12.11.13
Печатать
Превышение предельных уровней потребления электроэнергии: проблемы налогового учета
На сьогодні актуальним питанням як для постачальників, так і для покупців електроенергії залишається класифікація і, відповідно, оподаткування плати за перевищення граничних рівнів споживання електроенергії. Незважаючи на глобальність даного питання і наявність достатньої кількості роз’яснень компетентних органів, а також судових справ, ситуація з оподаткуванням понадлімітного споживання електроенергії наразі залишається неврегульованою через відсутність єдиного підходу контролюючих органів.
Порядок оподаткування платежів за перевищення договірних величин безпосередньо залежить від класифікації правового статусу таких платежів. Для проведення такої класифікації доцільно проаналізувати положення чинного законодавства, роз’яснення компетентних органів, а також позицію судових органів.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.97 р. № 575/97-ВР (далі – Закон про електроенергетику) споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.
При цьому у ст. 27 цього Закону як санкції класифіковано платежі, передбачені ч. 3 – 5 ст. 26, в той час як платіж у вигляді плати за перевищення договірних величин встановлено ч. 6 ст. 26 чинної редакції Закону про електроенергетику.
Необхідно звернути увагу на те, що до 01.01.2012 р. зазначена ч. 6 ст. 26 Закону про електроенергетику була п’ятою. При цьому вищенаведена норма ст. 27 залишилась незмінною. У такому разі можна зробити припущення, що, внісши зміни до ст. 26, законодавці просто забули внести відповідні коригування до ст. 27 Закону про електроенергетику.
Аналізуючи норми Типового договору про постачання електричної енергії (додаток 3 до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕУ від 31.07.96 р. № 28), варто звернути увагу на те, що обов’язок сплатити подвійну вартість за перевищення договірних величин передбачено розділом «Відповідальність Споживача».
Таким чином, виходячи з аналізу наведених нормативно-правових актів, можна дійти висновку, що плата за перевищення граничних рівнів споживання електроенергії є господарською санкцією.
У листах та роз’ясненнях контролюючих органів та НКРЕУ йдеться про два варіанти класифікації плати за перевищення договірних величин:
1) ототожнення двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини з додатковою компенсацією за електроенергію за підвищеними тарифами;
2) розподіл плати за перевищення договірних величин споживання електроенергії на складові: безпосередню вартість спожитої понад ліміт електроенергії та штрафна санкція у розмірі вартості такої електроенергії.
Про класифікацію плати за перевищення договірних величин як плати за підвищеними тарифами йдеться, зокрема, у листах:
ДПАУ від 07.11.2007 р. № 22703/7/16-1117:
«У випадках перевищення договірної величини потужності – кошти (двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності), які отримує електропостачальна організація як плату за перевищення договірної величини споживання електричної енергії або потужності за розрахунковий період, включаються до бази оподаткування ПДВ за ставкою у розмірі 20 %».
ДПАУ від 18.05.2009 р. № 10191/7/16-1517:
«Оскільки п'ятикратна вартість різниці фактично спожитої електроенергії і її договірної величини (а з урахуванням змін, внесених до статті 26 Закону України від 16.10.97 р. № 575/97-ВР «Про електроенергетику» Законом України від 23.06.2005 р. № 2706-IV, починаючи з 23.07.2005 р. (опублікування в газеті «Урядовий кур'єр») – двократна різниця) фактично являє собою підвищену плату за використану з порушенням режимів споживання електроенергію, така оплата є додатковою компенсацією вартості товарів і підлягає оподаткуванню у загальновстановленому порядку».
НКРЕУ від 25.05.2005 р. № 05-39-11/2296:
«Таким чином, споживач несе відповідальність за виконання умов договору, у тому числі він зобов'язаний сплачувати пеню за прострочення термінів здійснення платежів, якщо це встановлено договором. Це не звільняє споживача від обов'язку оплатити п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої (зафіксованої протягом розрахункового періоду) і договірної величини, що є підвищеною платою за використану з порушенням режимів споживання електричну енергію».
НКРЕУ від 31.05.2005 р. № 05-39-11/2387:
«Це не звільняє споживача від обов'язку оплатити п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої (зафіксованої протягом розрахункового періоду) і договірної величини, що є підвищеною платою за використану з порушенням режимів споживання електричну енергію».
Міндоходів від 18.06.2013 р. № 8646/7/99-99-19-04-02-17:
«Тобто якщо протягом відповідного розрахункового періоду споживачем використано більшу кількість електроенергії, ніж передбачено нормами її споживання (договірна величина), плата за надміру спожиту електроенергію змінюється (збільшується вдвічі).
Отже, суми коштів, які надійшли платнику податку у вигляді подвійного розміру плати за перевищення договірних величин споживання електроенергії, включаються таким платником до бази оподаткування податком на додану вартість».
На користь розподілу плати за перевищення договірних величин на складові (тариф і штраф) свідчать:
Узагальнююче податкове роз’яснення, затверджене наказом ДПАУ від 11.12.2007 р. № 696:
«У разі, коли споживач зобов'язаний відповідно до частини п'ятої ст. 26 Законусплатити суми за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної енергії, то структура такого платежу містить одну частину, яка відповідає оплаті за товар, та другу частину, яка відповідає штрафній санкції за перевищення договірних величин споживання електроенергії».
роз’яснення в Єдиній базі податкових знань:
«Якщо споживачу нараховується підвищена плата за обсяги перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної енергії, структура такої плати містить одну частину, яка відповідає оплаті за товар, та другу частину, яка відповідає штрафній санкції за перевищення договірних величин споживання електроенергії».
лист НКРЕУ від 24.01.2008 р. № 457/11/17-08:
«Таким чином, одна частина двократної вартості обсягу перевищення договірних величин споживання електричної енергії є платою за товар (електричну енергію) і, відповідно, оподатковується згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» за ставкою 20 %. Тобто, база оподаткування для податку на додану вартість з операції продажу електроенергії має визначатись виходячи з вартості обсягу спожитої електричної енергії, в тому числі, понад договірні величини (відпущеного товару), та роздрібного тарифу (ціни), розрахованого згідно з нормативними документами НКРЕ.
Друга частина зазначеної плати розглядається як штрафна санкція, що додатково та в обов'язковому порядку сплачується споживачами електричної енергії на користь енергопостачальної компанії відповідно до положень статті 26 Законуза споживання понад договірну величину. Споживач має оплатити такий штраф із прибутку і, відповідно, останній оподатковується згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» за ставкою 25 %».
лист НКРЕУ від 21.03.2007 р. № 1773/11/17-07:
«Враховуючи вищенаведене, НКРЕ вважає, що у разі, коли споживачу нараховується підвищена плата за обсяги перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної енергії, структура такої плати містить одну частину, яка відповідає оплаті за товар, та другу частину, яка відповідає штрафній санкції за перевищення договірних величин споживання електроенергії».
Більшість листів та роз’яснень була видана ще до набрання чинності ПКУ, але загальні норми, що регулюють податковий облік, та висновки контролюючих органів з цього питання не зазнали суттєвих змін порівняно із Законом про прибуток та Законом про ПДВ.
Аналіз судової практики свідчить про те, що існують непоодинокі випадки донарахування постачальникам електричної енергії за результатами проведених перевірок податкових зобов’язань з ПДВ на суми перевищення договірних величин. При цьому аргументом виступає класифікація такої плати як постачання товарів за підвищеними цінами (тарифами).
В той же час суди в багатьох випадках дотримуються позиції визнання такої плати як штрафної санкції, яка не підлягає включенню до бази оподаткування ПДВ:
ухвала ВАСУ від 08.12.2011 р. № К-8828/09:
«Виходячи з викладеного, плата, отримана позивачем за спожиту електроенергію у межах встановленого НКРЕ тарифу є компенсацією вартості товару і включається до бази оподаткування ПДВ, а кошти, отримані від споживачів за перевищення обсягів споживання та величин потужності є штрафними санкціями і до бази оподаткування ПДВ не включаються».
постанова Господарського суду Тернопільської області від 10.07.2007 р. у справі № 15а/114-2046:
«Отже, двократна вартість різниці фактично спожитої і договірної величини, яку зобов’язані сплатити споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період, в розумінні статей 230, 231 ГК України, є штрафними санкціями, а відтак, не можуть бути базою для оподаткування ПДВ, оскільки не є ціною (вартістю) товару».
ухвала ВАСУ від 05.04.2012 р. № К-12035/09:
«За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що плата за обсяги перевищення договірних величин споживання електричної енергії є саме штрафною санкцією, а не продажем товарів чи додатковою компенсацією вартості товарів, а отже згідно з положеннями ст. 4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» не є базою оподаткування податком на додану вартість».
постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 р. у справі № 2а-8204/10/0870:
«Виходячи з викладеного, плата, отримана позивачем за спожиту електроенергію у межах встановленого НКРЕ тарифу є компенсацією вартості товару і включається до бази оподаткування ПДВ, а кошти, отримані від споживачів за перевищення обсягів споживання є штрафними санкціями і до бази оподаткування ПДВ не включаються».
ухвала ВАСУ від 17.05.2013 р. № К-37657/09:
«Таким чином, оскільки згідно ч. 7 ст. 27 та ч. 5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» п'ятикратна (двократна) вартість електроенергії, спожита понад договірну величину електроспоживання, визнається санкцією, то відповідно до приписів пп. 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» такі санкції не включаються до складу валових витрат споживача, а відтак, не можуть бути компенсацією вартості товару у розумінніп. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У зв'язку з цим такі санкції правомірно не включалися позивачем у звітному 2006 році до бази оподаткування з податку на додану вартість відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».
постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2009 р. № 2а-42182/09/2070:
«Таким чином, санкції застосовані у електроенергетиці у вигляді плати за перевищення встановлених договірних величин та потужності споживання електричної енергії повністю відповідають вимогам законодавства щодо визначення штрафними санкціями, якими встановлено відповідальність у сфері господарської діяльності за неналежне виконання умов договорів, та відповідно не можуть бути визнаними як компенсація вартості електричної енергії, оскільки мають різну правову форму зобов'язань, а тому вимога відповідача щодо включення таких сум до бази оподаткування ПДВ та подальшої сплати такого податкового зобов'язання є теж безпідставною».
постанова ВАСУ від 15.03.2011 р. № 49/219-10:
«За таких обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що позивач безпідставно ототожнює ціну поставленої електричної енергії та фактично застосовані санкції за спожиту відповідачем електричну енергію в обсязі понад договірну величину за розрахунковий період, тому, враховуючи, що суми штрафних санкцій не включені Законом України «Про податок на додану вартість» до бази оподаткування податком на додану вартість, у позивача відсутні законні підстави донараховувати ПДВ на двократну вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною».
постанова Донецького окружного адміністративного суду від 29.01.2013 р. у справі № 2а-14147/10/0570:
«Виходячи з викладеного, плата, отримана позивачем за спожиту електроенергію у межах встановленого НКРЕ тарифу є компенсацією вартості товару і включається до бази оподаткування ПДВ, а кошти, отримані від споживачів за перевищення обсягів споживання та величин потужності є штрафними санкціями і до бази оподаткування ПДВ не включаються».
Згідно з нормами ГКУ учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Отже, якщо плату за перевищення договірних величин класифікувати саме як санкцію, то необхідно визначити, до якого саме виду господарських санкцій вона належить:
– відшкодування збитків;
– штрафних санкцій;
– оперативно-господарських санкцій.
На жаль, чинне законодавство з питань електроенергетики не містить чіткої відповіді на це питання.
Однозначно можна стверджувати, що оплата за перевищення договірних величин не може бути класифікована як відшкодування збитків.
З аналізу судових рішень по господарських справах між контрагентами можна дійти висновку про відсутність єдиного підходу до кваліфікації правової природи двократної різниці між фактичним та договірним споживанням електроенергії, а саме: така плата є штрафною чи оперативно-господарською санкцією.
Аналіз судової практики у господарських справах між суб’єктами господарювання за позовами, згідно з якими стягувалась вартість спожитої з перевищенням договірної величини електричної енергії свідчить про те, що суди здебільшого відносять назване стягнення до оперативно-господарських санкцій, однак існують також судові рішення, якими двократна вартість спожитої понад ліміт електроенергії класифікується як штрафна санкція. Витяги з таких судових рішень наведені нижче:
постанова ВГСУ від 01.08.2011 р. № 30/17-633-2011:
«Враховуючи приписи наведених норм законодавства про електроенергетику та з огляду на норми ст. 235-237 Господарського кодексу України, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що нарахування двократної вартості спожитої електричної енергії за перевищення договірних величин за своєю правовою природою є оперативно-господарською санкцією».
постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.11.2011 р. № 30/17-633-2011:
«Отже, сторони договору унормували застосування такої оперативно-господарської санкції за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, як оплату постачальнику п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. Таким чином, вимога позивача про стягнення суми за перевищення договірної величини у розмірі 23925,40 грн., за своєю правовою природою, є оперативно-господарською санкцією».
постанова Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 р. № 915/979/13:
«Аналіз постанов Верховного Суду України у справах, за позовами по яким стягувалась п'ятикратна вартість спожитої з перевищенням договірної величини електричної енергії (раніше діюча редакція ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачала можливість нарахування не двократної, а п'ятикратної вартості за перевищення договірних величин споживання) та інших стягнень за порушення умов договорів про електропостачання (за самовільне підключення, не облікове користування тощо) однозначно та беззаперечно свідчить про те, що Верховний Суд України відносить назване стягнення виключно до оперативно-господарських санкцій, встановлених Законом, а ніяким чином не до штрафних санкцій (постанови Верховного Суду України у справах № 2-24/912-2010 від 04.04.2011 р., № 3-30гс10 від 29.11.2010 р., № 2-37гс11 від 11.05.2011 р.).
При викладених обставинах колегія суддів вважає, що відповідальність у вигляді подвійної вартості електроенергії за перевищення її договірної величини споживання та відповідне стягнення за своєю правовою природою є господарською відповідальністю у вигляді оперативно-господарської санкції, встановленої Законом».
постанова ВГСУ від 21.10.2010 р. № 33/28-10:
«При розгляді справи суд дійшов правильного висновку про те, що за спожиту відповідачем електричну енергію в об’ємі понад договірну величину за розрахунковий період застосовується підвищення плати, що за своєю правовою природою є штрафною санкцією за неналежне виконання умов договору».
постанова Харківського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 р. № 5023/2656/12:
«Як вже зазначалося згідно ч. 6 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»стягується двократна вартість використаної понад договірні величини електроенергії, а тому даний вид санкції за своєю природою є оперативно-господарською санкцією, а тому у відповідності до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України у господарського суду Харківської області були відсутні підстави для зменшення розміру цієї санкції».
постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 р. № 5013/660/11:
«... з позовом до відкритого акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» про скасування оперативно-господарської санкції, застосованої до СТОВ «Гірник» у вигляді зобов'язання по сплаті двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електроенергії по договору про постачання електричної енергії…».
постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.06.2011 р. № 5013/213/11:
«За своєю правовою природою двократна вартість різниці фактично спожитої і договірної величини є штрафною санкцією за перевищення договірної величини».
Варто зазначити, що як при класифікації підвищеної плати оперативно-господарською санкцією, так і при її визначенні як штрафної санкції, суди дотримуються думки про відсутність підстав для нарахування податкових зобов’язань з ПДВ на такі суми.
Нагадаємо, що порядок оподаткування платежів за перевищення договірних величин безпосередньо залежить від класифікації правового статусу таких платежів. Наведемо основні норми ПКУ, що регулюють порядок оподаткування плати за перевищення граничних рівнів споживання електроенергії.
Податкові доходи продавця
Відповідно до п. 137.1 ПКУ дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Згідно з пп. 135.5.3 ПКУ суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду, включаються до оподатковуваних доходів платника податку. Пунктом 137.13 ПКУ визначено, що суми штрафів та/або неустойки чи пені, отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду, включаються до складу доходів платника податку за датою їх фактичного надходження.
Собівартість реалізованої понад ліміт електроенергії у складі витрат продавця
Згідно з пп. 138.8.4 ПКУ платники податків – ліцензіати з передачі та/або постачання електричної та/або теплової енергії у звітному податковому періоді до собівартості реалізації електричної та/або теплової енергії, надання послуг з передачі та/або постачання електричної та/або теплової енергії також включають фактично понесені в такому звітному періоді витрати з придбання електричної та/або теплової енергії.
Податкові витрати покупця
Витрати на придбання електроенергії включаються до складу податкових витрат на загальних підставах як витрати, пов’язані з господарською діяльністю, що відносяться до собівартості реалізованих товарів, послуг, адміністративних чи інших операційних витрат.
Згідно з пп. 139.1.11 ПКУ до витрат платника податку не відносяться суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку.
Податкове зобов’язання з ПДВ продавця
Відповідно до п. 185.1 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
При цьому пп. 14.1.191 ПКУ конкретизовано, що з метою застосування терміна «постачання товарів» електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.
Абзацом 4 п. 188.1 ПКУ чітко визначено, що у разі коли постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).
Норми пп. 14.1.185 ПКУ, згідно з якими постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, дозволяють доволі неоднозначно трактувати, які саме операції підпадають під визначення постачання послуг для цілей податкового обліку.
Але на даний момент нам не відомі фіскальні роз’яснення контролюючих органів щодо необхідності оподаткування ПДВ сум штрафів та неустойок на підставі можливого неоднозначного трактування терміна «постачання послуг».
Зазвичай податкові органи намагаються довести, що кошти, отримані як сума штрафу за затримку оплати чи постачання товарів/послуг тощо, необхідно розцінювати як компенсацію вартості товарів/послуг, яка включається до бази оподаткування ПДВ, адже згідно з нормами п. 188.1 ПКУ до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Тобто відповідно до практики застосування норм ПКУ і контролюючі органи, і суди погоджуються з тим, що якщо платежі класифікуються саме як неустойка/штрафні санкції і не є частиною оплати вартості товарів/послуг, то суми таких штрафних санкцій не є об’єктом оподаткування ПДВ. На користь цього свідчать положенняУзагальнюючої податкової консультації, затвердженої наказом ДПАУ від 06.07.2012 р. № 590.
Податковий кредит з ПДВ покупця
Відповідно до п. 198.3 ПКУ податковий кредит визначається у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Отже, податковий кредит покупця залежить від зв’язку операцій з господарською діяльністю.
Водночас зрозуміло, що коли продавець помилково нараховує податкові зобов’язання з ПДВ за операціями, які по суті не є об’єктом оподаткування, то покупець не має права включити такі суми ПДВ до складу податкового кредиту.
Отже, як зазначалося вище, порядок податкового обліку плати за перевищення граничних величин споживання електроенергії залежить від правового статусу такої плати:
– або як комплексного платежу (тариф + штраф) (варіант 1);
– або як підвищеної компенсації за товар (варіант 2).
Узагальнено порядок податкового обліку у таких варіантах наведено в таблиці.
Узагальнюючи вищенаведене, можна дійти висновку про суперечливість підходу контролюючих органів у питанні визначення правової природи плати за перевищення договірних величин споживання електроенергії. Так, стосовно віднесення відповідних сум до складу податкових витрат контролюючі органи заперечують наявність такого права у покупця, оскільки класифікують таку плату як штраф. В той же час, у питанні оподаткування таких сум ПДВ контролюючі органи дотримуються думки про класифікацію такої плати як підвищеної плати за електроенергію, що є об’єктом оподаткування ПДВ у продавця.
Судова практика все ж свідчить про прийняття рішень на користь платників податку, які не обкладають такі платежі ПДВ, вважаючи їх господарськими санкціями.
Таким чином, виходячи із загальної логіки застосування кратного розміру плати за перевищення граничних рівнів споживання електроенергії, на нашу думку, електроенергія, фактично спожита покупцем, включаючи і ту її частину, яка вважається понаддоговірною, оплачується за тарифами НКРЕУ і є базою нарахування ПДВ. Водночас, подвійний розмір понадлімітного споживання є різновидом штрафних санкцій у вигляді кратного розміру вартості товарів (робіт, послуг). Відповідно, ця частина платежу не є об’єктом оподаткування ПДВ у продавця і не включається до податкових витрат покупця.
Анна Тимошок
консультант
Аудиторська група «Гарантія-Аудит»
Порядок оподаткування платежів за перевищення договірних величин безпосередньо залежить від класифікації правового статусу таких платежів. Для проведення такої класифікації доцільно проаналізувати положення чинного законодавства, роз’яснення компетентних органів, а також позицію судових органів.
Правовий статус плати за перевищення граничних рівнів споживання електроенергії
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.97 р. № 575/97-ВР (далі – Закон про електроенергетику) споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.
При цьому у ст. 27 цього Закону як санкції класифіковано платежі, передбачені ч. 3 – 5 ст. 26, в той час як платіж у вигляді плати за перевищення договірних величин встановлено ч. 6 ст. 26 чинної редакції Закону про електроенергетику.
Необхідно звернути увагу на те, що до 01.01.2012 р. зазначена ч. 6 ст. 26 Закону про електроенергетику була п’ятою. При цьому вищенаведена норма ст. 27 залишилась незмінною. У такому разі можна зробити припущення, що, внісши зміни до ст. 26, законодавці просто забули внести відповідні коригування до ст. 27 Закону про електроенергетику.
Аналізуючи норми Типового договору про постачання електричної енергії (додаток 3 до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕУ від 31.07.96 р. № 28), варто звернути увагу на те, що обов’язок сплатити подвійну вартість за перевищення договірних величин передбачено розділом «Відповідальність Споживача».
Таким чином, виходячи з аналізу наведених нормативно-правових актів, можна дійти висновку, що плата за перевищення граничних рівнів споживання електроенергії є господарською санкцією.
Роз’яснення контролюючих органів
У листах та роз’ясненнях контролюючих органів та НКРЕУ йдеться про два варіанти класифікації плати за перевищення договірних величин:
1) ототожнення двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини з додатковою компенсацією за електроенергію за підвищеними тарифами;
2) розподіл плати за перевищення договірних величин споживання електроенергії на складові: безпосередню вартість спожитої понад ліміт електроенергії та штрафна санкція у розмірі вартості такої електроенергії.
Про класифікацію плати за перевищення договірних величин як плати за підвищеними тарифами йдеться, зокрема, у листах:
ДПАУ від 07.11.2007 р. № 22703/7/16-1117:
«У випадках перевищення договірної величини потужності – кошти (двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності), які отримує електропостачальна організація як плату за перевищення договірної величини споживання електричної енергії або потужності за розрахунковий період, включаються до бази оподаткування ПДВ за ставкою у розмірі 20 %».
ДПАУ від 18.05.2009 р. № 10191/7/16-1517:
«Оскільки п'ятикратна вартість різниці фактично спожитої електроенергії і її договірної величини (а з урахуванням змін, внесених до статті 26 Закону України від 16.10.97 р. № 575/97-ВР «Про електроенергетику» Законом України від 23.06.2005 р. № 2706-IV, починаючи з 23.07.2005 р. (опублікування в газеті «Урядовий кур'єр») – двократна різниця) фактично являє собою підвищену плату за використану з порушенням режимів споживання електроенергію, така оплата є додатковою компенсацією вартості товарів і підлягає оподаткуванню у загальновстановленому порядку».
НКРЕУ від 25.05.2005 р. № 05-39-11/2296:
«Таким чином, споживач несе відповідальність за виконання умов договору, у тому числі він зобов'язаний сплачувати пеню за прострочення термінів здійснення платежів, якщо це встановлено договором. Це не звільняє споживача від обов'язку оплатити п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої (зафіксованої протягом розрахункового періоду) і договірної величини, що є підвищеною платою за використану з порушенням режимів споживання електричну енергію».
НКРЕУ від 31.05.2005 р. № 05-39-11/2387:
«Це не звільняє споживача від обов'язку оплатити п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої (зафіксованої протягом розрахункового періоду) і договірної величини, що є підвищеною платою за використану з порушенням режимів споживання електричну енергію».
Міндоходів від 18.06.2013 р. № 8646/7/99-99-19-04-02-17:
«Тобто якщо протягом відповідного розрахункового періоду споживачем використано більшу кількість електроенергії, ніж передбачено нормами її споживання (договірна величина), плата за надміру спожиту електроенергію змінюється (збільшується вдвічі).
Отже, суми коштів, які надійшли платнику податку у вигляді подвійного розміру плати за перевищення договірних величин споживання електроенергії, включаються таким платником до бази оподаткування податком на додану вартість».
На користь розподілу плати за перевищення договірних величин на складові (тариф і штраф) свідчать:
Узагальнююче податкове роз’яснення, затверджене наказом ДПАУ від 11.12.2007 р. № 696:
«У разі, коли споживач зобов'язаний відповідно до частини п'ятої ст. 26 Законусплатити суми за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної енергії, то структура такого платежу містить одну частину, яка відповідає оплаті за товар, та другу частину, яка відповідає штрафній санкції за перевищення договірних величин споживання електроенергії».
роз’яснення в Єдиній базі податкових знань:
«Якщо споживачу нараховується підвищена плата за обсяги перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної енергії, структура такої плати містить одну частину, яка відповідає оплаті за товар, та другу частину, яка відповідає штрафній санкції за перевищення договірних величин споживання електроенергії».
лист НКРЕУ від 24.01.2008 р. № 457/11/17-08:
«Таким чином, одна частина двократної вартості обсягу перевищення договірних величин споживання електричної енергії є платою за товар (електричну енергію) і, відповідно, оподатковується згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» за ставкою 20 %. Тобто, база оподаткування для податку на додану вартість з операції продажу електроенергії має визначатись виходячи з вартості обсягу спожитої електричної енергії, в тому числі, понад договірні величини (відпущеного товару), та роздрібного тарифу (ціни), розрахованого згідно з нормативними документами НКРЕ.
Друга частина зазначеної плати розглядається як штрафна санкція, що додатково та в обов'язковому порядку сплачується споживачами електричної енергії на користь енергопостачальної компанії відповідно до положень статті 26 Законуза споживання понад договірну величину. Споживач має оплатити такий штраф із прибутку і, відповідно, останній оподатковується згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» за ставкою 25 %».
лист НКРЕУ від 21.03.2007 р. № 1773/11/17-07:
«Враховуючи вищенаведене, НКРЕ вважає, що у разі, коли споживачу нараховується підвищена плата за обсяги перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної енергії, структура такої плати містить одну частину, яка відповідає оплаті за товар, та другу частину, яка відповідає штрафній санкції за перевищення договірних величин споживання електроенергії».
Більшість листів та роз’яснень була видана ще до набрання чинності ПКУ, але загальні норми, що регулюють податковий облік, та висновки контролюючих органів з цього питання не зазнали суттєвих змін порівняно із Законом про прибуток та Законом про ПДВ.
Судова практика з питання класифікації плати за перевищення в контексті оподаткування ПДВ
Судові спори платників податків з контролюючими органами (адміністративні справи)
Судові спори платників податків з контролюючими органами (адміністративні справи)
Аналіз судової практики свідчить про те, що існують непоодинокі випадки донарахування постачальникам електричної енергії за результатами проведених перевірок податкових зобов’язань з ПДВ на суми перевищення договірних величин. При цьому аргументом виступає класифікація такої плати як постачання товарів за підвищеними цінами (тарифами).
В той же час суди в багатьох випадках дотримуються позиції визнання такої плати як штрафної санкції, яка не підлягає включенню до бази оподаткування ПДВ:
ухвала ВАСУ від 08.12.2011 р. № К-8828/09:
«Виходячи з викладеного, плата, отримана позивачем за спожиту електроенергію у межах встановленого НКРЕ тарифу є компенсацією вартості товару і включається до бази оподаткування ПДВ, а кошти, отримані від споживачів за перевищення обсягів споживання та величин потужності є штрафними санкціями і до бази оподаткування ПДВ не включаються».
постанова Господарського суду Тернопільської області від 10.07.2007 р. у справі № 15а/114-2046:
«Отже, двократна вартість різниці фактично спожитої і договірної величини, яку зобов’язані сплатити споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період, в розумінні статей 230, 231 ГК України, є штрафними санкціями, а відтак, не можуть бути базою для оподаткування ПДВ, оскільки не є ціною (вартістю) товару».
ухвала ВАСУ від 05.04.2012 р. № К-12035/09:
«За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що плата за обсяги перевищення договірних величин споживання електричної енергії є саме штрафною санкцією, а не продажем товарів чи додатковою компенсацією вартості товарів, а отже згідно з положеннями ст. 4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» не є базою оподаткування податком на додану вартість».
постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 р. у справі № 2а-8204/10/0870:
«Виходячи з викладеного, плата, отримана позивачем за спожиту електроенергію у межах встановленого НКРЕ тарифу є компенсацією вартості товару і включається до бази оподаткування ПДВ, а кошти, отримані від споживачів за перевищення обсягів споживання є штрафними санкціями і до бази оподаткування ПДВ не включаються».
ухвала ВАСУ від 17.05.2013 р. № К-37657/09:
«Таким чином, оскільки згідно ч. 7 ст. 27 та ч. 5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» п'ятикратна (двократна) вартість електроенергії, спожита понад договірну величину електроспоживання, визнається санкцією, то відповідно до приписів пп. 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» такі санкції не включаються до складу валових витрат споживача, а відтак, не можуть бути компенсацією вартості товару у розумінніп. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У зв'язку з цим такі санкції правомірно не включалися позивачем у звітному 2006 році до бази оподаткування з податку на додану вартість відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».
постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2009 р. № 2а-42182/09/2070:
«Таким чином, санкції застосовані у електроенергетиці у вигляді плати за перевищення встановлених договірних величин та потужності споживання електричної енергії повністю відповідають вимогам законодавства щодо визначення штрафними санкціями, якими встановлено відповідальність у сфері господарської діяльності за неналежне виконання умов договорів, та відповідно не можуть бути визнаними як компенсація вартості електричної енергії, оскільки мають різну правову форму зобов'язань, а тому вимога відповідача щодо включення таких сум до бази оподаткування ПДВ та подальшої сплати такого податкового зобов'язання є теж безпідставною».
постанова ВАСУ від 15.03.2011 р. № 49/219-10:
«За таких обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що позивач безпідставно ототожнює ціну поставленої електричної енергії та фактично застосовані санкції за спожиту відповідачем електричну енергію в обсязі понад договірну величину за розрахунковий період, тому, враховуючи, що суми штрафних санкцій не включені Законом України «Про податок на додану вартість» до бази оподаткування податком на додану вартість, у позивача відсутні законні підстави донараховувати ПДВ на двократну вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною».
постанова Донецького окружного адміністративного суду від 29.01.2013 р. у справі № 2а-14147/10/0570:
«Виходячи з викладеного, плата, отримана позивачем за спожиту електроенергію у межах встановленого НКРЕ тарифу є компенсацією вартості товару і включається до бази оподаткування ПДВ, а кошти, отримані від споживачів за перевищення обсягів споживання та величин потужності є штрафними санкціями і до бази оподаткування ПДВ не включаються».
Судові спори між контрагентами (господарські справи)
Згідно з нормами ГКУ учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Отже, якщо плату за перевищення договірних величин класифікувати саме як санкцію, то необхідно визначити, до якого саме виду господарських санкцій вона належить:
– відшкодування збитків;
– штрафних санкцій;
– оперативно-господарських санкцій.
На жаль, чинне законодавство з питань електроенергетики не містить чіткої відповіді на це питання.
Однозначно можна стверджувати, що оплата за перевищення договірних величин не може бути класифікована як відшкодування збитків.
З аналізу судових рішень по господарських справах між контрагентами можна дійти висновку про відсутність єдиного підходу до кваліфікації правової природи двократної різниці між фактичним та договірним споживанням електроенергії, а саме: така плата є штрафною чи оперативно-господарською санкцією.
Аналіз судової практики у господарських справах між суб’єктами господарювання за позовами, згідно з якими стягувалась вартість спожитої з перевищенням договірної величини електричної енергії свідчить про те, що суди здебільшого відносять назване стягнення до оперативно-господарських санкцій, однак існують також судові рішення, якими двократна вартість спожитої понад ліміт електроенергії класифікується як штрафна санкція. Витяги з таких судових рішень наведені нижче:
постанова ВГСУ від 01.08.2011 р. № 30/17-633-2011:
«Враховуючи приписи наведених норм законодавства про електроенергетику та з огляду на норми ст. 235-237 Господарського кодексу України, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що нарахування двократної вартості спожитої електричної енергії за перевищення договірних величин за своєю правовою природою є оперативно-господарською санкцією».
постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.11.2011 р. № 30/17-633-2011:
«Отже, сторони договору унормували застосування такої оперативно-господарської санкції за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, як оплату постачальнику п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. Таким чином, вимога позивача про стягнення суми за перевищення договірної величини у розмірі 23925,40 грн., за своєю правовою природою, є оперативно-господарською санкцією».
постанова Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 р. № 915/979/13:
«Аналіз постанов Верховного Суду України у справах, за позовами по яким стягувалась п'ятикратна вартість спожитої з перевищенням договірної величини електричної енергії (раніше діюча редакція ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачала можливість нарахування не двократної, а п'ятикратної вартості за перевищення договірних величин споживання) та інших стягнень за порушення умов договорів про електропостачання (за самовільне підключення, не облікове користування тощо) однозначно та беззаперечно свідчить про те, що Верховний Суд України відносить назване стягнення виключно до оперативно-господарських санкцій, встановлених Законом, а ніяким чином не до штрафних санкцій (постанови Верховного Суду України у справах № 2-24/912-2010 від 04.04.2011 р., № 3-30гс10 від 29.11.2010 р., № 2-37гс11 від 11.05.2011 р.).
При викладених обставинах колегія суддів вважає, що відповідальність у вигляді подвійної вартості електроенергії за перевищення її договірної величини споживання та відповідне стягнення за своєю правовою природою є господарською відповідальністю у вигляді оперативно-господарської санкції, встановленої Законом».
постанова ВГСУ від 21.10.2010 р. № 33/28-10:
«При розгляді справи суд дійшов правильного висновку про те, що за спожиту відповідачем електричну енергію в об’ємі понад договірну величину за розрахунковий період застосовується підвищення плати, що за своєю правовою природою є штрафною санкцією за неналежне виконання умов договору».
постанова Харківського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 р. № 5023/2656/12:
«Як вже зазначалося згідно ч. 6 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»стягується двократна вартість використаної понад договірні величини електроенергії, а тому даний вид санкції за своєю природою є оперативно-господарською санкцією, а тому у відповідності до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України у господарського суду Харківської області були відсутні підстави для зменшення розміру цієї санкції».
постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 р. № 5013/660/11:
«... з позовом до відкритого акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» про скасування оперативно-господарської санкції, застосованої до СТОВ «Гірник» у вигляді зобов'язання по сплаті двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електроенергії по договору про постачання електричної енергії…».
постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.06.2011 р. № 5013/213/11:
«За своєю правовою природою двократна вартість різниці фактично спожитої і договірної величини є штрафною санкцією за перевищення договірної величини».
Варто зазначити, що як при класифікації підвищеної плати оперативно-господарською санкцією, так і при її визначенні як штрафної санкції, суди дотримуються думки про відсутність підстав для нарахування податкових зобов’язань з ПДВ на такі суми.
Оподаткування плати за перевищення граничних рівнів споживання електроенергії
Нагадаємо, що порядок оподаткування платежів за перевищення договірних величин безпосередньо залежить від класифікації правового статусу таких платежів. Наведемо основні норми ПКУ, що регулюють порядок оподаткування плати за перевищення граничних рівнів споживання електроенергії.
Податок на прибуток підприємств
Податкові доходи продавця
Відповідно до п. 137.1 ПКУ дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Згідно з пп. 135.5.3 ПКУ суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду, включаються до оподатковуваних доходів платника податку. Пунктом 137.13 ПКУ визначено, що суми штрафів та/або неустойки чи пені, отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду, включаються до складу доходів платника податку за датою їх фактичного надходження.
Собівартість реалізованої понад ліміт електроенергії у складі витрат продавця
Згідно з пп. 138.8.4 ПКУ платники податків – ліцензіати з передачі та/або постачання електричної та/або теплової енергії у звітному податковому періоді до собівартості реалізації електричної та/або теплової енергії, надання послуг з передачі та/або постачання електричної та/або теплової енергії також включають фактично понесені в такому звітному періоді витрати з придбання електричної та/або теплової енергії.
Податкові витрати покупця
Витрати на придбання електроенергії включаються до складу податкових витрат на загальних підставах як витрати, пов’язані з господарською діяльністю, що відносяться до собівартості реалізованих товарів, послуг, адміністративних чи інших операційних витрат.
Згідно з пп. 139.1.11 ПКУ до витрат платника податку не відносяться суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку.
Податок на додану вартість
Податкове зобов’язання з ПДВ продавця
Відповідно до п. 185.1 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
При цьому пп. 14.1.191 ПКУ конкретизовано, що з метою застосування терміна «постачання товарів» електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.
Абзацом 4 п. 188.1 ПКУ чітко визначено, що у разі коли постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).
Норми пп. 14.1.185 ПКУ, згідно з якими постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, дозволяють доволі неоднозначно трактувати, які саме операції підпадають під визначення постачання послуг для цілей податкового обліку.
Але на даний момент нам не відомі фіскальні роз’яснення контролюючих органів щодо необхідності оподаткування ПДВ сум штрафів та неустойок на підставі можливого неоднозначного трактування терміна «постачання послуг».
Зазвичай податкові органи намагаються довести, що кошти, отримані як сума штрафу за затримку оплати чи постачання товарів/послуг тощо, необхідно розцінювати як компенсацію вартості товарів/послуг, яка включається до бази оподаткування ПДВ, адже згідно з нормами п. 188.1 ПКУ до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Тобто відповідно до практики застосування норм ПКУ і контролюючі органи, і суди погоджуються з тим, що якщо платежі класифікуються саме як неустойка/штрафні санкції і не є частиною оплати вартості товарів/послуг, то суми таких штрафних санкцій не є об’єктом оподаткування ПДВ. На користь цього свідчать положенняУзагальнюючої податкової консультації, затвердженої наказом ДПАУ від 06.07.2012 р. № 590.
Податковий кредит з ПДВ покупця
Відповідно до п. 198.3 ПКУ податковий кредит визначається у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Отже, податковий кредит покупця залежить від зв’язку операцій з господарською діяльністю.
Водночас зрозуміло, що коли продавець помилково нараховує податкові зобов’язання з ПДВ за операціями, які по суті не є об’єктом оподаткування, то покупець не має права включити такі суми ПДВ до складу податкового кредиту.
Можливі варіанти обліку
Отже, як зазначалося вище, порядок податкового обліку плати за перевищення граничних величин споживання електроенергії залежить від правового статусу такої плати:
– або як комплексного платежу (тариф + штраф) (варіант 1);
– або як підвищеної компенсації за товар (варіант 2).
Узагальнено порядок податкового обліку у таких варіантах наведено в таблиці.
Податковий облік плати за перевищення граничних величин споживання електроенергії
| Позиція | Варіант 1 | Варіант 2 |
|---|---|---|
| Податковий облік продавця | ||
| Податкові доходи | Вартість електроенергії за встановленими тарифами, включаючи вартість, спожиту понад договірні величини, включається у податкові доходи за загальними правилами за датою акта виконаних робіт | Вся сума включається у податкові доходи за загальними правилами за датою акта виконаних робіт |
| Штраф у розмірі, що перевищує фактичну вартість електроенергії, включається до складу податкових доходів на дату надходження коштів | ||
| Податкові зобов’язання з ПДВ | Вартість електроенергії за встановленими тарифами є об’єктом оподаткування ПДВ | Податкові зобов’язання з ПДВ нараховуються на всю суму плати за перевищення |
| Штраф у розмірі, що перевищує фактичну вартість електроенергії, не оподатковується ПДВ | ||
| Податкові витрати | Вартість придбаної електроенергії включається до складу податкових витрат у періоді придбання |
|
| Податковий облік покупця | ||
| Податкові витрати | Вартість електроенергії за встановленими тарифами, включаючи вартість, спожиту понад договірні величини, включається у податкові витрати за загальними правилами за датою акта виконаних робіт | Вся сума включається до складу податкових витрат за загальними правилами за датою акта виконаних робіт |
| Штраф не включається до складу податкових витрат | ||
| Податковий кредит з ПДВ | ПДВ з вартості електроенергії за встановленими тарифами, включаючи вартість, спожиту понад договірні величини, включається до складу податкового кредиту | Покупець має право на податковий кредит з ПДВ з усієї суми плати за перевищення |
| ПДВ з сум штрафу не може бути включений до складу податкового кредиту, оскільки штрафи не є об’єктом оподаткування ПДВ | ||
Узагальнюючи вищенаведене, можна дійти висновку про суперечливість підходу контролюючих органів у питанні визначення правової природи плати за перевищення договірних величин споживання електроенергії. Так, стосовно віднесення відповідних сум до складу податкових витрат контролюючі органи заперечують наявність такого права у покупця, оскільки класифікують таку плату як штраф. В той же час, у питанні оподаткування таких сум ПДВ контролюючі органи дотримуються думки про класифікацію такої плати як підвищеної плати за електроенергію, що є об’єктом оподаткування ПДВ у продавця.
Судова практика все ж свідчить про прийняття рішень на користь платників податку, які не обкладають такі платежі ПДВ, вважаючи їх господарськими санкціями.
Таким чином, виходячи із загальної логіки застосування кратного розміру плати за перевищення граничних рівнів споживання електроенергії, на нашу думку, електроенергія, фактично спожита покупцем, включаючи і ту її частину, яка вважається понаддоговірною, оплачується за тарифами НКРЕУ і є базою нарахування ПДВ. Водночас, подвійний розмір понадлімітного споживання є різновидом штрафних санкцій у вигляді кратного розміру вартості товарів (робіт, послуг). Відповідно, ця частина платежу не є об’єктом оподаткування ПДВ у продавця і не включається до податкових витрат покупця.
Анна Тимошок
консультант
Аудиторська група «Гарантія-Аудит»
Рубрика:
- Прочее
- /
Бухгалтер 911 подчеркивает: содержание авторских материалов может не совпадать с политикой и точкой зрения редакции. Среди авторов материалов, которые публикуются, есть не только представители редакционной команды.
Информация, представленная в конкретной публикации, отражает позицию автора. Редакция не вмешивается в авторские материалы, не редактирует тексты и, следовательно, не несет ответственности за их содержание.
Комментарии
Комментирование новости отключено 
Блоги 
 (1).jpg?v=1710160023)
.jpg?v=1710191819)
.jpg?v=1709910824)