О применении понижающего коэффициента по ЕСВ к сумме начисленной минимальной заработной платы

   
   
   Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників розглянуто лист, за результатом розгляду та в межах своїх повноважень повідомляємо наступне.
   
   Відповідно до пункту 9 прим. 5 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" із змінами і доповненнями (далі - Закон N 2464) по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п’ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону N 2464 для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 Закону N 2464, застосовується з понижуючим коефіцієнтом, якщо платником виконуються одночасно такі умови:
   
   база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці має збільшитись на 20 відс. і більше порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу;
   
   після застосування понижуючого коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці має скласти не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік;
   
   кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не повинен перевищувати 200 відс. середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік.
   
   У разі застосування коефіцієнта платник єдиного внеску зазначає про це в звіті.
   
   Платник єдиного внеску, що застосував коефіцієнт та не сплатив нарахований єдиний внесок у встановлені Законом N 2464 строки, позбавляється права в майбутньому застосувати коефіцієнт до повної сплати такої недоїмки (боргу).
   
   Право на застосування коефіцієнта поновлюється з місяця, в якому сплачено таку недоїмку (борг).
   
   Тобто, у разі дотримання умов, визначених пунктом 9 прим. 5 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 2464, платники єдиного внеску мають право з метою зменшення навантаження на фонд оплати праці застосувати понижуючий коефіцієнт до ставки єдиного внеску.
   
   Разом з тим, відповідно до частини п’ятої статті 8 Закону N 2464 у разі, якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
   
   Також відповідно до частини шостої статті 8 Закону N 2464 у разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (грошове забезпечення, дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (грошове забезпечення, дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
   
   У разі, якщо роботодавці дотрималися умов для застосування понижуючого коефіцієнта, визначених законодавством для попереднього звітного періоду, однак не застосували його, вони не мають право здійснити перерахунок єдиного внеску за такий період, застосовуючи понижуючий коефіцієнт.
   
   Понижуючий коефіцієнт не застосовується до ставки єдиного внеску для підприємств, установ, організацій за працюючих інвалідів (8,41 відс.) та до всіх ставок єдиного внеску у вигляді утримання (3,6 відс., 6,1 відс., 2,6 відс, 2 відс, 2,85 відс.), тобто у розрахунок понижуючого коефіцієнту показники кількості працюючих інвалідів та нарахованої їм заробітної плати (доходу) не враховуються.
   
   Закон N 2464 не містить вимог щодо обов’язкового застосування понижуючого коефіцієнта.
   
   Таким чином, при умові, якщо хоча б по одній застрахованій особі здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати (виключенням є лікарняні, відпускні та допомога у зв’язку з вагітністю та пологами), понижуючий коефіцієнт страхувальником не застосовується взагалі.
   
   Відображення у звіті.
   
   Значення показника понижуючого коефіцієнта визначається на підставі даних звітності платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ), поданої відповідно до вимог Закону N 2464, тобто таблиці 1 додатка 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2014 р. N 435 (далі - Порядок N 435).
   
   Оскільки понижуючий коефіцієнт не застосовується до ставок ЄВ для підприємств, установ, організацій за працюючих інвалідів (8,41 відс., 5,3 відс., 5,5 відс.) та до ставок ЄВ у вигляді утримання (3,6 відс., 6,1 відс., 2,6 відс, 2,0 відс., 2,85 відс.), то при його розрахунку кількість працюючих інвалідів та нарахована їм заробітна плата (дохід) не враховуються.
   
   Разом з тим, ФОП, які використовують працю інвалідів на умовах трудового договору (контракту), на їх дохід нараховують ЄВ за ставкою згідно класу професійного ризику виробництва, тому при розрахунку понижуючого коефіцієнта враховується їх кількість та нараховані їм виплати.
   
   У розрахунку бази нарахування ЄВ при обчисленні понижуючого коефіцієнта беруть участь суми наступних нарахованих доходів:
   
   заробітна плата, на яку нараховується ЄВ (рядок 2.1 таблиці 1 додатка 4 до Порядку N 435), зменшена на суму нарахованої заробітної плати працюючих інвалідів для підприємств, установ, організацій та інших юридичних осіб (рядки 2.1.4, 2.1.5, 2.1.6 таблиці 1 додатка 4 до Порядку N 435 за наявності);
   
   винагорода за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами (рядок 2.2 таблиці 1 додатка 4 до Порядку N 435), зменшена на суму винагород за виконану роботу (надані послуги) працюючих інвалідів для підприємств, установ, організацій та інших юридичних осіб (рядок 2.2.2 таблиці 1 додатка 4 до Порядку N 435 за наявності);
   
   допомога по тимчасовій непрацездатності (рядок 2.3 таблиці 1 додатка 4 до Порядку N 435), зменшена на суму допомоги працюючих інвалідів для підприємств, установ, організацій та інших юридичних осіб (рядки 2.3.2, 2.3.3, 2.3.4 таблиці 1 додатка 4 до Порядку N 435 за наявності);
   
   допомога у зв’язку з вагітністю та пологами (рядок 2.4 таблиці 1 додатка 4 до Порядку N 435), зменшена на суму допомоги працюючих інвалідів для підприємств, установ, організацій та інших юридичних осіб (рядки 2.4.2, 2.4.3, 2.4.4 таблиці 1 додатка 4 до Порядку N 435 за наявності).
   
   Показник "Кількість застрахованих осіб платника, яким нараховані виплати у звітному періоді" зазначається в основних реквізитах заголовної частини таблиці 1 додатка 4 до Порядку N 435 та зменшується на кількість працюючих інвалідів для підприємств, установ, організацій та інших юридичних осіб (за наявності).
   
   Також нагадуємо, що звіт до фіскальних органів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття на облік у фіскальних органах в один із таких способів:
   
   засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством;
   
   на паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації;
   
   на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п’яти;
   
   надсилання поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення за умови, що у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п’яти.
   
   У разі надсилання звіту поштою страхувальник зобов’язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного фіскального органу не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання звіту, передбаченого у розділі III N 435.
   
   Така звітність вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв’язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
   
   Звіт, складений з порушенням вимог, та поданий без всіх необхідних таблиць, не вважається звітом і вважається таким, що не подавався.
   
   Відповідальним за правильність заповнення звіту є страхувальник.