Отключить рекламу

Подпишитесь!


18.08.13
1282 1 Печатать

Налоговый учет судебных расходов

   Часто суб’єкти господарювання звертаються до судів різних інстанцій та оскаржують рішення органів державного контролю та управління щодо податкового, земельного, валютного та іншого законодавства. Як відомо, витрати на судову тяганину (сплата державного мита, судового збору, послуг адвоката тощо) є чималими. Чи можна враховувати сплачені суми у складі витрат залежно від рішення суду (на чию користь винесено рішення)? Як відобразити такі витрати в декларації з прибутку?
   
   Порядок врегулювання господарських спорів у судах визначено Господарським процесуальним кодексом від 06.11.1991 № 1798-XII (далі – ГПКУ). Відповідно до ст. 44 ГПКУ судові витрати складаються з:
   
   — судового збору;
   
   — сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом;
   
   — витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження;
   
   — оплати послуг перекладача, адвоката;
   
   — інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.
   
   Згідно зі ст. 2 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-ІV платниками судового збору є особи, які звернулися до суду. Витрати на судовий збір відповідно до ст. 49 ГПКУ, у разі задоволення позову, відшкодовуються відповідачем або ж, якщо позов задоволено частково, розподіляються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
   
   Витрати на врегулювання спорів у судах у складі адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, відносяться підприємством до інших витрат на підставі пп. «е» пп. 138.10.2 Податкового кодексу України № 2755-VІ 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі – ПКУ). Звичайно, за умови їх належного оформлення та документального підтвердження і зв’язку з господарською діяльністю. Такими документами є акти наданих послуг адвокатами та перекладачами, платіжні документи на сплату судового збору та інших платежів, поштові квитанції тощо.
   
   Враховуючи викладене, судові витрати включаються до складу адмінвитрат позивача в тому звітному періоді, коли вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку відповідно до п. 138.5 ПКУ.
   
   Якщо судом прийнято рішення про задоволення вимог позивача, відповідач повинен компенсувати позивачеві судові витрати, як це передбачено ст. 49 ГПКУ. Відповідно до пп. 139.1.11 ПКУ понесені суми відповідач не має права включати до складу витрат . Водночас позивач повинен врахувати суму отриманої компенсації у складі інших доходів за датою фактичного отримання. Якщо суд позов не задовольняє, судові витрати, понесені підприємством, залишаються у складі витрат − будь-яких обмежень з цього приводу Податковим кодексом не встановлено.
   
   У декларації з прибутку судові витрати повинні включатися в рядок 06.1 до складу адміністративних витрат. У разі компенсації судових витрат відповідачем, позивач включає зазначені суми до доходів за рядком 03.28 додатка IД.

По материалам АФ «Де Візу»
Теги
Отключить рекламу
Комментарии
  • Маня
19.08.13 09:05

в пп. 139.1.11 ПКУ вказано тільки штрафи, неустойки і пеня.

Ответить
    Оценить
  • 0
  • 0
Комментирование новости отключено
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться