Отключить рекламу
Подпишитесь на рассылку

Подпишитесь

и получайте свежие новости и специальные предложения
  • О налогообложении дохода, полученного физическим лицом от предоставления земельного участка сельскохозяйственного назначения в пользование (эмфитевзис)

О налогообложении дохода, полученного физическим лицом от предоставления земельного участка сельскохозяйственного назначения в пользование (эмфитевзис)



   
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
   
   ЛИСТ
   
   від 25.02.2016 р. № 2082/К/99-99-17-03-03-14

   
   
   Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення .... щодо оподаткування доходу, отриманого фізичною особою від надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення в користування (емфітевзис), та в межах компетенції повідомляє таке.
   
   Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) визначено главою 161 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) та главою 33 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).
   
   Відповідно до ст. 1021 ЗКУ право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦКУ.
   
   Згідно з п. 5 ст. 1021 ЗКУ укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб здійснюється відповідно до ЦКУ з урахуванням вимог ЗКУ.
   
   Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором (п.1 ст. 408 ЦКУ).
   
   Статтею 409 ЦКУ визначені права та обов'язки власника земельної ділянки, наданої у користування для сільськогосподарських потреб. Зокрема, власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею.
   
   Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
   
   Разом з тим за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом України від 06 жовтня 1999 року № 161-ХІV «Про оренду землі» (далі – Закон № 161) (ст. 792 ЦКУ).
   
    Згідно зі ст. 21 Закону № 161 орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
   
   Отже, емфітевзис і оренда є окремими правовими інститутами, які регламентуються різними главами ЗКУ, ЦКУ і Законом № 161. Договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) передбачає, зокрема, одержання власником такої земельної ділянки плати за користування землекористувачем (емфітевтом) земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Ця плата не є орендною.
   
   Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ.
   
   Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено п.п. 164.2.1 – 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПКУ. Крім того, до цього переліку включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ, що передбачені п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ.
   
    До набрання чинності Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VІІІ „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році” ставка податку на доходи фізичних осіб згідно з п. 167.1 ст. 167 ПКУ становила 15 відс. бази оподаткування щодо нарахованих (виплачених, наданих) доходів, у тому числі інших доходів. Якщо база оподаткування в календарному місяці перевищувала десятикратний розмір мінімальної заробітної плати (у 2015 році – 12 180 грн.), до суми такого перевищення застосовувалася ставка 20 відсотків.
   
   Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 ПКУ.
   
    Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ).
   
   Ставка збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ (п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
   
   Підпунктом 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ передбачено, що звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.
   
   Оскільки кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і той, про який йдеться у листі, потребує аналізу документів, які дають змогу ідентифікувати предмет запиту більш детально, пропонуємо для отримання відповіді звернутися до контролюючого органу з наданням копії договору емфітевзису.
   
   
   З повагою
   
   Голова
Р.М. Насіров

   

Отключить рекламу
ОЗНАКОМИТЬСЯ С ИЗДАНИЕМ
Контекстная реклама
Настройки
Оформление
Светлая тема
(стандартный)
Серая тема
Темная тема
Параметры экрана
Фиксированная ширина
(стандартный)
Во весь экран
Управление уведомлениями
Включить уведомления
Отключить уведомления