Сайт для бухгалтеров №1 в Украине

Получайте
новости почтой!


  • О плате за землю и применении упрощенной системы налогообложения

О плате за землю и применении упрощенной системы налогообложения



   
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
   ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС у м. КИЄВІ
   
   ЛИСТ
   
   від 25.03.2016 р. № 7350/10/26-15-12-04-18

   
   Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист « » щодо плати за землю та застосування спрощенної системи оподаткування та в межах своїх повноважень повідомляє.
   
   Основним законодавчим актом, що регулює земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - Земельний кодекс), а справляння плати за землю здійснюється відповідно до Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс).
   
   Відповідно до статті 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
   
   Згідно зі статтею 269 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
   
   Статтею 270 Податкового кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
   
   Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
   
   Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» внесено зміни, зокрема, в частині плати за землю.
   
   З 01 січня 2015 року плата за землю належить до місцевих податків, та є однією із складових податку на майно.
   
   Пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу визначено, що міські ради в межах своїх повноважень та з урахуванням граничних розмірів ставок встановлюють своїми рішеннями місцеві податки і збори, які є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
   
   Згідно з пунктом 291.2 статті 291 Податкового кодексу, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
   
   Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу, юридична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим для платників єдиного податку, та реєструється в порядку, визначеному законодавством.
   
   Абзацом 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу встановлено, що платниками єдиного податку третьої групи можуть бути юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.
   
   Обмеження щодо перебування суб’єктів господарювання на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності визначені пунктом 291.5 статті 291 Податкового кодексу.
   
   Таким чином, суб’єкт господарювання може перейти на сплату єдиного податку, якщо такий платник відповідає вимогам пункту 291.4 статті 291 та пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу.
   
   Крім цього, платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (підпункт 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу).
   
   Згідно із статтею 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність – це діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
   
   Враховуючи викладене, юридична особа – платник єдиного податку не є платником земельного податку за земельну ділянку під нежилим приміщенням (його частиною) за умови, що така земельна ділянка цим платником використовується виключно для здійснення господарської діяльності.
   
   Додатково повідомляємо, що аналогічна позиція ДФС України щодо сплати земельного податку – платниками єдиного податку розміщено на офіційному порталі ДФС України в банері «Податкові консультації».
   
   Враховуючи вищезазначене, за більш детальною інформацією щодо справляння земельного податку ТОВ « » необхідно звернутися до ГУ ДФС у Чернігівській області або до відповідних органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки.
   
   Поряд з цим, слід зазначити, що статтею 36 Податкового кодексу встановлено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.
   
   Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Податкового кодексу.
   
   Згідно із статтею 52 Податкового кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
   
   Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.
   
   
   
   Перший заступник начальника
М.В. Ільяшенко

   

Для того, чтоб распечатать текст необходимо оформить подписку
copy-print__image
Данная функция доступна только
авторизованным пользователям