О порядке отражения в налоговой отчетности по НДС операций по реализации сельскохозяйственной продукции, произведенной (выращенной) на земельных участках, договоры аренды по которым заключены, но государственной регистрации прав аренды по таким договорам не осуществлено

   
   
   Державна фіскальна служба України розглянула лист платника податку щодо порядку відображення в податковій звітності з ПДВ операцій з реалізації сільськогосподарської продукції, виробленої (вирощеної) на земельних ділянках, договори оренди щодо яких укладені, але державну реєстрацію прав оренди за такими договорами не здійснено, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.
   
   Відповідно до пункту 209.6 статті 209 Кодексу сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
   
   Отже для віднесення підприємств до категорії сільськогосподарських основним критерієм є виробництво у відповідних обсягах сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах.
   
   Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92, та підпунктом 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 Кодексу земельні ділянки включено до першої групи основних засобів (фондів).
   
   Таким чином, по земельних ділянках, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, визначеного статтею 209 Кодексу, повинно бути оформлено або право власності, або право оренди у встановленому законодавством порядку.
   
   Належність земельної ділянки на праві власності чи оренди визначається відповідно до норм земельного законодавства України.
   
   Статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
   
   Згідно із статтею 17 Закону України від 06 жовтня 1998 року N 161-XIV "Про оренду землі", із змінами і доповненнями, об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
   
   Отже, відповідно до наведених норм виникнення права власності, права користування земельною ділянкою чи права оренди земельної ділянки пов'язано із державною реєстрацією відповідного правового акта, на підставі якого таке право надано.
   
   За відсутності належним чином зареєстрованого правовстановлюючого документа відповідна земельна ділянка не може вважатися такою, що знаходиться у власності чи на праві оренди в особи, яка фактично володіє такою ділянкою.
   
   Сільськогосподарська продукція, вироблена (вирощена) на орендованих земельних ділянках, державну реєстрацію прав оренди яких не здійснено, для цілей оподаткування податком на додану вартість в умовах спеціального режиму оподаткування, визначеного статтею 209 Кодексу, не може вважатися власно виробленою.
   
   Операції з придбання товарів (послуг) для виробництва (вирощування) сільськогосподарської продукції на таких орендованих землях та операції з постачання виробленої (вирощеної) на таких землях сільськогосподарської продукції відображаються у податковій декларації з податку на додану вартість з позначкою 0110.
   
   
   Голова

Р. М. Насіров