Відтворення матеріалу у будь-якій формі повністю або частково можливо лише з письмового дозволу газети «Інтерактивна бухгалтерія».

Чи вправі Держфінінспекція перевіряти нарахування зарплати та дотримання вимог законодавства про працю

Не перебільшимо, якщо скажемо, що найбільше порушень ревізори знаходять саме під час перевірок оплати праці. І в актах ревізії суми таких порушень часто виходять на перше місце. Недарма бюджетні установи та підприємства, які отримують кошти з бюджету на оплату праці, побоюються візитів контролерів. Хоча нещодавно слуги Феміди дійшли висновку, що правових підстав для перевірки ревізорами Держфініспекції нарахування зарплати й інших виплат немає. Цікаво, а самі контролюючі органи про це здогадуються?

Спочатку варто проаналізувати функції та права органів державного фінансового контролю. Згідно зі ст. 113 БКУ, органи Держфінінспекції (ГоловКРУ) уповноважені перевіряти цільове й ефективне використання коштів державного та місцевого бюджетів.

Серед їхніх функцій за ст. 8 Закону про держфінконтроль здійснення державного фінансового контролю та контролю за:

• виконанням функцій з управління об’єктами державної власності;

• цільовим використанням коштів державного та місцевих бюджетів;

• цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії;

• складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм і звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі), кошторисів й інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету;

• станом внутрішнього контролю та внутрішнього ауди в розпорядників бюджетних коштів;

• усуненням виявлених недоліків і порушень.

У ході перевірок Держфінінспеція контролює, зокрема:

• використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних й інших активів;

• правильність визначення потреби в бюджетних коштах;

• стан і достовірність бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

• дотримання законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного й місцевих бюджетів;

• дотримання законодавства про державні закупівлі.

Права органів фінансового контролю під час проведення контрольних заходів визначено ст. 10 Закону про держфінконтроль. З поміж іншого ревізори вправі перевіряти грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження та витрачання коштів і матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо).

Як видно, серед повноважень контролерів перевірки правильності нарахування зарплати та дотримання законодавства про працю немає. І цьому є цілком логічне пояснення: перевірка дотримання трудового законодавства — компетенція державних інспекторів Держпраці. Механізм проведення перевірок посадовими особами Держпраці наведено в Порядку № 390. Там же озвучено широкий спектр питань, які вони перевіряють, зокрема:

• чи виплачується зарплата за виконану роботу;

• здійснюється оплата праці працівникам бюджетних установ на підставі нормативно-правових актів й умов колективного договору чи ні;

• чи дотримано встановленого рівня мінімальної зар;

• оплату роботи за сумісництвом і розміри доплати за суміщення тощо;

• оплату за роботу в нічний час, надурочні години, роботу у святкові та неробочі дні, оплату простоїв;

• розрахунок сум індексації зарплати;

• розрахунок середньої зарплати в усіх випадках її збереження;

• оплату часу відрядження та періодів підвищення кваліфікації;

• порядок обчислення допомоги та розміру виплат за дні тимчасової непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах.

Як бачимо, усі питання, пов’язані з оплатою праці, потрапляють під контроль інспекторів Держпраці.

Суди теж роблять висновок, що в органів Держфінінспекції немає повноважень перевіряти дотримання законодавства у сфері трудових відносин. Тому посадові особи Держфінінспекції не вправі за результатами ревізій робити виснов про порушення або дотримання керівником підконтрольної установи вимог законодавства про працю (з ухвали Вищого адміністративного суду від 12.06.2012 р. № К/9991/63198/11). Та й сама Держфін погодилася з цим твердженням, про що сповістила в листі від 05.11.2012 р. № 08-18/1827.

Проте на практиці ревізори Держфінінспекції продовжують перевіряти правильність нарахування заробітної плати й вимагають усунути виявлені порушення. Розглянемо декілька практичних ситуацій із сьогодення.

Ситуація 1

Під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства, яке отримує фінансову підтримку на оплату праці, ревізори виявили, що деяким категоріям працівників не переглядали посадові оклади впродовж року, унаслідок чого вони менші за мінзарплату.

За висновком ревізорів працівникам завдано матеріальної шкоди. Тому вони вимагають від керівника привести штатні розписи у відповідність із чинним законодавством і перерахувати недоотримані працівниками належні їм суми на їх особисті рахунки або видати з каси.

Ураховуючи перелічені вище норми, така вимога ревізорів безпідставна. Проте керівнику підприємства краще виправити цю ситуацію. Адже у випадку коли з перевіркою прийде інспектор Держ, доведеться непереливки.

Так, згідно з ч. 1 ст. 41 КпАП за порушення вимог законодавства (зокрема ст. 95КЗпП і ст. 3 Закону про оплату праці — щодо розміру мінзарплати) загрожує адмінштраф від 510 до 1700 грн. А за невиконання вимог інспектора про усунення виявленого порушення можуть накласти ще один адмін за ст. 188 ⁶КпАП.

Ситуація 2

У ході ревізії з’ясувалося, що лікарю почали нараховувати надбавку за вислугу років на рік пізніше, оскільки невірно визначили стаж роботи.

Ревізори вимагають нарахувати надбавку лікарю за весь неврахований період і провести виплату за рахунок винної особи. Аргументуючи це тим, що кошти, за рахунок яких мали виплачувати надбавку за вислугу років, використані не за цільовим призначенням.

Так, виявлене порушення краще усунути. Адже працівник, якому недоплатили, аби відстояти свої права, може звернутися до суду. Проте таке порушення ніяк не пов’язане з нецільовим використанням бюджетних коштів. Бюджетні асигнування, виділені за кошторисом на оплату праці, використано за призначенням, а питання про усунення порушення має вирішувати сам керівник установи. Він (за наявності всіх необхідних обставин) також може видати розпорядження про відшкодування збитків винною особою. Бухгалтер же нараховує зарплату на підставі тарифікаційного списку, складеного тарифікаційною комісією, яку очолює керівник закладу охорони здоров’я. Тому винуватця знайти буде непросто. Тим більше про відшкодування збитків у цьому випадку взагалі говорити не зовсім коректно, адже має місце недоплата. Додатково може виникнути питання про компенсацію у зв’язку із затримкою виплати зарплати.

Ситуація 3

За рішенням селищної ради в червні 2012 року було додатково виділено кошти на оплату праці апарату сільради (на підставі обґрунтованих розрахунків потреби). У зв’язку зі звільненням одного працівника та відпусткою по вагітності та пологах іншого, у грудні склалася економія фонду оплати праці, яку було спрямовано на виплату надбавок і премії.

Ревізори вважають виплату премії та надбавок незаконними виплатами, що призвели до збитків.

В описаній ситуації не буде порушення, якщо дотримано дві умови:

• виплата премій і надбавок передбачена нормативно-правовими актами й умовами колективного договору;

• не перевищено цифр із помісячного розпису асигнувань загального фонду та планових показників на оплату праці з кошторису.

Однак у цьому випадку ревізори можуть перевірити обґрунтованість річної потреби в коштах на оплату праці. Тому всі цифри з кошторису мають бути обґрунтовані відповідними розрахунками. Такий же висновок випливає з листа Держфінінспекції від 05.11.2012 р. № 08-18/1827.

Як бачимо, на місцях ревізори інколи перевищують свої повноваження, перевіряючи оплату праці та видаючи безпідставні приписи. Зважаючи на судову позицію, не варто тремтіти від страху та погоджуватися з сумами порушень по оплаті праці, зафіксованими в акті ревізії. Як показує судова практика, такі справи можуть бути вирішені й на вашу користь. Щоправда, не завжди в судах першої інстанції.

Світлана ЛІСТРОВА,

шеф-редактор
газети «Інтерактивна бухгалтерія»

Список використаних нормативно-правових актів:

БКУ — Бюджетний кодекс України.

КЗпП — Кодекс законів про працю України.

КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Закон про держфінконтроль — Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 р. № 2939-XII.

Закон про оплату праці — Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР.

Порядок № 390 — Порядок проведення перевірки посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її терито органів, затверджений наказом Мінсоцполітики від 02.07.2012 р. № 390.