Интернет-реклама: что в учете рекламодателя

Відтворення матеріалу у будь-якій формі повністю або частково можливо лише з письмового дозволу газети «Інтерактивна бухгалтерія».

Інтернет-реклама: що в обліку рекламодавця

Підприємство для збільшення продажів своєї продукції вирішило розмістити рекламу на інтернет-сайтах. Як відобразити в обліку такі витрати на оплату інтернет-реклами (за розміщення банерів, плату за просування сайту в пошукових системах, контекстну реклама тощо)? Що з ПДВ?

ВІДПОВІДЬ: Підприємство-рекламодавець¹ отримує, а розповсюджувач² надає послуги з інтернет-реклами… Нехай навіть і специфічної — «інтернетної», але ж таки реклами.

У нашій країні надання такої послуги документується традиційно актом приймання-передачі послуг. Установленої нормативними документами форми акту немає. Тому кожне підприємство, організація (рекламне агентство чи рекламодавець, або ж за погодженням між ними) розробляють форму акту самостійно. Так повелося, що зайвих паперів не буває, тому зазвичай до акту докладають Рrint Screen — зображення реклами на моніторі. Наявність такої копії не обов’язкова, однак сама вона допоможе дати відповіді на «зайві» запитання податківців стосовно реальності надання даної рекламної послуги.

Під час надання послуг з інтернет-реклами можуть створюватися в тому числі й об’єкти авторського права. Наприклад, банери (картинка з текстом), статті (текст), рекламні слогани тощо. У разі якщо такі об’єкти передаються рекламодавцеві за авторським договором, їх слід обліковувати в бухгалтерському та податковому обліку як нематеріальні активи.

Такі об’єкти може виготовляти рекламодавець самостійно, і за наявності відповідного документального оформлення дані об’єкти також можна обліковувати як нематеріальні активи.

Однак на практиці оформлення подібних об’єктів авторськими договорами мало поширене. Здебільшого виготовлення таких об’єктів є окремою складовою комплексної послуги з інтернет-реклами за договором з надання послуг. Обліковувати їх як нематеріальні активи без укладення авторського договору підстав немає. Тому витрати на створення рекламних носіїв, на які до рекламодавця не переходять авторські права, обліковуються як отримані послуги, тобто як одна зі складових комплексної послуги інтернет-реклами.

Таким чином, ми розглядатимемо саме аспекти обліку отримання рекламних послуг.

Бухгалтерський облік

Згідно з п. 19 П(С)БО 16 «Витрати», витрати на рекламу включаються до витрат на збут. Таким чином, рекламодавець відображає вартість отриманих послуг інтернет-реклами на рахунку 93 «Витрати на збут».

Податок на прибуток

Витрати платника податку — рекламодавця на проведення реклами включаються в податкові витрати як збутові (абз. «г» пп. 138.10.3 Податкового кодексу України (далі — ПКУ)). Підтверджує це й пп. 140.1.5 ПКУ.

Зазначені витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені (п. 138.5 ПКУ). Як правило, це період, у якому складено відповідний акт приймання-передачі послуг. Звісно ж, наявність первинного документа для відображення витрат — обов’язкова умова (п. 138.2 ПКУ).

У Податковій декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Мінфіну України від 28.09.2011 р. № 1213, сума витрат, пов’язаних із виготовленням і розміщенням реклами на інтернет-сайтах, відображається у рядку 06.2 «Витрати на збут».

Далі — декілька слів про «нерезидентську» рекламу.

Слід зважати на обмеження, передбачені для податкових витрат у разі придбання рекламних послуг у нерезидента.

Витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв’язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами в обсязі, що перевищує 4% доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням ПДВ та акцизного податку) за рік, що передує звітному (пп. 139.1.13 ПКУ), не включають у податкові. Дане обмеження не стосується витрат, здійснених (нарахованих) на користь постійних представництв нерезидентів, які підлягають оподаткуванню згідно з п. 160.8 ПКУ.

Та пам’ятайте, якщо нерезидент має офшорний статус (п. 161.3 ПКУ), сума рекламних витрат узагалі не включається у податкові.

На додачу: якщо рекламні послуги надає нерезидент — на обрії податок на репатріацію за п. 160.7 ПКУ.

Нагадаємо!

За податком на репатріацію: резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20% суми таких виплат за власний рахунок. Тобто не утримують, а нараховують «зверху» такий податок. Врятувати від цієї повинності може хіба що міжнародний договір з нерезидентом (п.   160.2, ст. 103 ПКУ).

ПДВ

Розглянемо два варіанти.

Варіант 1. Розповсюджувач реклами — резидент

Під час отримання рекламних послуг рекламодавець — платник ПДВ вправі показати податковий кредит за умови:

• наявності податкової накладної (п. 198.6 ПКУ);

• рекламні послуги використовуються в оподатковуваних операціях у межах господарської операції рекламодавця (п. 198.3 ПКУ).

У разі якщо ж рекламодавець — не платник ПДВ, то податкового кредиту, зрозуміло, не буде. Та будучи платником податку на прибуток, суму вхідного ПДВ у вартості послуг він вправі віднести до податкових витрат (пп. 139.1.6 ПКУ ).

Приклад

Підприємство-рекламодавець замовило рекламному агентству виготовити й розмістити рекламний банер (реклама господарської діяльності підприємства) в мережі Інтернет. Сторони уклали договір з надання рекламних послуг. Однак авторський договір на передачу майнових авторських прав на банер сторони не укладали.

Окремої оплати за виготовлення банера сторони не встановлювали. Оплата передбачена за кількість показів банеру в мережі Інтернет. Акт наданих послуг сторони укладають щомісяця, залежно від кількості показів.

Оплата за перший місяць згідно з актом приймання-передачі — 720 грн, у т.ч. ПДВ — 120 грн.

Бухгалтерський та податковий облік у підприємства-рекламодавця розглянемо в таблиці.

Облік витрат на інтернет-рекламу в рекламодавця

Таблиця

Варіант 2. Послуги інтернет-реклами надає нерезидент

Рекламні послуги є об’єктом оподаткування ПДВ, місце постачання яких розташоване на митній території України (абз. «б» п. 185.1, ст. 186 ПКУ).

Для рекламних послуг місцем постачання послуг вважається місце, у якому отримувач послуг (рекламодавець) зареєстрований як суб’єкт господарювання, або, в разі відсутності такого місця, місце постійного чи переважного його проживання (абз. «б» п. 186.3 ПКУ).

Податкові зобов’язання з ПДВ нараховує рекламодавець (резидент України) (п.п. 180.2, 180.3 ПКУ). Незалежно від того, чи є він платником ПДВ (п. 208.5 ПКУ).

База оподаткування визначається згідно з п. 190.2 ПКУ: договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків і зборів, за винятком ПДВ, який включається у ціну постачання. Така договірна вартість перераховується за курсом НБУ на дату виникнення податкових зобов’язань.

Дата виникнення податкових зобов’язань — перша з подій, відповідно до п. 187.8 ПКУ:

• або дата списання коштів з банківського рахунка рекламодавця в оплату послуг;

• або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом.

Причому якщо рекламодавець є платником ПДВ, він згідно з абз. «в» п. 198.1 ПКУ матиме право на податковий кредит за цією операцією. Відобразити його можна за датою сплати (нарахування) податкових зобов’язань із ПДВ, що були включені отримувачем таких послуг у податкову декларацію попереднього періоду (п. 198.2 ПКУ).

Олександр ЗОЛОТУХІН,

консультант із питань оподаткування
та бухгалтерського обліку видання «Інтерактивна бухгалтерія»

¹Рекламодавець — особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження (ст. 1 Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 р.№ 270/96-ВР, далі — Закон про рекламу).

² Розповсюджувач реклами — особа, яка здійснює розповсюдження реклами (ст. 1 Закону про рекламу).