Налоговые расходы на зарубежную переподготовку

   Технічний прогрес не стоїть на місці. З’являються нові моделі автомобілів, техніки, різноманітного обладнання. Утім, не завжди наші фахівці мають належну підготовку для роботи з іноземними новинками. От і доводиться підприємствам виділяти ресурси на перепідготовку спеціалістів за кордоном. Чи відносяться до складу податкових витрат кошти на такі відрядження?
   
   Згідно з абз. 2 пп. 140.1.3 ст. 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (далі – ПКУ) підприємство у складі податкових витрат має право врахувати:
   
    • витрати платника податку на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників робітничих професій, а також у разі якщо законодавством передбачено обов'язковість періодичної перепідготовки або підвищення кваліфікації;
   
    • витрати на навчання та/або професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації у вітчизняних або закордонних навчальних закладах, якщо наявність сертифіката про освіту в таких закладах є обов'язковою для виконання певних умов ведення господарської діяльності, в тому числі, але не виключно вищих та професійно-технічних навчальних закладах фізичних осіб (незалежно від того, чи перебувають такі особи в трудових відносинах з платником податку), які уклали з ним письмовий договір (контракт) про взяті ними зобов'язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та/або професійно-технічного навчального закладу і отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років;
   
    • витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах.
   
   Таким чином, головною умовою для податкових витрат у цьому разі є обов'язкова наявність документа про освіту і договору із зобов'язанням фізичної особи відпрацювати на підприємстві, яке направляє на навчання, не менше 3 років після закінчення навчання.
   
   Також необхідно пам’ятати, що згідно з абз. 4 пп. 140.1.3 ПКУ у разі розірвання письмового договору (контракту), зазначеного вище, платник податку зобов'язаний збільшити дохід у сумі фактично здійснених ним витрат на навчання та/або професійну підготовку, які були включені до складу його витрат. Внаслідок такого збільшення нараховується додаткове податкове зобов'язання та пеня в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, яка діяла на день виникнення податкового зобов'язання з податку, що мав би сплатити платник у встановлений строк, якщо б він не користувався податковою пільгою, встановленою цим підпунктом, обчислені до суми такого податкового зобов'язання та розраховані за кожен день недоплати, закінчуючи днем збільшення доходу. Сума відшкодованих платнику податку збитків за такою угодою (договором, контрактом) не є об'єктом оподаткування в частині, що не перевищує суми, на які збільшено дохід, сплати додаткового податкового зобов'язання та пені.
   
   Однак, якщо всі первинні документи, пов’язані з перепідготовкою робітників, належним чином документально оформлені (відповідно до п. 138.2 ПКУ), підприємство має право включити їх до складу податкових витрат.