Брошюра от Миндоходов "Практика применения норм НКУ: последние изменения". Часть 4 - Предпринимательская деятельность

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

Практика застосування норм Податкового кодексу України: останні зміни

ПІДПРИЄМНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

Облік орендованих автомобілів у підприємців, які застосовують загальну систему оподаткування

До редакції "Вісника" надійшов лист із запитанням: "Фізична особа - підприємець застосовує загальну систему оподаткування та є платником ПДВ. Розширює свій автопарк за рахунок оренди автомобілів інших перевізників, як приватних підприємців, так і приватних осіб. Як вести облік та звітність за такими операціями?" Розглянемо відповідь у цій статті.

Бухгалтерський облік та звітність

Приватні підприємці не зобов'язані вести бухгалтерський облік, хіба що за власним бажанням для цілей внутрішнього контролю. Під державне регулювання такий облік не підпадає.

Норми Закону про бухоблік, положень (стандартів) бухгалтерського обліку на облік приватного підприємця не поширюються. Те саме стосується фінансової звітності, яка базується на даних бухгалтерського обліку.

На відміну від бухгалтерського обліку підприємець зобов'язаний вести облік власної діяльності у Книзі обліку доходів і витрат (докладніше - далі у статті).

Укладання договору оренди і передача автомобіля в оренду

Згідно зі ст. 799 Цивільного кодексу договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Такий договір за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

У ситуації, яка розглядається, обидві сторони договору є фізичними особами. Отже, окрім того, що договір оренди слід обов'язково укласти у письмовій формі, він має бути нотаріально посвідчений.

Право передання автомобіля в найм (оренду) має його власник чи особа, якій належать майнові права на автомобіль (ст. 761 Цивільного кодексу). Орендодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (оренди), тобто та, яка діє на підставі довіреності, договору доручення тощо.

Відповідно до Порядку N 1388 документом, який підтверджує право власності на автомобіль, є свідоцтво про реєстрацію автомобіля (технічний паспорт), видане відповідними органами.

Зверніть увагу! Транспортні засоби (автомобілі) реєструються за юридичними та фізичними особами. Реєстрацію автомобіля за фізичною особою - приватним підприємцем законодавством не передбачено, а тільки за фізичною особою (лист N 7885-0-33-08).

Тобто орендуючи автомобіль у приватного підприємця, слід мати на увазі, що власником такого автомобіля є саме фізична особа, а не фізична особа - підприємець. Однак це не означає, що власник цього автомобіля - фізична особа, яка є приватним підприємцем, - не може як приватний підприємець виступати стороною орендного договору автомобіля. Стороною договору оренди автомобіля може бути приватний підприємець - фізична особа щодо автомобіля, який є власністю фізичної особи. Адже відповідно до статей 319 та 320 Цивільного кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, у тому числі для здійснення підприємницької діяльності.

Отже, чинне законодавство не містить заборони на використання будь-якого належного фізичній особі майна у власній підприємницькій діяльності такої фізичної особи. Те саме зазначено у листі N 2805.

Істотні умови договору оренди автомобіля

Це ті умови, які договір оренди повинен містити обов'язково. Без наявності таких умов договір вважатиметься неукладеним.

Якщо договір оренди укладається між двома суб'єктами підприємництва (у нашій ситуації обидві сторони договору є приватними підприємцями), то істотними умовами договору відповідно до частини першої ст. 284 Господарського кодексу є:

об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);

строк, на який укладається договір оренди;

орендна плата з урахуванням її індексації;

порядок використання амортизаційних відрахувань;

відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Згідно з частиною другою цієї статті оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю.

Відновна вартість - це вартість відтворення об'єкта у ринкових умовах на дату оцінки, який за своїми ознаками може бути адекватною функціональною заміною об'єкта оцінки (без урахування зносу) (п. 5 Методики N 1406).

Визначити таку вартість на момент передачі автомобіля в оренду можна на підставі незалежної експертної оцінки. Або ж, якщо легковий автомобіль передається в найм, можна скористатися середньоринковою вартістю, яка щокварталу оприлюднюється на веб-сайті Мінекономрозвитку України.

При укладенні договору оренди автомобіля слід також зважати на норми параграфа 5 "Найм (оренда) транспортного засобу" глави 58 Цивільного кодексу.

Так, автомобіль може бути передано в найм з екіпажем, тобто з водієм. У цьому разі такий водій перебуватиме в трудових відносинах з орендодавцем, який повинен буде виплачувати водієві заробітну плату. Водій має забезпечувати керування та технічну експлуатацію автомобіля. Якщо ж транспортний засіб передається без екіпажу, орендар самостійно призначає на орендований автомобіль водія, який і забезпечуватиме керування та технічну експлуатацію.

Орендар самостійно здійснює використання орендованого автомобіля у своїй діяльності і має право без згоди орендодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення автомобіля.

Орендар зобов'язаний підтримувати автомобіль у належному технічному стані, нести витрати, пов'язані з його використанням.

Майнове страхування автомобіля здійснюється орендодавцем. Поліс автоцивілки може придбаватись як орендарем, так і орендодавцем.

Орендар зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані у зв'язку із втратою або пошкодженням автомобіля, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.

Передача автомобіля в оренду

Відповідно до ст. 765 Цивільного кодексу орендодавець зобов'язаний передати орендареві автомобіль у користування негайно або у строк, встановлений договором оренди.

Згідно зі ст. 767 Цивільного кодексу орендодавець зобов'язаний:

передати орендареві автомобіль у комплекті та у стані, що відповідають умовам договору оренди та призначенню автомобіля;

попередити орендаря про відомі йому особливі властивості та недоліки автомобіля, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна орендаря або інших осіб чи призвести до пошкодження самого автомобіля під час користування ним.

Орендар зобов'язаний у присутності орендодавця перевірити справність автомобіля (частина третя ст. 767 цього Кодексу). Якщо орендар у момент передання автомобіля в його володіння не переконається в його справності, автомобіль вважається таким, що переданий йому в належному стані.

Технічний стан автомобіля може засвідчуватись актом технічного огляду або актом автотоварознавчої експертизи.

Операція з передачі автомобіля в оренду оформляється Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (типова форма N ОЗ-1, затверджена наказом N 352). Разом з автотранспортним засобом орендареві передається свідоцтво про реєстрацію автомобіля (технічний паспорт), що зазначається в Акті.

Актом такої самої форми оформляється повернення автомобіля з оренди від орендаря до орендодавця.

Користування орендованим автомобілем

Автомобіль отримано в оренду за Актом приймання-передачі.

Згідно зі ст. 800 Цивільного кодексу орендар самостійно здійснює його використання у своїй діяльності і має право без згоди орендодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення автомобіля.

Безпосередньо орендар несе витрати з обслуговування автомобіля, зокрема на придбання пально-мастильних матеріалів, технічне обслуговування, ремонт, парковку, стоянку тощо.

Якщо під час передачі автотранспортного засобу в оренду орендодавець не передав разом з ним чинний поліс автоцивілки, орендодавцеві доведеться самостійно придбати такий поліс.

Для обліку автоперевезень, транспортної роботи вантажного автомобіля орендарем застосовуються товарно-транспортна накладна (типова форма N 1-ТН) і подорожній лист вантажного автомобіля (типова форма N 2-ТН), затверджені наказом N 488/346.

Утримання ПДФО з доходу орендодавця

Орендар-підприємець виплачує орендодавцеві - фізичній особі, яка не є підприємцем, орендну плату за договором оренди автомобіля

Чи потрібно із суми орендної плати утримувати податок на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО)? Так, потрібно. Адже згідно з пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

При цьому підприємець-орендар як податковий агент відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 зазначеного Кодексу зобов'язаний утримати ПДФО із суми орендної плати за її рахунок і перерахувати його до бюджету.

До доходу у вигляді орендної плати застосовується загальна ставка податку 15 чи 17 % (до суми перевищення бази оподаткування десятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року) (п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу).

Приклад 1. За звітний місяць нараховано орендну плату в розмірі 3000 грн. Сума податку становить 450 грн. (3000 х 15 %). Сума орендної плати, яка підлягає виплаті на руки, становить 2550 грн. (3000 - 450).

Строки перерахування ПДФО до бюджету є такими:

при безготівковому перерахуванні орендної плати - в момент такого перерахування (пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу). Разом з платіжним дорученням на перерахування орендної плати до банку передається платіжне доручення на перерахування податку до бюджету;

при готівковій виплаті орендної плати - протягом банківського дня, що настає за днем готівкової виплати (пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу);

якщо орендна плата нарахована, але не виплачена, - протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, за який відбулося нарахування орендної плати (пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу).

Дохід у вигляді орендної плати відображається підприємцем у формі N 1ДФ з ознакою доходу "102".

Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою N 1ДФ - основний звітний документ з ПДФО. Форму цього документа і порядок його заповнення затверджено наказом N 1020.

Подають форму N 1ДФ податкові агенти, які нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, утримувати й сплачувати ПДФО до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Таким чином, приватний підприємець - орендар за місцем своєї податкової адреси подає форму N 1ДФ, в якій відображає виплачений фізичній особі дохід у вигляді орендної плати та суму утриманого податку.

Форма N 1ДФ подається лише у разі нарахування сум доходів платникам податковим агентом протягом звітного періоду, при цьому окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. У ній відображаються доходи та ПДФО, нараховані/виплачені протягом звітного кварталу.

Утримання ЄСВ із суми нарахованої орендної плати

Згідно з частиною першою ст. 7 Закону про ЄСВ єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Договір оренди також є одним із видів цивільно-правових договорів. Проте відносини, що виникають при укладенні договору найму (оренди) (ст. 759 Цивільного кодексу), не мають ознак правовідносин, які регулюють виконання робіт або надання послуг.

Враховуючи викладене, на суми виплат фізичним особам за таким договором єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нараховується. Те саме зазначено в листі N 16534/03-20.

Орендар-підприємець виплачує орендодавцеві-підприємцю, який застосовує загальну систему оподаткування, орендну плату за договором оренди автомобіля

Згідно з п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

Документом, що підтверджує державну реєстрацію, є виписка з Єдиного державного реєстру (п. 4 ст. 43 Закону про держреєстрацію).

До 07.05.2011 р. (дати набрання чинності Законом N 3205, яким викладено в новій редакції зазначений пункт Закону про держреєстрацію) таким документом було свідоцтво про державну реєстрацію.

Отже, підприємець, державну реєстрацію якого було проведено до 07.05.2011 р., підтверджує факт такої реєстрації копією свідоцтва про державну реєстрацію, після 07.05.2011 р. - копією виписки з Єдиного державного реєстру.

Окрім зазначеного, в обох випадках (підприємця зареєстровано до або після 07.05.2011 р.) державна реєстрація може підтверджуватися витягом з Єдиного державного реєстру (п. 2 ст. 20 Закону про держреєстрацію).

Тому якщо орендодавець надасть орендареві копію виписки з Єдиного державного реєстру, копію свідоцтва про державну реєстрацію чи копію витягу з Єдиного державного реєстру, утримувати ПДФО із суми орендної плати не потрібно. Орендодавець самостійно вирішуватиме питання щодо включення отриманої суми орендної плати до власного оподатковуваного доходу.

Якщо цих документів орендар не отримає, він повинен виконати всі вимоги, покладені на податкового агента, а саме утримати із суми орендної плати ПДФО у загальновстановленому порядку.

Виплачений підприємцем-орендарем підприємцеві-орендодавцеві дохід у вигляді орендної плати слід відобразити у формі N 1ДФ незалежно від того, утримувався з цього доходу податок чи ні (лист N 689/6/23-50/0315). Такий дохід відображається з ознакою доходу "157".

Орендар-підприємець виплачує орендодавцеві-підприємцю, який застосовує спрощену систему оподаткування, орендну плату за договором оренди автомобіля

Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з низки податків і зборів, зокрема з ПДФО в частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані відповідно до норм глави першої розділу XIV Податкового кодексу (п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу).

Статус суб'єкта, який застосовує спрощену систему оподаткування, підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку (ст. 299 Податкового кодексу).

Таким чином, якщо орендодавець є підприємцем, який застосовує спрощену систему оподаткування, окрім копій виписки з Єдиного державного реєстру, свідоцтва про державну реєстрацію чи витягу з Єдиного державного реєстру він повинен надати орендареві копію свідоцтва платника єдиного податку.

Якщо такі документи не будуть надані, орендар має утримати із суми орендної плати ПДФО у загальновстановленому порядку.

Виплачений орендодавцеві-підприємцеві, який застосовує спрощену систему оподаткування, дохід у вигляді орендної плати відображається підприємцем-орендарем у формі N 1ДФ з ознакою доходу "157" незалежно від того, утримувався з цього доходу ПДФО чи ні (лист N 689/6/23-50/0315).

Облік витрат на утримання та експлуатацію

Відображення орендної плати й витрат з експлуатації та обслуговування орендованого автомобіля у витратах орендаря-підприємця, який застосовує загальну систему оподаткування

Згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності відповідно до розділу III цього Кодексу.

Підпунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу встановлено, що до витрат операційної діяльності включаються витрати, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті.

Так, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення включаються до складу загальновиробничих витрат (пп. "г" пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу).

Витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання включаються до складу адміністративних витрат (пп. "в" пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 цього Кодексу).

Те саме стосується основних засобів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг: відповідні витрати включаються до складу витрат на збут (пп. "д" пп. 138.10.3 цього пункту).

Як загальновиробничі, так і адміністративні витрати й витрати на збут включаються до складу витрат операційної діяльності згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу. Тому витрати на сплату орендної плати орендар-підприємець на загальній системі оподаткування має право віднести до складу податкових витрат. На таких самих підставах до витрат підприємця можна віднести витрати на пально-мастильні матеріали, інші експлуатаційні витрати щодо орендованого автомобіля, витрати на заробітну плату з нарахуваннями єдиного внеску водіїв.

Не можна віднести до складу витрат орендаря:

витрати на страхування (автоцивілка, КАСКО) орендованого автомобіля, тому що він не перебуває у складі основних засобів орендаря і не належить до категорії його майна (саме цих вимог необхідно дотримуватися згідно з пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу, щоб витрати зі страхування автомобіля віднести до складу податкових);

витрати на ремонти, інші поліпшення орендованого автомобіля, тому що для фізичної особи - підприємця не передбачено ведення податкового обліку основних засобів, а саме: можливість ведення такого обліку є однією з підстав відносити ремонтні тощо витрати до складу податкових (пункти 146.1, 146.11, 146.12 ст. 146 зазначеного Кодексу).

Зважимо на основне правило податкового обліку приватного підприємця, який застосовує загальну систему оподаткування, наведене в п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу: об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

З наведеної норми доходимо висновку, що, по-перше, доходи та витрати відображаються за касовим методом. Тобто доходи визнаються не в момент їх нарахування, а в момент отримання. Витрати визнаються лише в тому випадку, якщо вони фактично понесені (оплачені), а не тільки нараховані. По-друге, витрати відображають у момент отримання доходу, якого вони стосуються, а не в момент їх оплати.

Відповідно до п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію, тому звітним періодом для підприємця є календарний рік. Таким чином, для визначення чистого доходу такого календарного року беруть отримані за цей рік доходи та витрати, пов'язані з отриманням цього доходу. Якщо дохід отримано в одному звітному році, а пов'язані з цим доходом витрати будуть понесені в наступному році, вони не можуть враховуватися для цілей оподаткування.

Приклад 2. У звітному податковому році підприємець надавав послуги з перевезення вантажів орендованим автомобілем. Сума, яка має бути сплачена замовником за договором, становить 300000 грн. без урахування ПДВ. З них сплачено 250000 грн. За цей самий період підприємцем нараховано витрати (орендна плата, заробітна плата з нарахуваннями водіїв, вартість пально-мастильних матеріалів, інші витрати з обслуговування орендованого автомобіля) на суму 180000 грн. без урахування ПДВ. З них сплачено постачальникам 140000 грн. Чистий оподатковуваний дохід звітного податкового року становить 110000 грн. (250000 - 140000). Не оплачену у звітному податковому році частину послуг з перевезення буде включено до оподатковуваного доходу в тому році, коли її оплатять. Подібним чином вирішується питання і з витратами. Наприклад, якщо в наступному податковому році надійде оплата за надані в минулому році послуги у розмірі 50000 грн. (300000 - 250000), і підприємець оплатить витрати минулого року 40000 грн. (180000 - 140000), то 50000 грн. він включає до оподатковуваного доходу і 40000 грн. - до податкових витрат наступного року.

Податок на додану вартість

Податковий кредит за операціями з оренди автомобіля

Оскільки операції з надання права на користування товарами, зокрема автомобілями, за договорами оперативного лізингу (оренди) є об'єктом оподаткування ПДВ, то суми податку, нараховані (сплачені) орендодавцем - платником ПДВ, орендар - платник ПДВ має право віднести до податкового кредиту на підставах, установлених ст. 198 Податкового кодексу.

Зокрема, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 зазначеного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу).

При цьому відповідно до п. 198.2 цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;

або дата отримання платником податку товарів/по слуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкові зобов'язання

У разі надання замовнику послуг з перевезення вантажів орендованим автомобілем підприємцем - платником ПДВ податкові зобов'язання з ПДВ нараховуються на загальних підставах.

При цьому згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетину митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Облік доходів і витрат у Книзі

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга) та мати підтвердні документи щодо походження товару. Форму Книги та Порядок її ведення затверджено наказом N 1025.

Розглянемо порядок заповнення окремих граф Книги, у яких відображаються доходи і витрати.

Графа 3

Пspan>ідприємець відображає тут щоденно фактично отриману (на поточний рахунок, готівкою чи за бартерним договором) суму доходу, підсумовуючи дані за місяць, квартал і рік.

Щоденно - тобто без розбивки за кожним окремим замовником. Якщо за день отримано оплату від кількох замовників, то заповнюється тільки сумарно за день.

За даними прикладу 2 у графу 3 Книги у підсумку за звітний податковий рік запишемо 250000 грн.

Графа 4

Зазначаються реквізити документа, що підтверджує понесені витрати (номер, дата і назва), зазначені у графах 5 - 10 Книги. Такими документами можуть бути товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення, фіскальні чеки, акти закупки (виконаних робіт, наданих послуг) тощо. Тобто зазначаючи витрати у графах 5 - 10, у графі 4 Книги слід обов'язково вказувати реквізити документа, який підтверджує понесені витрати.

Графа 5

Зазначається вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, причому за фактом їх отримання. До уваги не береться, оплачено ці цінності чи ні.

Наприклад, якщо підприємець отримав від постачальника за накладною пально-мастильні матеріали і поки що не оплатив їх, він заносить їхню вартість без ПДВ до графи 5 Книги. Реквізити накладної заносяться до графи 4.

Якщо надалі підприємець оплатить ці пально-мастильні матеріали постачальнику, він може дописати у той самий рядок, куди записано дані за придбаними пально-мастильними матеріалами, інформацію про оплату (у графу 4 Книги).

Таким чином, у графі 5 Книги відображаються отримані підприємцем товарно-матеріальні цінності, які ще не відносяться до податкових витрат.

Графа 6

Відображається вартість товарно-матеріальних цінностей, пов'язаних з отриманням доходу. Тобто це сума, яка відноситься до складу податкових витрат і на яку зменшуються податкові доходи. Причому така сума витрат має бути понесена підприємцем (оплачена у грошовій чи негрошовій формі).

Наприклад, придбавши пально-мастильні матеріали (отримавши і оплативши), підприємець запише їх до графи 5 Книги. А використавши орендований автомобіль під час надання послуг з перевезення вантажу, за які отримано оплату, запише до графи 6 Книги (тут такий самий принцип відображення витрат, як описано далі - у прикладі 3).

Графа 9

Відображаються витрати на оплату праці найманих працівників та нарахування на заробітну плату єдиного соціального внеску. Такі витрати записуються у цій графі тільки якщо вони фактично понесені (зарплату виплачено і єдиний внесок перераховано) і стосуються доходу звітного періоду.

Наприклад, якщо у звітному періоді підприємець виплатив зарплату водієві орендованого автомобіля, перерахував до бюджету ПДФО і до Пенсійного фонду єдиний внесок, то зазначені витрати відображаємо у графі 9 Книги, але тільки за умови, що підприємець отримав оплату за послуги перевезення, щодо яких нараховувалася дана зарплата, тобто якщо відображено дохід від таких перевезень у графі 3 Книги (тут такий самий принцип відображення витрат, як описано далі - у прикладі 3).

Графа 10

Тут відображаються всі інші, пов'язані з отриманням доходу, витрати. Наприклад, придбані у сторонніх осіб роботи, послуги, виплачена орендодавцеві орендна плата (з урахуванням ПДФО, якщо він утримувався), єдиний внесок підприємця тощо.

Приклад 3. У поточному податковому звітному році нараховано та виплачено орендодавцеві 60000 грн. орендної плати за орендований автомобіль. За цей самий період надано послуги з перевезення орендованим автомобілем на суму 300000 грн. без урахування ПДВ, з них оплачено замовниками 250000 грн. У звітному податковому році у графу 3 Книги заносимо суму оплачених послуг з перевезення та у графі 10 Книги відображаємо суму орендної плати, яка відноситься до витрат, - 60000 грн.

Олександр ЗОЛОТУХІН,
бухгалтер-експерт

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Господарський кодекс - Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. N 436-IV

Податковий кодекс - Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. N 2755-VI

Цивільний кодекс - Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. N 435-IV

Закон про бухоблік - Закон України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"

Закон про держреєстрацію - Закон України від 15.05.2003 р. N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"

Закон про ЄСВ - Закон України від 08.07.2010 р. N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"

Закон N 3205 - Закон України від 07.04.2011 р. N 3205-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та фізичної особи - підприємця"

Наказ N 352 - наказ Мінстату України від 29.12.95 р. "Про затвердження типових форм первинного обліку"

Наказ N 488/346 - наказ Мінтрансу України, Мінстату України від 29.12.95 р. N 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля"

Наказ N 1020 - наказ ДПА України від 24.12.2010 р. N 1020 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку"

Наказ N 1025 - наказ ДПА України від 24.12.2010 р. N 1025 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення"

Порядок N 1388 - Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98 р. N 1388

Методика N 1406 - Методика оцінки державних корпоративних прав, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.99 р. N 1406

Лист N 689/6/23-50/0315 - лист ДПС України від 19.09.2011 р. N 689/6/23-50/0315 "Щодо подання податкового розрахунку за ф. N 1ДФ"

Лист N 2805 - лист Держкомпідприємництва України від 05.03.2010 р. N 2805 "Щодо сплати податку з прибутків фізичних осіб платником єдиного податку у разі здійснення ним продажу нерухомості"

Лист N 7885-0-33-08 - лист Мін'юсту України від 04.08.2008 р. N 7885-0-33-08 "Щодо реєстрації транспортних засобів за фізичними особами - підприємцями"

Лист N 16534/03-20 - лист Пенсійного фонду України від 10.08.2011 р. N 16534/03-20 "Щодо нарахування ЄСВ на роялті та орендну плату"

Опубліковано у "Віснику податкової служби України"
N 13/2013, с. 24 - 32.