О предоставлении налоговой консультации по вопросу уплаты экологического налога за размещение ила и осадков

   
   
   Державна фіскальна служба України на запит …. про надання податкової консультації з питання сплати екологічного податку за розміщення осадів і мулу, керуючись нормами статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
   
   Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків, порядку їх адміністрування, платників податків, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
   
   Податкові зобов’язання з екологічного податку виникають у визначених пунктом 240.1 статті 240 Кодексу суб’єктів, які під час провадження діяльності на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, зокрема, здійснюють розміщення відходів (підпункт 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 Кодексу). Зобов’язання не виникають у випадку розміщення зазначеними суб’єктами окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання.
   
   Об’єктом та базою оподаткування екологічним податком є, зокрема, обсяги та види (класи) розміщених відходів. Не належать до об’єкта та бази оподаткування обсяги та види (класи) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання (підпункт 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 Кодексу).
   
   Для цілей Кодексу ознаки господарської діяльності з розміщення відходів визначено як постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (підпункт 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
   
   Разом з тим Законом України від 5 березня 1998 року № 187/98-ВР «Про відходи» визначено, що захоронення відходів – остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об’єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини не перевищував установлених нормативів.
   
   З огляду на викладене, ДФС зазначає, що підприємство є платником екологічного податку за розміщення відходів у частині обсягів та видів (класів) відходів осаду та (або) мулу, в т.ч. після їх обробки, знешкодження, що розміщуються для постійного (остаточного) перебування або захоронення у спеціально відведених для цього місцях, зокрема, у місцях видалення відходів та спорудах.
   
   
   Голова