О подтверждении статуса резидента Украины

   
   З метою оподаткування згідно із пп. 14.1.122. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 N 2755-IV із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) нерезиденти – це фізичні особи, які не є резидентами України.
   
   Згідно з пп.14.1.213 п.14.1ст. 14 ПКУ фізична особа - резидент – це особа, яка має місце проживання в Україні.
   
   У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
   
   Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

    Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
   
   Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому ПКУ, або її реєстрація як самозайнятої особи.
   
   Згідно зі ст. 29 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, із змінами і доповненнями місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
   
   Крім того, абз. 4 ст.3 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (далі – Закон №1382), із змінами і доповненнями визначено, що місцем проживання є житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.
   
   Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів.
   
   Реєстрація – це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
   
   Законними підставами перебування на території України для іноземців та осіб без громадянства - є підстави, встановлені Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» ( ст.5 Закону № 1382).
   
   Відповідно до ст.5 Закону України від 22.09.2011 №3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі – Закон №3773) іноземці та особи без громадянства, отримують посвідку на тимчасове (постійне) проживання.
   
   Посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
   
   Посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
   
   Реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в’їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону (п.1 ст.16 Закону №3773).
   
   Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України (п.2 ст.16 Закону №3773).
   
   Відповідно до частини першої ст. 12 Закону України "Про прикордонний контроль" відмітка про перетинання державного кордону проставляється у: паспортних документах іноземців, осіб без громадянства; імміграційних картках іноземців, осіб без громадянства, якщо в їх паспортних документах не передбачено сторінок для відміток про перетинання державного кордону; інших документах у випадках, передбачених законодавством.
   
   У випадках, коли при перетині Державного кордону України зазначені відмітки у паспортних документах іноземців не проставляються, то підтвердженням періоду перебування на території України іноземця має бути довідка, видана йому органами прикордонної служби.
   
   Враховуючи вищевикладене, документами, що підтверджують перебування фізичної особи – нерезидента на митній території України понад 183 календарних днів є паспортний документ та/або імміграційна картка, довідка з прикордонної служби, а також документи, на підставі яких він тимчасово (постійно) проживає в Україні та документи, що підтверджують право власності (користування) на житло, визначене ним як місце тимчасового (постійного) проживання в Україні.
   
   Разом з тим, відповідно до пп.170.10.4. п.170.4 ст.170 ПКУ за результатами звітного податкового року, в якому іноземець набув статусу резидента України, він має подати річну податкову декларацію, в якій зазначає доходи з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи.
   
   Отже, іноземець має документально підтвердити факт свого проживання (перебування) на території України понад 183 днів протягом календарного року та подати декларацію про майновий стан і доходи.
   
   Крім того слід зазначити, що ПКУ не містить норм щодо необхідності одержання нерезидентами будь-яких документів від податкових органів, що підтверджують статус резидента України.
   
   Водночас слід зазначити, що Ви можете отримати довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов'язань з такого податку) форма якої затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 11.12.2013 № 795.
   
   Також зазначаємо, що оскільки нотаріус є особою, відповідальною за перевірку правильності сплати податку до бюджету, при посвідченні договорів купівлі-продажу майна, то такий нотаріус повинен пересвідчитись в наявності підтвердження у фізичної особи – іноземця статусу резидента України.
   
   Заступник начальника Головного
   управління ДФС у м. Києві

В.С. Варгіч