О правовых основах применения упрощенной системы налогообложения, учета и отчетности, а также взимания единого налога

   
   
   
   Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - Кодекс).
   
   Згідно статті 291 Кодексу спрощена система оподаткування обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пп. 297.1 ст. 297 Кодексу.
   
   Згідно з п.291.4 ст.291 Кодексу, до платників єдиного податку другої групи належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1 500 000 гривень.
   
   Дія п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.
   
   Слід зазначити, що перелік видів діяльності, здійснення яких не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності визначено п. 291.5 ст. 291 Кодексу. Зауважимо, що обмеження щодо діяльності з надання консультацій з питань комерційної діяльності на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності даним пунктом не встановлені. Проте, встановлено обмеження щодо діяльності з управління підприємствами.
   
   Повідомляємо також, що усі види економічної діяльності суб’єктів господарювання, які на вищих рівнях деталізації групуються у галузі, є об’єктами класифікації в КВЕД.
   
   За методологічними засадами, принципами побудови та призначенням КВЕД – це статистична класифікація, гармонізована з міжнародною стандартною статистичною Класифікацією видів економічної діяльності Європейського Союзу (NACE) і є її аналогом.
   
   Відповідно до наказу Держспоживстандарту від 11.10.2010 № 457 (зі змінами), з 1 січня 2012 року набула чинності нова редакція КВЕД (ДК 009:2010), розроблена на заміну ДК 009:2005, до переліку якої, також включені коди видів економічної діяльності за новою класифікацією.
   
   Разом з цим, Державним комітетом статистики України наказом від 23.12.2011 № 396 затверджено Методичні основи та пояснення до позицій Класифікації видів економічної діяльності.
   
   Враховуючи викладене, для встановлення, до якого виду відноситься обрана Вами господарська діяльність та чи належить вона до видів діяльності, перелік яких наведено у п. 291.5 ст. 291 Кодексу, Вам необхідно звернутись до Державної служби статистики України.
   
   Крім того, у разі здійснення господарської діяльності з надання послуг суб’єктам господарювання, які не є платниками єдиного податку, фізична особа – підприємець не має права перебувати на другій групі єдиного податку.
   
   
   
   Заступник начальника

В.С. Варгіч