Отключить рекламу

Подпишитесь!


04.09.13
5948 1 Печатать

Может ли считаться собранный урожай сельхозпродукцией собственного производства для предприятия, которое выполнило только часть сельхозработ?

   Відповідно до договору купівлі-продажу сільгосппідприємством придбано права на посіви сільгоспкультур (незавершене виробництво) у платника ФСП. Решту робіт сільгосппідприємство-покупець після оформлення права на землю виконало самостійно (внесення добрив, збір урожаю тощо).
   Чи може вважатися зібраний урожай сільгосппродукцією власного виробництва такого сільгосппідприємства-покупця?

   
   
   Згідно з пп. 14.1.234 ПКУ сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) для цілей гл. 2 розд. XIV цього Кодексу – продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1 – 24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.
   
   Водночас, ПКУ не роз’яснює, що розуміється під «безпосереднім виробництвом» або «власним виробництвом» сільськогосподарської продукції. Тому зміст цих понять в силу п. 5.3 ПКУ має визначатись відповідно до інших законодавчих актів.
   
   Так, під виробництвом загалом чинне законодавство України розуміє економічну діяльність, результатом якої є продукція. При цьому передбачено, що це поняття використовують для позначення всіх видів економічної діяльності (в тому числі і сільського господарства) (розд. 4 Національного класифікатора України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010»).
   
   Стаття 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 – 2004 років» від 18.01.2001 р. № 2238-III визначає сільськогосподарське виробництво як вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов’язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.
   
   Згідно з Методикою розрахунку рівня рентабельності сільськогосподарської діяльності сільськогосподарських підприємств, затвердженою наказом Держкомстату від 14.02.2011 р. № 33, сільськогосподарським виробництвом є діяльність, що включає всі стадії технологічного процесу, пов’язаного з вирощуванням сільськогосподарських культур і тварин та отриманням внаслідок цього продукції сільського господарства.
   
   Отже, говорити про сільськогосподарське виробництво можливо лише тоді, коли наслідком такого процесу є готова сільськогосподарська продукція, яка Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», затвердженим наказом Мінфіну від 18.11.2005 р. № 790, визначається як актив, одержаний в результаті відокремлення від біологічного активу, призначений для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.
   
   Як зазначено у запитанні, сільгосппідприємство – покупець прав на посіви самостійно виконало окремі стадії біологічного процесу вирощування сільгосппродукції, внаслідок чого отримало та зібрало врожай такої продукції.
   
   Таким чином, оскільки діяльність сільгосппідприємства пов’язана з біологічними процесами вирощування сільгосппродукції і така діяльність призвела до передбаченого законодавством результату – отримання врожаю готової сільгосппродукції, то можна констатувати, що така діяльність є виробництвом сільськогосподарської продукції. При цьому дане сільгосппідприємство самостійно (безпосередньо) здійснювало таку діяльність, а тому отримана в її результаті продукція є сільгосппродукцією власного виробництва такого підприємства.
   
   Зазначена вище позиція знайшла своє відображення і в судовій практиці. Так, у постанові від 05.04.2012 р. по справі № К-22801/10 ВАСУ погодився із доводами сільгосппідприємства про наявність у останнього статусу платника ФСП внаслідок віднесення до сільгосппродукції власного виробництва сіна суданки, яка була оброблена, вирощена, зібрана та перероблена сільгосппідприємством, але посіяна фізичними особами. При цьому право на посіви суданки було придбано сільгосппідприємством у таких фізичних осіб за договорами купівлі-продажу незавершеного виробництва.
   
   Що стосується сільгосппідприємства – продавця права на посіви, то воно виробництво сільгосппродукції в цій частині не здійснювало, оскільки в його діяльності відсутній головний критерій виробництва – отримання готової продукції. Вчинені дії продавця права на посіви визначаються законодавством як незавершене виробництво сільськогосподарської продукції, яке за своєю суттю є наданими послугами з передпосівної підготовки ґрунту (поля) і насіння, а також посіву сільськогосподарських культур.
   
   Зазначене випливає з пп. 2.1.6 розд. 2 Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 50-сг «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств», затвердженої наказом Держкомстату від 06.11.2007 р. № 403, згідно з яким у графі 3 вказаної форми наводяться дані про витрати підприємства, пов’язані безпосередньо з виробництвом сільськогосподарської продукції, тобто про виробничу собівартість виробленої у звітному році продукції, яка складається з прямих витрат на виробництво і загальновиробничих витрат, віднесених на відповідний вид рослинницької і тваринницької продукції. При цьому до цієї графи не включаються витрати на незавершене виробництво в рослинництві і тваринництві.
   
   Відповідно до пп. 2.1.13 та пп. 2.1.14 розд. 2 зазначеної Інструкції у разі придбання підприємством витрат на незавершене виробництво, у формі за відповідним видом продукції відображаються обсяги виробництва (графи 1 і 2), виробнича собівартість (графа 3), включаючи витрати на купівлю незавершеного виробництва та витрати на отримання продукції, обсяги, собівартість і чистий дохід (виручку) від її реалізації (графи 4 – 7).
   
   У разі продажу підприємством у звітному році витрат на незавершене виробництво, отриманий від цієї операції дохід відображається за кодом 0212 «Послуги в сільському господарстві».
   
   Такий висновок підтверджено і судовою практикою. Зокрема, ВГСУ в постанові від 01.03.2005 р. у справі № 15/302(14/671) зазначив, що предметом договору купівлі-продажу права на посіви сільгоспкультур є незавершене виробництво з обробки ґрунту та посіву озимої пшениці. Таке незавершене виробництво є результатом виконаних робіт (наданих послуг), оскільки згідно з Класифікатором видів економічної діяльності така операція відповідає коду 01.41.0 підкатегорії «послуги в сільському господарстві», до якої віднесені послуги з підготовки ґрунту, обробки полів, посадки сільгоспкультур та захисту їх від шкідників та хвороб. Отже, реалізуючи незавершене виробництво у вигляді посівів озимої пшениці, підприємство реалізувало результат виконаних робіт (послуг).
   
   ДПСУ ж у відповіді в «Єдиній базі податкових знань» зауважила, що якщо юридичною особою дотримано всі вимоги, необхідні для набуття і підтвердження статусу платника ФСП, то така особа може бути платником цього податку, у тому числі за умови залучення техніки та працівників сторонніх організацій для виконання сільськогосподарських робіт.
   
   Вищенаведеним обґрунтовувалось, що підготовка ґрунту та посів сільгоспкультур (незавершене виробництво) відноситься до послуг (робіт) в сільському господарстві, а тому зазначену відповідь ДПСУ повною мірою можна застосувати і до розглядуваної ситуації.
   
   
   
   Ірина Висіцька
    адвокат, АФ «Є.С.Аудит»
   
   
   Дата підготовки 30.08.2013

По материалам ЛИГА:ЗАКОН
Теги
Отключить рекламу
Комментарии
Комментирование новости отключено
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться