Налогообложение рентной платой за пользование недрами для добычи полезных ископаемых (применение коэффициентов)

   
   
   Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників розглянуто лист «…….», за результатом розгляду та в межах своїх повноважень повідомляємо наступне.
   
   Відповідно до підпункту 252.1.1 пункту 252.1 статті 252 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ), платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб’єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об’єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об’єктах (ділянках) надр.
   
   Платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є землевласники та землекористувачі, крім суб’єктів підприємництва, які відповідно до законодавства відносяться до фермерських господарств, що провадять господарську діяльність з видобування підземних вод на підставі дозволів на спеціальне водокористування (підпункт 252.1.4. пункту 252.1 статті 252 ПКУ).
   
   Підпунктом 252.20 статті 252 ПКУ затверджена, зокрема, ставка рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин для підземних вод у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини).
   
   Об’єктом оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій у користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин у податковому (звітному) періоді, приведеної у відповідність із стандартом, встановленим галузевим законодавством (пункт 252.3 статті 252 ПКУ).
   
   Згідно підпункту 252.4.1 пункту 252.4 статті 252 ПКУ, до об’єкта оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин не належать не включені до державного балансу запасів корисних копалин корисні копалини місцевого значення і торф, видобуті землевласниками та землекористувачами для власного споживання, якщо їх використання не передбачає отримання економічної вигоди з передачею чи без передачі права власності на них, загальною глибиною розробки до двох метрів, і прісні підземні води до 20 метрів.
   
   Відповідно до статті 19 Кодексу України про надра від 27 липня 1994 року № 132/94-ВР зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс про надра), надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.
   
   Отже, суб’єкт господарювання, який здійснює видобування підземних вод відповідно до діючого дозволу на користування надрами (із свердловини, криниці тощо) є платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин незалежно від напрямку використання води та економічної вигоди від її використання.
   
   Згідно пункту 252.7 статті 252 ПКУ вартість відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у податковому (звітному) періоді обчислюється платником для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничого підприємства) за більшою з таких її величин:
   
   - за фактичними цінами реалізації відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини);
   
   - за розрахунковою вартістю відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), крім вуглеводневої сировини.
   
   Платники обчислюють розрахункову вартість одиниці відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства – видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) за формулою, визначеною пунктом 252.16 статті 252 ПКУ, елементом якої є коефіцієнт рентабельності гірничого підприємства, обчислений у матеріалах геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр, затверджених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр (десятковий дріб).
   
   Гірничі підприємства, що порушили строк регулярної повторної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр, обчислюють податкові зобов’язання із застосуванням коефіцієнта рентабельності, що дорівнює трикратному розміру облікової ставки Національного банку України.
   
   Відповідно до статті 45 Кодексу про надра, запаси корисних копалин розвіданих родовищ, а також запаси корисних копалин, додатково розвіданих у процесі розробки родовищ, підлягають експертизі та оцінюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
   
   Отже, якщо гірниче підприємство порушило строк регулярної повторної державної експертизи та оцінки запасів родовищ корисних копалин ділянки надр від попередньо проведеної державної експертизи та оцінки, то розрахункова вартість одиниці відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства – видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) обчислюється з урахуванням коефіцієнта рентабельності гірничого підприємства, що дорівнює трикратному розміру облікової ставки Національного банку України.
   
   Податкові декларації з Рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин подаються її платником починаючи з календарного кварталу, що настає за кварталом, у якому такий платник отримав спеціальний дозвіл (п. 252.23 ст. 252 ПКУ).
   
   Водночас пунктом 49.2 статті 49 ПКУ передбачено, що платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
   
   Відповідно до п. 8.5 р. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462) зі змінами, у разі зміни відомостей про об’єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження або стану об’єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП з оновленою інформацією про об’єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни.
   
   Таким чином, для суб’єкта господарювання, у якого закінчився термін дії спеціального дозволу на користування надрами або дозволу на спеціальне використання води, та припинено діяльність з видобування корисних копалин, в тому числі підземних вод, останнім податковим періодом для податкової звітності з Рентної плати є звітний період, у якому закінчився термін дії відповідного дозволу.
   
   Величина прибутку гірничого підприємства фіксується у вигляді коефіцієнта рентабельності гірничого підприємства у протоколах Державної комісії України по запасах корисних копалин, які складаються за результатами періодичної (кожні п'ять років) державної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин об'єкта надр, що надані у користування спеціальним дозволом на користування об'єктом надр або дозволом на спеціальне водокористування в межах об'єкта надр.
   
   Гірничі підприємства, які провадять господарську діяльність з видобування підземної води на підставі спеціального дозволу на користування об'єктом надр, у тому числі з метою геологічного вивчення, державну геолого-економічну оцінку якого не виконано, або дозволу на спеціальне водокористування в межах об'єкта надр, державна геолого-економічна оцінка якого не виконана і в минулому не виконувалася, — застосовують середній галузевий показник коефіцієнта рентабельності гірничих підприємств, що оприлюднений Державною комісією України по запасах корисних копалин на відповідний календарний рік.
   
   У 2015 р. зазначений коефіцієнт відповідає 22% згідно листа Державної комісії України по запасах корисних копалин від 02.02.2015 № 46/07.
   
   Гірничі підприємства, які провадять господарську діяльність з видобування корисних копалин на підставі спеціального дозволу на користування об'єктом надр або дозволу на спеціальне водокористування в межах об'єкта надр, але які порушили строки періодичної (кожні п'ять років) державної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин такого об'єкта надр, при обчисленні розрахункової вартості застосовують коефіцієнт рентабельності гірничого підприємства; величина якого відповідає трикратному розміру облікової ставки Нацбанку України.
   
   Отже, у випадку порушення гірничими підприємствами строку регулярної повторної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр передбачено застосування коефіцієнта рентабельності гірничого підприємства, що дорівнює трикратному розміру облікової ставки Національного банку України.
   
   У ІІІ кварталі 2015 року діяли 3 (три) облікові ставки: 30 відс., 27 відс., 22 відс., затверджені постановами Правління Національного банку України від: 02.03.2015 № 154, від 27.08.2015 № 557, від 24.09.2015 № 627, відповідно.
   
   З метою уникнення неоднозначного трактування, ДФС, базуючись на принципі рівномірності, обчислила розмір середньозваженої облікової ставки Національного банку України для визначення коефіцієнту рентабельності гірничого підприємства для розрахунку величини податкового зобов’язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин.
   
   Тривалість дії облікової ставки: 30 відс. – 58 днів (01.07.2015-27.08.2015); 27 відс. – 28 днів (28.08.2015-24.09.2015); 22 відс. – 6 днів (25.09.2015-30.09.2015).
   
   Для обчислення податкових зобов’язань з рентної плати середньозважена облікова ставка за ІІІ квартал 2015 року становить 28,57 відс. ((30 відс. х 58 днів + 27 відс. х 28 днів + 22 відс. х 6 днів)/92).
   
   Відповідні роз’яснення доведені листом ДФС від 19.10.2015 № 38388/7/99-99-15-04-01-17.
   
   Відповіді аналогічного змісту наведені в Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі Державної фіскальної служби України в категоріях 130.01, 130.03, 130.04.