О налогообложении дохода в виде основной суммы долга (кредита) налогоплательщика, прощенного (аннулированного) кредитором по его самостоятельному решению, не связанному с процедурой банкротства, до истечения срока исковой давности

   
   
   
   Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами і доповненнями (далі – ЦКУ) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
   
   Статтею 164 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), визначено доходи, які включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
   
   Зокрема, пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у 2015 р. – 609,00 грн.).
   
   При цьому, кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
   
   Водночас, у разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо таких доходів.
   
   Однак, слід відмітити, що Законом України від 09.04.2015 № 321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» (далі – Закон № 321) було внесено зміни до ПКУ.
   
   Так, з 7 травня 2015 року відповідно пп. 8 підрозділу 1 розділу XX ПКУ не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Нацбанку України на дату зміни валюти зобов’язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Нацбанку України станом на 01.01.2014 р., а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
   
   Наведені норми застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01.01.2014 р.
   
   При цьому, дія абз. 1 пп. 8 підрозділу 1 розділу XXПКУ поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01.01.2015 р.
   
   Крім того, слід зауважити, що відповідно до пп. 165.1.5 п. 165.1 ст. 165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року та сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
   
   Разом з тим, відповідно до п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Згідно з пп. 1.1 п. 16¹ ПКУ платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПКУ, зокрема фізична особа – резидент.
   
   Об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ), зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
   
   Водночас, пп. 1.7 п. 16¹ ПКУ звільнено від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включається до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою).
   
   Ставка збору становить 1,5% об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ (пп. 1.3 п. 161 ПКУ).
   
   Таким чином, платник податку, який отримав дохід у вигляді додаткового блага, зокрема у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, повинен задекларувати такі доходи та визначити податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб за ставками визначеними п. 167.1 ст. 167 ПКУ (15% (20%)) та військовим збором 1,5%.
   
   Однак, у разі не повідомлення фізичної особи – боржника, про прощення (анулювання) боргу, відповідальність за сплату податку (збору) покладається на кредитора (банк), який повинен виконати всі встановлені ПКУ функції податкового агента щодо нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
   
   Разом з тим, відповідно до п. 49.1 ст. 49 ПКУ для платників податку на доходи фізичних осіб податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
   
   Так, згідно з пп. 49.18.4 п. 49.18 ст.49 ПКУ податкові декларації, крім випадків, передбачених ПКУ, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV ПКУ (за 2015 рік – по 03.05.2016 року).
   
   Форма декларації про майновий стан і доходи та інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи затверджена наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859.
   
   Згідно п. 179.7 ст. 179 ПКУ фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
   
   
   З повагою
   
   Заступник начальника

В.С. Варгіч