ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС у м. КИЄВІ

ЛИСТ

№19847/10/26-15-13-01-12 від 06.09.2016

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України від  16 січня 2003 року №435 (далі – ЦКУ) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою ст.903 ЦКУ встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, результатом цивільно-правового договору є факт виконання робіт (надання послуг).

За цивільно-правовими договорами (договором підряду / договором про надання послуг) оплачується виконана робота / надана послуга, що у межах бухгалтерського обліку підтверджується первинними документами, зокрема, актами виконаних робіт (актами приймання-передачі).

Законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції України і складається, зокрема, з Кодексу законів про працю України, Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», відповідно до якого розроблено Інструкцію зі статистики заробітної плати, затверджену наказом Держкомстату України від 13.01 2004 №5 (далі – Інструкція).

Так, відповідно до пп.2.1.8 п.2.1 розділу 2 Інструкції до фонду основної заробітної плати належать оплата праці (включаючи гонорари) працівників, які не перебувають у штаті підприємства (за умови, що розрахунки проводяться підприємством безпосередньо з працівниками), за виконання робіт, зокрема, згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду (за винятком фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності).

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІУ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – Кодекс), відповідно до пп.164.2.2 п.164.2 ст.164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Згідно із пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу (18 відсотків).

При цьому, юридична особа, яка виплачує дохід фізичній особі, згідно цивільно – правового договору, зобов’язана виконати всі функції податкового агента, відповідно до норм Кодексу, зокрема, надати до фіскального органу Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), затвердженого наказом Мінфіну від 13.01.2015 р. № 4.

Нарахування та виплату доходу, згідно цивільно – правового договору, у податковому розрахунку (форма № 1ДФ) відображають під ознакою доходу «102».

Разом з цим, п. 16 ¹ підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп. 1.2   п.16 ¹ підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (пп. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов’язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку збору 1,5 відсотка (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Заступник начальника                                            В.С. Варгіч