прибуток підприємств (далі — податок) та особою (особами), що не є платником (платниками) податку, то уповноваженим платником у частині ведення обліку може бути виключно особа, що є платником податку.
Згідно з п.1.7 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну України від 09.12.2011р. №1588, уповноважена особа — учасник договору (контракту) про спільну діяльність (юридична особа, зареєстрована в Україні відповідно до Закону України від 05.05.2003р. №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», або її відокремлений підрозділ), який є платником податку на прибуток і уповноважений вести облік результатів спільної діяльності іншими сторонами згідно з умовами договору про спільну діяльність.
Обмеження щодо застосування ФСП визначені п.301.6 ст.301 Податкового кодексу.
Платники ФСП не є платниками податків і зборів, зокрема податку на прибуток підприємств (пп.«а» п.307.1 ст.307 Податкового кодексу).
Враховуючи, що платники ФСП не є платниками податку на прибуток підприємств, а уповноваженим платником у частині ведення обліку спільної діяльності може бути виключно особа, що є платником податку на прибуток підприємства, тому сільськогосподарський товаровиробник — учасник договору про спільну діяльність без створення юридичної особи, визначений договором відповідальним за ведення обліку та сплату податків від спільної діяльності, не може бути зареєстрований платником ФСП.
Разом з цим суб’єкт господарювання — платник ФСП може бути учасником договору про спільну діяльність без утворення юридичної особи, оскільки п.301.6 ст.301 Податкового кодексу не містить застережень щодо можливості здійснення зазначеної діяльності і такий платник не враховує дохід від спільної діяльності при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва.
Пропонуємо вашій увазі відповіді на запитання, поставлені під час телефонної лінії.
Надходження коштів поворотної(безповоротної) фінансової допомоги та відсотків по депозиту
1. Чи включаються до загальної суми доходу при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва такі надходження коштів на поточний рахунок платника податку, як відсотки по депозиту, поворотна (безповоротна) фінансова допомога?
Загальна сума доходу підприємства визначається відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 29.11.99 р. № 290 (далі — ПБО 15). Згідно з п. 7 ПБО 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи; надзвичайні доходи.
Для визначення загальної суми доходу сільгосптоваровиробника підсумовують кредитові обороти за субрахунками 791 «Результат операційної діяльності», 792 «Результат фінансових операцій», 793 «Результат іншої звичайної діяльності», 794 «Результат надзвичайних подій» (рядок 2 Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва, затвердженого наказом Мінаграрної політики та продовольства України від 26.12.2011 р. № 772).
Відповідно до п. 5 ПБО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Визначення фінансової допомоги наведено у пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — Податкового кодексу). Так, поворотна фінансова допомога — це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.
Отже, відсотки по депозиту та безповоротна фінансова допомога включаються до загальної суми доходу при визначенні частки сільгосптоваровиробництва, оскільки відповідають умовам визначення доходу. Поворотна фінансова допомога не включається до загальної суми доходу при визначенні частки сільгосптоваровиробництва, оскільки не відбувається збільшення суми власного капіталу, за умови, що її повернуто у встановлений термін.
Земельні ділянки під спорудами
2. Чи повинно фермерське господарство — платник ФСП сплачувати земельний податок за земельні ділянки під спорудами?
Згідно з пп.«б» п.307.1 ст.307 Податкового кодексу платники ФСП не є платниками земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва).
Відповідно до ст.22 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. №2768-III (далі — Земельний кодекс) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім віднесених до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Отже, сільгосппідприємство — платник ФСП не сплачуватиме земельний податок лише за земельні ділянки під виробничою інфраструктурою, які є землями сільськогосподарського призначення і надані для товарного сільгоспвиробництва. При цьому підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Водночас якщо платник ФСП надає в оренду окремі будівлі, споруди або їх частини, то земельний податок за земельні ділянки під такими будівлями, спорудами (їх частинами) сплачується на загальних підставах.
Земельна ділянка як внесок у спільну діяльність
3. Підприємство — платник ФСП планує укласти договір про спільну діяльність без створення юридичної особи (далі — договір про спільну діяльність), предметом якого є здійснення сторонами спільної діяльності з вирощування сільгосппродукції. За умовами договору передбачається, що вкладом кожної зі сторін у спільну діяльність є:
зі сторони 1 — земельні ділянки, передані у користування стороні 2 для вирощування сільськогосподарської продукції (договір оренди земельних ділянок між стороною 1 та органом державної влади зареєстрований у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому законом);
зі сторони 2 — безпосереднє ведення діяльності щодо вирощування сільськогосподарської продукції та її продаж.
Чи правомірне за вищевказаних обставин укладення договору про спільну діяльність?
Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу право оренди земельної ділянки — це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки — на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом (п. 5 ст. 93 Земельного кодексу).
Статтею 8¹ Закону України від 06.10.98 р. № 161-XIV «Про оренду землі» встановлено, що право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особом, внесено до статутного капіталу, передано у заставу, крім передбачених частиною другою цієї статті випадків.
Винятком з цієї норми є відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності, наданої для будівництва житлового будинку, за згодою орендодавця у разі, якщо таке будівництво розпочато, на строк та на умовах, визначених первинним договором оренди, або якщо таке відчуження передбачено первинним договором оренди.
При цьому відчужене право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Згідно зі ст. 102¹ Земельного кодексу право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі — Цивільний кодекс).
Отже, в даному випадку операція з передачі земельної ділянки як внеску у спільну діяльність неможлива, оскільки земельна ділянка не є власністю учасника спільної діяльності, а використовується ним на підставі договору оренди.
За наявності згоди орендодавця такий учасник може передати орендовану земельну ділянку або її частину у суборенду.
Розрахунок суми ФСП
4. При визначенні суми земельного податку до показників нормативної грошової оцінки ріллі застосовується коефіцієнт 1,756. Чи застосовуватиметься такий коефіцієнт сільгосппідприємствами при розрахунку суми ФСП?
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 р. № 1185 (далі — постанова № 1185) внесено зміни до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.95 р. № 213. Зазначена постанова набрала чинності з 01.01.2012 р. У зв’язку із зазначеними змінами показники нормативної грошової оцінки гектара ріллі окремої земельної ділянки, проведеної станом на 1 липня 1995 р., застосовуються із коефіцієнтом 1,756.
Для сільгосптоваровиробників базою оподаткування ФСП є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), проведена станом на 1 липня 1995 р., для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) — нормативна грошова оцінка одного гектара ріллі в АР Крим або в області, проведена станом на 1 липня 1995 р.
Прийняття постанови № 1185 не вплинуло на визначення бази оподаткування для платників ФСП, тобто при розрахунку ФСП застосовується нормативна грошова оцінка ріллі станом на 1 липня 1995 р.
Договір про спільну діяльність за участю платника ФСП
5. Сільгосптоваровиробника — учасника договору про спільну діяльність визначено договором відповідальним за ведення обліку та сплату податків від спільної діяльності. Чи може бути такий сільгоспвиробник зареєстрований платником ФСП та чи відноситься дохід від спільної діяльності до частки сільськогосподарського товаровиробництва?
Згідно з пп.14.1.139 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.
Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку (пп.153.14.2 п.153.14 ст.153 Податкового кодексу).
Відповідно до п.3 Порядку ведення обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженого наказом Мінфіну України від 28.10.2011р. №1352, якщо договір про спільну діяльність укладено між платником (платниками) податку на прибуток підприємств (далі — податок) та особою (особами), що не є платником (платниками) податку, то уповноваженим платником у частині ведення обліку може бути виключно особа, що є платником податку.
Згідно з п.1.7 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну України від 09.12.2011р. №1588, уповноважена особа — учасник договору (контракту) про спільну діяльність (юридична особа, зареєстрована в Україні відповідно до Закону України від 05.05.2003р. №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», або її відокремлений підрозділ), який є платником податку на прибуток і уповноважений вести облік результатів спільної діяльності іншими сторонами згідно з умовами договору про спільну діяльність.
Обмеження щодо застосування ФСП визначені п.301.6 ст.301 Податкового кодексу.
Платники ФСП не є платниками податків і зборів, зокрема податку на прибуток підприємств (пп.«а» п.307.1 ст.307 Податкового кодексу).
Враховуючи, що платники ФСП не є платниками податку на прибуток підприємств, а уповноваженим платником у частині ведення обліку спільної діяльності може бути виключно особа, що є платником податку на прибуток підприємства, тому сільськогосподарський товаровиробник — учасник договору про спільну діяльність без створення юридичної особи, визначений договором відповідальним за ведення обліку та сплату податків від спільної діяльності, не може бути зареєстрований платником ФСП.
Разом з цим суб’єкт господарювання — платник ФСП може бути учасником договору про спільну діяльність без утворення юридичної особи, оскільки п.301.6 ст.301 Податкового кодексу не містить застережень щодо можливості здійснення зазначеної діяльності і такий платник не враховує дохід від спільної діяльності при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва.
Рубрика:
- Прочее
- /
Бухгалтер 911 подчеркивает: содержание авторских материалов может не совпадать с политикой и точкой зрения редакции. Среди авторов материалов, которые публикуются, есть не только представители редакционной команды.
Информация, представленная в конкретной публикации, отражает позицию автора. Редакция не вмешивается в авторские материалы, не редактирует тексты и, следовательно, не несет ответственности за их содержание.
Блоги 
