Сайт для бухгалтеров №1 в Украине

Получайте
новости почтой!


  • О правомерности использования в предпринимательской деятельности нежилых помещений физическим лицом - предпринимателем - плательщиком единого налога и порядке уплаты платы за землю

О правомерности использования в предпринимательской деятельности нежилых помещений физическим лицом - предпринимателем - плательщиком единого налога и порядке уплаты платы за землю



   
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
   ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
   
   ЛИСТ
   
   від 20.11.2015 р. № 2554/Ф/20-40-17-02-15

   
   Відповідно до статті 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – Податковий кодекс), за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
   
   Згідно з п.1 ст.320 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІУ власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Вказане положення також стосується використання майна, яке надається в оренду підприємцем на спрощеній системі оподаткування.
   
   Підпунктом 291.5.3 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу передбачено, що фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини,
   
   загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів, не можуть бути платниками єдиного податку.
   
   Таким чином, фізична особа - підприємець може перебувати на спрощеній системі оподаткування та здавати частину нежитлового приміщення в оренду до 300 квадратних метрів, за умови, що решта нежитлового приміщення не перебуває в оренді.
   
   Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.01 № 2768-ІІІ (далі – Земельний кодекс), а справляння плати за землю – Податковим кодексом.
   
   Відповідно до статті 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним.
   
   Згідно із статтею 269 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
   
   Статтею 270 Податкового кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
   
   Згідно із пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
   
   За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території (п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу).
   
   Відповідно до пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
   
   Ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки (п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу ).
   
   Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності).
   
   Крім того, у статті 277 Податкового кодексу визначено ставки земельного податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
   
   Розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежуі:
   
   не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;
   
   не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (п.288.5ст.288 Податкового кодексу ).
   
   Згідно з пп. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
   
   Відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12, п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів та рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування визначених місцевих податків та зборів.
   
   Що стосується коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, то відповідно до п.3 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 року N18/15/21/11 він застосовується при розрахунку нормативно грошової оцінки земель населених пунктів.
   
   За результатами нормативної грошової оцінки земель, розташованих у межах населених пунктів, складається технічна документація, яка затверджується відповідним рішенням сільської, селищної, міської ради (ст. 23 Закону України від 11 грудня 2003 року N1378-IV Про оцінку земель).
   
   Статтею 116 Земельного кодексу встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, або за результатами аукціону.
   
   Відповідно до статті 126 Земельного кодексу:
   
   - право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом;
   
   - право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою;
   
   - право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі.
   
   Якщо державний акт на право власності за земельну ділянку або договір оренди за земельну ділянку державної та комунальної власності оформлений на фізичну особу, то нарахування сум податку проводиться органами державної фіскальної служби, які видають податкові повідомлення-рішення платникові до 1 липня поточного року і сплачує плату за землю протягом 60 днів з дня вручення зазначеного повідомлення-рішення.
   
   У разі, якщо договір оренди за земельну ділянку державної та комунальної власності, який наданий у порядку встановленого діючого законодавства, оформлений на фізичну особу - підприємця, то такий підприємець подає органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію з плати за землю і сплачує орендну плату щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
   
   Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності (пп. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу).
   
   Разом з цим підпунктом 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.
   
   Згідно із статтею 796 Цивільного кодексу одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.
   
   Крім того, відповідно до статті 797 Цивільного кодексу плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.
   
   Таким чином, якщо право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу (фізичну особу - підприємця) і земельна ділянка використовується ним для провадження господарської діяльності (магазин, СТО тощо), то такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку (з врахуванням підпункту 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу).
   
   У разі надання в оренду будівель, споруд або їх частин за договором оренди, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, тобто підприємницька діяльність наймодавців провадиться обов'язково за рахунок здачі в оренду майна і земельної ділянки, то така фізична особа - підприємець (власник нежитлового приміщення) теж звільняється від нарахування (сплати) та подання податкової звітності з земельного податку.
   
   Якщо земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), їх частини або нежилі приміщення у багатоквартирних жилих будинках, що знаходяться у власності фізичної особи (фізичної особи – підприємця - платника єдиного податку) та використовуються для провадження господарської діяльності, не надавалась їй в установленому чинним законодавством порядку, то за таку земельну ділянку фізична особа – підприємець - платник єдиного податку сплачує податок на загальних підставах,у тому числі у разі надання в оренду будівлі, споруди (їх частини), нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку.
   
   Також повідомляємо, що відповіді на будь-які питання відносно податкового законодавства, Ви можете отримати звернувшись до Інформаційно-довідкового департаменту ДФС (у режимі on-line за тел.: 0-800-501-007 з 8:00 до 20:00 (крім суботи та неділі) зі стаціонарних телефонів безкоштовно та Е-пошта: idd@sts.gov.ua (цілодобово).
   
   
   В.о. начальника
І.А. Сагайдак

Для того, чтоб распечатать текст необходимо оформить подписку
copy-print__image
Данная функция доступна только
авторизованным пользователям