Сайт для бухгалтеров №1 в Украине

Получайте
новости почтой!


17.09.13
3015 0 Печатать

Переработка ввозимого давальческого сырья: таможенное оформление и налогообложение

   З набранням чинності Митним кодексом України втратили чинність Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» та Порядок застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України, затверджений наказом ДМС України від 13.09.2003 р. № 609. Зважаючи на це, розглянемо основні умови застосовування митного режиму «переробка на митній території» та умови звільнення від сплати митних платежів
   
   
Нормативна база

   
   • МКУ – Митний кодекс України від 13.03.2012 р. № 4495-VI.
   • ПКУ – Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
   • Постанова № 969 – постанова КМУ «Про заборону ввезення на митну територію України як давальницької сировини одягу та інших виробів, що використовувалися» від 05.11.2008 р. № 969.
   • Постанова № 461 – постанова КМУ «Про затвердження переліку товарів, ввезення яких на митну територію України та/або переміщення територією України прохідним та внутрішнім транзитом здійснюється за умови обов'язкового надання митним органам забезпечення сплати митних платежів» від 21.05.2012 р. № 461.
   
   
Загальні положення

   
   Згідно з пп. 14.1.1131 ПКУ термін «митні режими» вживається у значенні, наведеному в МКУ. З набранням чинності новим МКУ з метою застосування законодавства України з питань державної митної справи запроваджено 14 митних режимів, одним із яких є режим «переробка на митній території».
   
   Відповідно до ст. 147 МКУ переробка на митній території – це такий митний режим, відповідно до якого іноземні товари1 піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови подальшого реекспорту продуктів переробки.
   
   
(1Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 4 МКУ іноземними вважаються товари,
   що не є українськими відповідно до п. 61 ст. 4 МКУ, а також товари, що
   втратили митний статус українських товарів відповідно до цього Кодексу.)
   

   
   Кількість операцій з переробки товарів у митному режимі переробки на митній території не обмежується. Ч. 2 ст. 150 МКУ встановлено, що операції з переробки товарів можуть включати:
   
   1) власне переробку товарів, у тому числі обробку, монтаж, демонтаж, використання окремих товарів, які сприяють чи полегшують процес виготовлення продуктів переробки;
   
   2) ремонт товарів, у тому числі модернізацію, відновлення та регулювання, калібрування.
   
   
До відома

   
   Дозвіл на переробку – письмовий дозвіл митного органу на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території або митний режим переробки за межами митної території.
   
   Заявник режиму переробки – підприємство-резидент, яке отримало дозвіл митного органу на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території або митний режим переробки за межами митної території.
   
   Переробник – підприємство-резидент, яке за дорученням заявника режиму переробки на митній території та з дозволу митного органу виконує окремі операції або повний цикл переробки товарів на митній території України.

   
   
Дозвіл на переробку

   
   Відповідно до ч. 1 ст. 149 МКУ для поміщення товарів у митний режим переробки на митній території потрібно отримати письмовий дозвіл митного органу. Його отримують за заявою власника товарів або уповноваженої ним особи. До заяви додаються такі документи:
   
   1. Зовнішньоекономічний договір (договори) або документи, що їх замінюють, на підставі яких здійснюватиметься переробка товарів. Такий договір або документи повинні містити, зокрема, відомості про:
   
   – обов'язковий обсяг виходу продуктів переробки;
   
   – конкретний обсяг робіт і строк їх виконання.
   
   Якщо зовнішньоекономічний договір або документ, що його замінює, не містить зазначених відомостей, вони подаються окремим документом.
   
   2. Технологічні схеми переробки (крім випадків ввезення товарів з метою ремонту, у тому числі модернізації, відновлення та регулювання), в яких зазначаються:
   
   – відомості про всі етапи переробки та процесу перетворення товарів на продукти переробки;
   
   – кількісні показники товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території, та інших товарів, які підприємство витрачає на здійснення операцій з переробки (з обґрунтуванням виробничих втрат товарів на кожному етапі). Зауважимо, що згідно з ч. 2 ст. 148 МКУ у процесі переробки іноземних товарів не допускається використання українських товарів (крім палива та енергії), на які законом встановлено вивізне мито;
   
   – відомості про найменування та кількість відходів переробки;
   
   3. Договори на переробку товарів з іншими підприємствами, якщо окремі операції (або повний цикл) з переробки товарів здійснюватимуться такими підприємствами.
   
   До речі, окремі операції з переробки товарів або повний цикл переробки за дорученням підприємства, якому видано дозвіл на переробку, та з дозволу митного органу можуть здійснювати інші підприємства. Дозволи на виконання окремих операцій з переробки або повного циклу переробки надаються одночасно з дозволом на переробку товарів на митній території України або, за необхідності, на підставі заяви відповідної особи після надання цього дозволу та відображаються у ньому. Дозвіл на переміщення товарів між переробниками надає митний орган шляхом унесення до розділу «Рішення митного органу» заяви запису «Дозволено переміщення між переробниками».
   
   Відповідальність перед митними органами за порушення порядку переробки товарів несе підприємство, якому видано дозвіл на проведення операцій з переробки товарів.
   
   4. Інші документи за бажанням власника товарів або уповноваженої ним особи, наприклад висновки державних органів, експертних установ, організацій; державні стандарти й стандарти підприємства; технічні умови; описи чи креслення зразків, відповідно до яких здійснюватиметься переробка, тощо.
   
   Дозвіл на переробку товарів, у якому зазначається перелік операцій з переробки та спосіб їх здійснення, митний орган видає підприємству безоплатно протягом п'яти робочих днів від дати реєстрації відповідної заяви (ч. 3 та 6 ст. 149 МКУ).
   
   Утім заявнику може бути відмовлено у видачі дозволу на переробку товарів. Відповідно до ч. 8 ст. 149 МКУ причини відмови можуть бути такі:
   
   – у поданих заявником документах недостатньо відомостей для визначення обов'язкового обсягу виходу продуктів переробки, що утворюються в результаті переробки;
   – митний орган виявив невідповідності у даних, що містяться у поданих заявником документах, або недостовірність таких даних;
   – митний орган встановив відсутність належного технологічного обладнання, приміщень, умов для обліку і зберігання товарів, що ввозяться з метою переробки;
   – підприємство не дотримується встановлених законодавством заборон чи обмежень щодо переробки товарів на митній території України.
   
   Більше того, ч. 9 ст. 149 МКУ визначено два випадки заміни або відкликання митним органом дозволу на переробку товарів на митній території:
   
   – якщо його видано на підставі недостовірних даних, що мали істотне значення для прийняття рішення про його видачу;
   – якщо підприємство, якому видано такий дозвіл, не дотримується положень МКУ та інших актів законодавства з питань державної митної справи.
   
   Рішення про відкликання дозволу оформлюється листом митного органу, в якому зазначаються дата й причини його відкликання та повідомляються права й обов'язки заявника режиму переробки та переробника.
   
   Особливості виконання митних формальностей відповідно до митного режиму переробки на митній території зазначені в Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженому наказом Мінфіну України від 31.05.2012 р. № 657. Цим наказом затверджено також форму Переліку операцій з переробки та спосіб їх здійснення, що додається до заяви.
   
   
Строк переробки

   
   Строк переробки товарів на митній території України встановлює митний орган у кожному конкретному випадку під час видачі дозволу підприємству (ч. 1 ст. 151 МКУ). При цьому враховується тривалість процесу переробки товарів та розпорядження продуктами їх переробки. Загальний строк переробки не може перевищувати 365 днів та обчислюється починаючи з дня завершення митного оформлення митним органом іноземних товарів для переробки. За заявою підприємства, якому видано дозвіл на переробку товарів, митний орган продовжує спочатку встановлений строк переробки товарів на митній території з причин, підтверджених документально, до максимально можливих 365 днів. Утім законами України може визначатися більший строк переробки товарів (ч. 2 ст. 151 МКУ).
   
   Наразі є чинним ряд актів законодавства, якими встановлені інші строки переробки товарів на митній території України. Зведена ж таблиця нормативно-правових актів щодо встановлення строків переробки товарів на митній території України наведена у листі Держмитслужби від 30.01.2012 р. № 11.1/7-12.2/742-ЕП (який, звісно, потрібно застосовувати з урахуванням вимог нового МКУ).
   
   Також потрібно врахувати, що коли зовнішньоекономічний договір, на підставі якого здійснюватиметься переробка, передбачає ввезення товарів з метою переробки окремими партіями протягом певного періоду часу на однакових умовах, дозвіл видається на обсяг товарів і строк, визначені таким договором, але не більше ніж на один рік (ч. 4 ст. 149 МКУ).
   
   У разі відкликання дозволу на переробку зазначені вище строки підлягають коригуванню. Адже ч. 1 ст. 161 МКУ визначено, що протягом 20 днів від дати відкликання дозволу на переробку товарів на митній території підприємство має завершити розпочаті операції з переробки. При цьому товари, поміщені у митний режим переробки на митній території, у строк до 30 днів з дати відкликання дозволу на переробку товарів повинні бути вивезені за межі митної території України або заявлені в інший митний режим у порядку, визначеному МКУ. Втім, якщо протягом 20 днів завершити розпочаті операції з переробки неможливо без спричинення безповоротної шкоди товарам або технологічному обладнанню, переробка зазначених товарів завершується відповідно до технологічної схеми переробки. У цьому випадку товари протягом 10 днів з дати фактичного завершення їх переробки підлягають вивезенню за межі митної території України або поміщенню в інший митний режим.
   
   У разі невиконання підприємством вимог ч. 1 ст. 161 МКУ зобов'язання, забезпечені фінансовою гарантією (якщо вона надавалася відповідно до ч. 3 ст. 148 МКУ), підлягають виконанню.
   
   
Розпорядження товарами та продуктами переробки
   
   Вивезення продуктів переробки (товарів)

   
   Митний режим переробки на митній території завершується шляхом реекспорту продуктів переробки чи поміщення їх в інший митний режим, а також у випадках, передбачених ч. 2 ст. 160 МКУ (ч. 1 ст. 160 МКУ). Не слід забувати, що ч. 3 ст. 154 МКУ дозволено реекспортувати продукти переробки однією чи кількома партіями. Крім того, продукти переробки можна вивозити за межі митної території України не через той митний орган, через який товари ввозилися на цю територію для переробки.
   
   
До відома

   
   Реекспорт – це митний режим, відповідно до якого товари, що були раніше ввезені на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивозяться за межі митної території України без сплати вивізного мита та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
   
   
Ч. 1 ст. 85 МКУ

   
   Під час реекспорту (вивезення за межі митної території України) продукти переробки згідно з ч. 1 ст. 154 МКУ підлягають декларуванню митним органам з поданням переліку українських товарів, витрачених під час здійснення операцій з переробки іноземних товарів (із зазначенням їх кількості та вартості).
   
   Українські товари (крім палива та енергії), що повністю використані під час переробки іноземних товарів, декларант має право заявити у митний режим експорту (ч. 2 ст. 154 МКУ).
   
   Звертаємо також увагу на те, що ч. 3 ст. 158 МКУ дозволено здійснювати реекспорт продуктів переробки, одержаних з використанням еквівалентних товарів, до ввезення товарів для переробки на митній території України або до завершення операцій з їх переробки. Під «еквівалентними товарами» у даному випадку слід розуміти українські та іноземні товари, які є ідентичними за описовими, кількісними і технічними характеристиками іноземним товарам, які вони замінюють, увезеним для операцій з переробки на митній території. При цьому продукти, отримані у результаті переробки еквівалентних товарів, з метою застосування гл. 23 «Переробка на митній території» МКУ вважаються продуктами переробки іноземних товарів.
   
   
Реалізація продуктів переробки на митній території України

   
   Частиною 1 ст. 156 МКУ дозволено ввозити товари для переробки на митній території України з метою подальшого митного оформлення продуктів переробки для вільного обігу на цій території.
   
   При цьому товари можуть бути допущені до переробки для вільного обігу за умови виконання таких двох вимог:
   
   1) митний орган може впевнитися в тому, що продукти переробки були отримані саме з цих товарів;
   2) товари після переробки не можуть бути економічно вигідно відновлені у первинному стані.
   
   Умови переробки іноземних товарів на митній території можуть передбачати проведення розрахунків частиною продуктів їх переробки. В такому випадку згідно з ч. 1 ст. 155 МКУ такі продукти підлягають митному оформленню відповідно до митного режиму імпорту (з оподаткуванням митними платежами та застосуванням заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності). Продукти переробки також можуть бути реалізовані підприємству, яке їх виготовило.
   
   Реалізація на митній території України продуктів переробки, власником яких є нерезидент, здійснюється через зареєстроване в Україні його представництво. На таке представництво покладається обов'язок з декларування продуктів переробки для вільного обігу.
   
   Переробка товарів для вільного обігу на митній території України завершується шляхом поміщення продуктів їх переробки у митний режим імпорту (ч. 3 ст. 156 МКУ). Також, за рішенням декларанта (уповноваженої ним особи) допускається поміщення продуктів переробки в інші митні режими.
   
   
Залишки та відходи, утворені в результаті переробки

   
   Залишки (відходи), що утворилися в результаті здійснення операцій з переробки іноземних товарів і мають господарську цінність та (або) можуть бути утилізовані, підлягають поміщенню у цьому стані у відповідний митний режим до закінчення строку переробки товарів. Такою є вимога ст. 157 МКУ. При цьому такі залишки або відходи можуть декларуватися за бажанням декларанта за одним класифікаційним кодом згідно з УКТ ЗЕД за умови, що цьому коду відповідає найбільша ставка мита. Якщо ж до окремих товарів, які входять до зазначеної партії, застосовуються передбачені законом заходи нетарифного регулювання ЗЕД, такий спосіб декларування не звільняє декларанта від додержання зазначених заходів щодо цих товарів.
   
   Інші відходи, ніж зазначені, з дозволу митного органу підлягають видаленню відповідно до законодавства України до закінчення строку переробки товарів.
   
   Штраф за порушення порядку здійснення операцій з переробки
   
   Відповідно до ст. 480 МКУ за порушення встановленого МКУ та іншими актами законодавства України порядку здійснення операцій з переробки товарів, що переміщувалися через митний кордон України з метою переробки, та продуктів переробки після закінчення строку переробки, у тому числі невивезення за межі митної території України, накладається штраф у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто 17000 грн.).
   
   
Порядок оподаткування у разі виконання умов митного режиму

   
   Підпунктом 14.1.134 ПКУ встановлено, що операцією з давальницькою сировиною є операція з переробки (обробки, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників і виконавців, а також етапів (операцій)) з метою одержання готової продукції за відповідну плату. До такої операції належать операції, у яких сировина замовника на конкретному етапі її переробки становить не менш як 20 % загальної вартості готової продукції.
   
   Давальницькою сировиною у розумінні ПКУ (пп. 14.1.41) є сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб'єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб'єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі.
   
   Згідно з ч. 1 ст. 148 МКУ поміщення товарів у митний режим переробки на митній території здійснюється з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами. Відповідно до пп. 14.1.253 ПКУ умовне звільнення від оподаткування митними платежами – це звільнення від сплати митних платежів, застосування якого передбачає дотримання певних умов та обмежень, зокрема під час використання товарів. А під «митними платежами» слід розуміти податки, що відповідно до ПКУ або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на митні органи (пп. 14.1.113 ПКУ).
   
   Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом (крім особливих його видів2), встановлюються МКУ та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У ч. 12 ст. 286 МКУ чітко зазначено, що до товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом при дотриманні вимог та обмежень, встановлених гл. 23 «Переробка на митній території» МКУ.
   
   
(2 Правила оподаткування особливими видами мита встановлюються законами України
   «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист
   національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування
   спеціальних заходів щодо імпорту в Україну».)

   
   Зокрема, продукти переробки мають бути реекспортовані у строки, зазначені у дозволі на переробку іноземних товарів. Крім того, заходи гарантування додержання митного режиму переробки на митній території мають бути виконані. Нагадаємо, що обмеження або заборони щодо ввезення окремих видів товарів на митну територію України з метою переробки встановлюються законом. Відповідно до ч. 3 ст. 148 МКУ за обґрунтованої необхідності Кабмін має право визначати:
   
   1) товари, у разі поміщення яких у митний режим переробки на митній території застосовуються фінансові гарантії відповідно до р. X МКУ. Перелік товарів, ввезення яких на митну територію України здійснюється за умови обов'язкового надання митним органам забезпечення сплати митних платежів, затверджений Постановою № 461. Згідно з ч. 1 ст. 309 МКУ забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у таких двох формах:
   
   – надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа);
   
   – внесення коштів на відповідний рахунок або в касу митного органу (грошова застава).
   
   Звертаємо увагу, що фінансова гарантія як забезпечення сплати митних платежів не надається, якщо сума митних платежів, що підлягають сплаті, не перевищує суму, еквівалентну 1000 євро.
   
   2) продукти переробки та (або) товари, продукти переробки яких підлягають обов'язковому реекспорту за межі митної території України;
   
   3) мінімальне співвідношення вартості іноземних та українських товарів для окремих категорій товарів, що піддаються операціям з переробки;
   
   4) перелік товарів, які не можуть бути допущені до переробки для вільного обігу на митній території України;
   
   5) товари, поміщення яких у митний режим переробки на митній території забороняється. Наприклад, Постановою № 969 заборонено ввозити на митну територію України як давальницьку сировину одяг та інші вироби, що бути у вжитку (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 6309 00 00 00).
   
   Якщо продукти переробки, отримані з товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території, випускаються у вільний обіг, сплата ввізного мита здійснюється у порядку, визначеному ст. 155 «Умови реалізації продуктів переробки на митній території України» МКУ (тобто як при застосуванні митного режиму імпорту).
   
   Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються ПКУ з урахуванням особливостей, що визначаються МКУ.
   
   Згідно з пп. 14.1.254 ПКУ умовне звільнення від оподаткування ПДВ та акцизним податком у разі ввезення товарів на митну територію України – це звільнення (умовне повне або умовне часткове) від сплати нарахованого податкового зобов'язання у разі розміщення товарів у митних режимах, що передбачають звільнення від оподаткування за умови дотримання визначених МКУ вимог митного режиму.
   
   За загальним правилом, встановленим п. 206.12 ПКУ, до операцій із ввезення товарів на митну територію України у митному режимі переробки на митній території застосовується умовне повне звільнення від оподаткування (за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених гл. 23 МКУ). Операції з вивезення товарів у митному режимі реекспорту звільняються від оподаткування за п. 206.5 ПКУ3. Це дає підстави податковим органам стверджувати («Єдина база податкових знань»), що операції із вивезення товарів, які були поміщені у митний режим переробки на митній території та вивозяться за межі митної території України у тому самому стані, в якому вони були ввезені (у межах визначеного МКУ строку), або у вигляді продуктів їх переробки, звільняються від оподаткування ПДВ.
   
   
(3 Крім операцій з вивезення відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 86 МКУ
   (поміщені при ввезенні в режим імпорту), що оподатковуються ПДВ
   за ставкою, визначеною пп. 195.1.1 ПКУ (тобто за ставкою 0 %).)

   
   Крім того, за п. 206.2 ПКУ операції із ввезення на митну територію України товарів у митному режимі імпорту оподатковуються ПДВ, за винятком, зокрема, операцій із ввезення з частковим звільненням від оподаткування товарів, що були поміщені у митний режим переробки та в межах визначеного МКУ строку не вивозяться за межі митної території України. В такому разі сплаті підлягає сума ПДВ, розрахована виходячи із бази оподаткування, визначеної за правилами, встановленими п. 190.1 ПКУ.
   
   До речі, за пп. б) пп. 195.1.3 ПКУ за ставкою «0 %» оподатковуються операції з постачання послуг, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем-нерезидентом. До робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів – монтаж, збирання, монтування та налагодження, у результаті чого створюються інші товари, в т. ч. постачання послуг з переробки давальницької сировини, а також модернізацію та ремонт товарів (передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об'єкта (або його складових частин), визначеного нормативно-технічною документацією, у результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об'єкта).
   
   Варто зауважити, що, за загальним правилом, платником акцизного податку є особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України (у тому числі з давальницької сировини), та особа – суб'єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України (пп. 212.1.1 та 212.1.2 ПКУ). Втім відповідно до пп. 213.3.3 ПКУ від оподаткування звільняються операції з ввезення підакцизних товарів (продукції) з-за меж митної території України на її митну територію, якщо при цьому згідно із законом не справляється ПДВ у зв'язку з розміщенням товарів (продукції) у відповідних митних режимах, зокрема в режимі «переробки на митній території». У разі порушення умов митних режимів, що передбачають повне або часткове звільнення від оподаткування, особа, відповідальна за дотримання режиму, зобов'язана обчислити та сплатити суму податкового зобов'язання.
   
   Якщо у зазначених випадках митним законодавством України передбачається вимога щодо здійснення заходів гарантування, така вимога встановлюється і для цілей акцизного податку. Цей податок справляється, якщо в подальшому щодо таких товарів (продукції) виникають зобов'язання зі сплати ПДВ.
   
   Сергій Кислов
   Керуючий партнер ТОВ Аудиторська
   компанія «КРЕДО-АУДИТ», аудитор
   
   «Справочник экономиста», квітень 2013 р., № 4 (112)
   Дата підготовки 01.04.2013
По материалам ЛИГА:ЗАКОН
Рубрика:

Бухгалтер 911 подчеркивает: содержание авторских материалов может не совпадать с политикой и точкой зрения редакции. Среди авторов материалов, которые публикуются, есть не только представители редакционной команды.

Информация, представленная в конкретной публикации, отражает позицию автора. Редакция не вмешивается в авторские материалы, не редактирует тексты и, следовательно, не несет ответственности за их содержание.

Комментарии
Комментирование новости отключено
Спасибо, что читаете нас Войдите и читайте дальше
Для того, чтоб распечатать текст необходимо оформить подписку
copy-print__image
Данная функция доступна только
авторизованным пользователям