Отключить рекламу

Подпишитесь!


  • О налогообложении помощи на лечение и медицинское обслуживание работников в учреждениях здравоохранения

О налогообложении помощи на лечение и медицинское обслуживание работников в учреждениях здравоохранения



   
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
    ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
   
    ЛИСТ
   
   від 03.11.2015 р. № 3718/10/20-40-17-02-14

   Відповідно до ст. 10 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників, власників та уповноважених ними органів, на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань, укладається колективний договір.
   
   До змісту колективного договору згідно зі ст. 13 КЗпП включається, зокрема, нормування і оплата праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо), встановлення гарантій, компенсацій, пільг. При цьому колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії та соціально-побутові пільги.
   
   Також ст. 91 КЗпП передбачено, що підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно із законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.
   
   Згідно з пп. 165.1.19 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – Податковий кодекс) до загального оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку за рахунок коштів благодійної організації або його роботодавця, за наявності відповідних підтвердних документів, крім витрат, що компенсуються виплатами з фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.
   
   Такими підтвердними документами можуть бути документи, що підтверджують потребу фізичної особи - платника податку в лікуванні та медичному обслуговуванні (зокрема, наявність та характеристики хвороби), документи про надання таких послуг, що ідентифікують постачальника послуг та платника податку, якому надаються такі послуги, обсяги та вартість таких послуг: договори, платіжні та розрахункові документи, акти надання послуг, інші відповідні документи залежно від необхідного лікування або медичного обслуговування, хвороби та її стану.
   
   Зокрема, згідно зі ст. 12 Закону України від 06.04.2000 №1645-ІІІ «Про захист населення від інфекційних хвороб» (із змінами та доповненнями) та ст. 27 Закону України від 24.02.1994 №4004-ХІІ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (із змінами та доповненнями) в Україні обов’язковими є профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір.
   
   Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов’язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я. Зокрема, наказом Міністерства охорони здоров’я України 16.09.11 №595, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 за N 1159/19897, затверджено календар профілактичних щеплень в Україні (далі – Календар профілактичних щеплень)
   
   Отже, якщо профілактичні щеплення та терміни їх проведення здійснюються відповідно до Календаря профілактичних щеплень, то витрачені роботодавцем кошти на проведення щеплення не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу працівника за умови наявності відповідних підтвердних документів.
   
   Відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» (далі Наказ №4) допомога на лікування та медичне обслуговування у податковому розрахунку за ф. № 1ДФ відображається за ознакою «143».
   
   Водночас п. 170.7 ст. 170 Податкового кодексу встановлено особливості оподаткування благодійної допомоги.
   
   Так, пп. "а" пп. 170.7.4 п. 170.7 ст. 170 Податкового кодексу встановлено, що не включається до оподатковуваного доходу цільова благодійна допомога, що надається резидентами - юридичними чи фізичними особами у будь-якій сумі (вартості):
   
   закладу охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, інваліда, дитини-інваліда або дитини, в якої хоча б один із батьків є інвалідом; у тому числі для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів) у розмірах, що не перекриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, крім витрат, визначених цим підпунктом;
   
   протезно-ортопедичним підприємствам, реабілітаційним установам для компенсації вартості платних реабілітаційних послуг, технічних та інших засобів реабілітації, наданих платнику податку, визнаному в установленому порядку інвалідом, або його дитині-інваліду, у розмірах, що не перекриваються виплатами з бюджетів і фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.
   
   До запровадження системи загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування норми пп. "а" пп. 170.7.4 п. 170.7 ст. 170 Податкового кодексу поширюються на загальну суму (вартість) благодійної допомоги, отриманої набувачем на такі цілі (з урахуванням зазначених у п. 170.7 ст. 170 Кодексу обмежень).
   
   Відповідно до вимог Наказу №4 благодійна допомога у податковому розрахунку за ф. № 1ДФ відображається за ознакою «169».
   
   Порядок нарахування та сплати єдиного внеску визначає Закон України від 08.07.2011 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, відповідно до ч.1 ст.7 якого: «єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами».
   
   Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 №1170 (далі – Постанова).
   
   Так, згідно п.13 р. II Постанови єдиний внесок не нараховується на «витрати на оплату послуг з лікування працівників, які були надані установами охорони здоров’я».
   
   Враховуючи вищевказане, на вартість виробів та послуг, сплачених роботодавцем за лікування та медичне обслуговування працівників закладам охорони здоров’я, з дотриманням вищезазначених вимог законодавства України, не нараховується єдиний внесок та такі витрати не включаються до об’єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
   
   Слід зазначити, що відповідно до ст. 52 Податкового кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
   
   Також повідомляємо, що відповіді на будь-які питання відносно податкового законодавства, Ви можете отримати звернувшись до Інформаційно-довідкового департаменту ДФС (у режимі on-line за тел.: 0-800-501-007 з 8:00 до 20:00 (крім суботи та неділі) зі стаціонарних телефонів безкоштовно та Е-пошта: idd@sts.gov.ua (цілодобово).
   
    В. о. начальника
І.А. Сагайдак

Отключить рекламу
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться