О порядке начисления и выплаты по листку нетрудоспособности, в случае если он предоставлен предприятию после увольнения работника, а также о порядке начисления и уплаты ЕСВ в таком случае

   
   
   
   Головне управління ДФС у Вінницькій області розглянуло звернення «----» щодо порядку нарахування та виплати за листком непрацездатності, у разі якщо його надано підприємству після звільнення працівника, а також порядку нарахування та сплати єдиного внеску в такому випадку та в межах компетенції повідомляє наступне.
   
   Згідно з п. 52.5 ст. 52 Кодексу контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
   
   Відповідно до абзацу другого п.10 ст.40 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.
   
   Якщо працівник звільняється за угодою сторін (п.1 частини першої ст.36 КЗпП), то згідно зі ст.116 цього Кодексу при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
   
   У разі захворювання працівника (який звільняється за угодою сторін) напередодні звільнення у підприємства немає можливості провести з ним остаточний розрахунок, але це не позбавляє працівника права на оплату листка непрацездатності. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ст. 116 КЗпП).
   
   Правове регулювання надання допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам здійснюється відповідно до норм Закону України від 23.09.1999р. № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №1105) у редакції Закону України від 28.12.2014 р. № 77-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці».
   
   Статтею 19 Закону №1105 визначено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
   
   Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.
   
   Відповідно до частини другої ст.22 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом соціального страхування України (далі –Фонд) застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
   
   Згідно з частиною першою ст.31 цього Закону підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.
   
   Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга ст.22 Закону № 1105).
   
   Працівнику, якого вже звільнено, необхідно надати листок непрацездатності, інакше підприємство не має підстав для нарахування та виплати лікарняних. У такому випадку оплату перших п’яти днів тимчасової непрацездатності працівнику нарахують і виплатять не в день звільнення, а пізніше.
   
   Допомогу з Фонду буде виплачено тільки після надходження на окремий рахунок суми коштів, зазначених у заяві-розрахунку. Підприємство після надходження коштів виплачує їх звільненому працівнику.
   
   З огляду на зазначене виплата лікарняних після дати звільнення працівника не порушує вимог ст.116 КЗпП, але виплатити нараховані лікарняні підприємство зобов’язене в найближчий після нарахувння день для виплати заробітної плати, а допомогу з Фонду – після надходження коштів на рахунок.
   
   Згідно з абзацом сьомим частини першої ст.4 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон про ЄВ) платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, та органи, які виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності відповідно до законодавства для осіб, зазначених, зокрема, у п.11 частини першої цієї статті.
   
   Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених в абзаці сьомому частини першої ст.4 Закону про ЄВ, є, зокрема, суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
   
   Відповідно до загальних положень цього Закону страхувальники – це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов’язані сплачувати єдиний внесок.
   
   Застрахована особа – це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався в установленому законом порядку єдиний внесок.
   
   Після звільнення працівника підприємство не несе обов’язку страхувальника, а відповідно і платника страхових внесків.
   
   Отже, особам, яким після звільнення нараховано допомогу по тимчасовій непрацездатності, єдиний внесок на зазначені суми не нараховується.
   
   
   Перший заступник начальника
ГУ ДФС у Вінницькій області

Р.В.Осмоловський