Подпишитесь на рассылку

Подпишитесь

и получайте свежие новости и специальные предложения
  • О регистрации Общества плательщиком акцизного налога, регистрации акцизных накладных в системе электронного администрирования реализации топлива (СЕАРП) при его использовании для собственных производственных нужд

О регистрации Общества плательщиком акцизного налога, регистрации акцизных накладных в системе электронного администрирования реализации топлива (СЕАРП) при его использовании для собственных производственных нужд



   
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
   
   ЛИСТ
   
   від 17.05.2016 р. № 10751/6/99-99-15-03-03-15
   
   Про розгляд звернення

   
   Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула звернення ТОВ «ХХХХ» (далі – Товариство) щодо реєстрації Товариства платником акцизного податку, реєстрації акцизних накладних в системі електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП) при його використанні для власних виробничих потреб і повідомляє таке.
   
   З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі – Закон № 909), яким розширено перелік платників акцизного податку.
   
   Так, згідно з п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.
   
   Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу – це будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання (п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
   
   Відповідно до звернення, Товариство укладає договори підряду, згідно із якими виконавці (треті особи) надають послуги Товариству із використанням техніки, що належить третім особам, по збиранню врожаю Товариства (замовника), але з використанням палива замовника (Товариства).
   
   Отже, Товариство здійснює передачу (відпуск, відвантаження) пального для заправки техніки, що належить виконавцям, тобто по суті пальне передається на підставі договорів про виробництво із сировини замовника (Товариства). Такі операції є реалізацією пального в розумінні абзацу другого п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
   
   Відповідно до п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців до початку здійснення реалізації пального.
   
   Отже, особи, які здійснюватимуть реалізацію пального в розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, підлягають обов’язковій реєстрації як платники акцизного податку.
   
   Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
   
   Звертаємо увагу, що згідно з п. 117.3 ст. 117 Кодексу здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.
   
    Згідно із зверненням Товариства закупівля і використання пального здійснюється для власних виробничих потреб Товариства (заправка техніки для роботи на полях).
   
   Законом № 909 з 1 березня 2016 року запроваджено систему електронного адміністрування реалізації пального та введено акцизну накладну – обов’язковий електронний документ, який складається при всіх операціях реалізації пального на внутрішньому ринку та реєструється в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
   
   Порядок здійснення електронного адміністрування реалізації пального визначено ст. 232 Кодексу.
   
   Статтею 231 Кодексу встановлено порядок складання акцизних накладних при реалізації пального та їх реєстрації у Єдиному реєстрі акцизних накладних.
   
   Зазначаємо, що 01.03.2016 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 114 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру акцизних накладних» (далі – Постанова № 114). 27.02.2016 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 113 «Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального» (далі – Постанова № 113).
   
   Також на виконання норм статей 231 та 232 Кодексу та вказаних вище постанов Уряду Міністерством фінансів України 25.02.2016 видано накази:
   
   № 218 «Про затвердження форм заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального» (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17.03.2016 за № 405/28535);
   
   № 219 «Про затвердження форми Акта інвентаризації обсягів залишку пального та порядку його заповнення та подання» (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 12.03.2016 за № 377/28507).
   
   У п. 8 розділу І Порядку заповнення акцизної накладної зазначено, що при її заповненні зазначаються випадки, по яких акцизна накладна надається, це – надання її платнику – отримувачу пального, або не надається, серед яких – відвантаження пального з метою власного споживання.
   
   Водночас відповідно до п.п. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 Кодексу об'єктами оподаткування є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що:
   
   отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних;
   
   ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією;
   
   вироблені в Україні, реалізація яких є об'єктом оподаткування відповідно до п.п. 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
   
   Такий облік отриманого та витраченого (реалізованого) пального ведеться з метою виявлення об’єкта оподаткування акцизним податком, а саме: обсягів перевищення витраченого (реалізованого) пального над отриманим.
   
   При цьому якщо обсяги реалізованого (витраченого) пального не перевищують обсяги отриманого пального від інших платників акцизного податку, за які сплачено акцизний податок, то у Товариства не виникатиме об’єкта оподаткування відповідно до п.п. 213.1.12 п.213.1 ст. 213 Кодексу.
   
   Таким чином, Товариство на всі обсяги витраченого пального (у т.ч. реалізованого (переданого підрядникам для виконання робіт/надання послуг із збирання врожаю Товариства, використаного для власних виробничих потреб Товариства) зобов'язане складати в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого (витраченого) пального та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.
   
   У зверненні Товариством зазначено, що воно може здійснювати безоплатний відпуск пального шкільним закладам, соціальним службам, місцевим органам державної влади або органам місцевого самоврядування тощо.
   
   Як зазначалось вище, реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу – це будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання (п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
   
   Отже, операції з безоплатної передачі пального розглядаються як операції дарування та відповідно до п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу вважаються реалізацією пального.
   
   Зміни, внесені до Кодексу Законом № 909, щодо запровадження акцизних накладних при реалізації пального, Єдиного реєстру акцизних накладних та системи електронного адміністрування реалізації пального, набрали чинності з 01.03.2016.
   
   Відповідно до п.п. 231.1.1. п. 231.1 ст. 231 Кодексу платник податку при реалізації пального зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.
   
   Таким чином, з 01.03.2016 запроваджено систему електронного адміністрування реалізації пального, обов’язковим елементом якої є електронний документ – акцизна накладна, який складається при здійсненні всіх операцій з реалізації пального на внутрішньому ринку.
   
   Відповідно до п.п. 213.1.12 п.213.1 ст. 213 Кодексу об'єктами оподаткування є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що:
   
   отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних;
   
   ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією;
   
   вироблені в Україні, реалізація яких є об'єктом оподаткування відповідно до п.п. 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
   
   Такий облік отриманого та витраченого (реалізованого) пального ведеться з метою виявлення об’єкта оподаткування акцизним податком, а саме: обсягів перевищення витраченого (реалізованого) пального над отриманим.
   
   При цьому якщо обсяги реалізованого (витраченого) пального не перевищують обсяги отриманого пального від інших платників акцизного податку, з яких сплачено акцизний податок, то у Товариства не виникатиме об’єкта оподаткування відповідно до п.п. 213.1.12 п. 213.1 статті 213 Кодексу.
   
    Звертаємо увагу, що відповідно до п. 231.1 ст. 231 Кодексу платник податку зобов'язаний скласти акцизну накладну на обсяги пального, втраченого як у межах, так і понад встановлені норми втрат, зіпсованого, знищеного, включаючи випадки внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого пального.
   
    Щодо обсягів пального, яке придбане Товариством і не використане Товариством на момент реєстрації платником акцизного податку.
   
   При реалізації пального платники акцизного податку повинні скласти акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії пального та зареєструвати її в ЄРАН (п. 231.1 ст. 231 Кодексу).
   
   Крім цього, особа, що здійснює реалізацію пального, повинна була протягом 20 календарних днів, починаючи з 1 березня 2016 року, подати до контролюючого органу за основним місцем обліку акт інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 1 березня 2016 року із зазначенням адрес об’єктів, на яких зберігаються відповідні обсяги залишків пального, перелік резервуарів, в яких зберігаються обсяги залишку пального, їх технічних параметрів (фізична місткість, що відповідає технічним паспортам), правовстановлюючих документів на відповідні об’єкти та документів, що засвідчують правові підстави експлуатації таких об’єктів.
   
   Зазначені у такому акті інвентаризації обсяги залишку пального контролюючий орган враховує у формулі, визначеній п. 232.3 ст. 232 розділу VI Кодексу, як обсяг, на який платник податку має право зареєструвати акцизні накладні та/або розрахунки коригування в системі електронного адміністрування реалізації пального (п. 9 підрозділу 5 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу).
   
   Зауважуємо, що подання акта інвентаризації до контролюючого органу здійснювалося виключно у терміни, визначені п. 9 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу. Платник податку, що не подав у встановлений термін акт інвентаризації обсягів залишку пального, не зможе зареєструвати акцизні накладні та/або розрахунки коригування акцизних накладних у системі електронного адміністрування реалізації пального на такі обсяги.
   
    Згідно із зверненням Товариства для заправки техніки Товариство закуповує пальне і заправляє техніку через власні заправні станції та/або автомобільні паливозаправники.
   
   Відповідно до п.п. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є особа - суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.
   
   Об'єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Кодексу).
   
   Згідно з абзацом третім п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів – це, зокрема, фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу, незалежно від форми розрахунків.
   
   Визначення таких понять, як «автозаправна станція» та «автомобільна газозаправна станція» передбачені:
   
   у пункті 1.2 розділу І Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 06.12.2005 № 376 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 березня 2006 року № 291/12165) (далі Інструкція – № 376 ), відповідно до якого автозаправна станція – це комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту);
   
   у пункті 2.1 розділу ІІ Правил безпеки систем газопостачання, які затверджені наказом Міненерговугілля від 15.05.2015 № 285, відповідно до якого автомобільна газозаправна станція – це комплекс, призначений для заправки газобалонних установок автомобілів зріджених вуглеводневих газів.
   
   Автозаправна станція може бути багатопаливною, блочною, контейнерною, модульною, традиційною, паливозаправним пунктом, пересувною (пункт 1.2 Інструкції № 376).
   
   Так, паливозаправний пункт (ПЗП) – це автозаправна станція, яка розташована на території підприємства і призначена для заправлення автотранспорту, який належить підприємству. Пересувна автозаправна станція (ПАЗС) – це автозаправна станція, технологічне обладнання якої встановлено на базі автомобільного шасі, причепі чи напівпричепі; виконана як цілісний заводський виріб.
   
   Заправка автомобілів та інших транспортних засобів провадиться оператором АЗС (за допомогою оператора АЗС або водієм самостійно під наглядом оператора) через паливо-, масло- та газороздавальні колонки (далі — ПРК, МРК та ГРК). Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри) (пункти 34 та 35 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442) (далі – Правила 1442).
   
   Тобто фізичний відпуск з автозаправної станції (у т.ч. ПЗП) та/або автомобільної газозаправної станції пального – це здійснення заправки автомобілів моторним паливом або зрідженим вуглеводневим газом через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.
   
   Звертаємо увагу, що основним документом, який регулює порядок відпускання ПММ для транспортних засобів, є Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі – Інструкція № 281). Вимоги Інструкції № 281 є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб – підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
   
   Підпунктом 4.2.5.6 пункту 4.2 розділу 4 Інструкції № 281 обумовлено, що обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку ПРК за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1 відс. об'єму відпущених пального або олив.
   
   Згідно з вимогами п.п. 4.2.5.4 п. 4.2 розділу 4 Інструкції № 281 для дистанційного керування ПРК і ОРК мають використовуватись технічні засоби, що належать до складу спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів, унесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем України для сфери застосування на АЗС. Зазначені засоби мають відповідати технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для сфери застосування на АЗС та забезпечувати реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів.
   
   Законом № 909 чітко визначені обставини, за яких виникає об'єкт оподаткування акцизним податком з роздрібного продажу пального, а саме: при здійсненні фізичного відпуску пального з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції незалежно від форм розрахунків.
   
   Враховуючи викладене, при здійсненні Товариством через власні автозаправні станції та/або автомобільні паливозаправні пункти фізичного відпуску пального (у тому числі для власних потреб) у Товариства виникає об'єкт оподаткування акцизним податком із реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за ставкою 0,042 євро за кожний літр фактично відпущеного пального через автомобільні паливозаправні пункти.
   
   
   
   Голова
Р.М. Насіров

   

Отключить рекламу
ОЗНАКОМИТЬСЯ С ИЗДАНИЕМ
Контекстная реклама
Настройки
Оформление
Светлая тема
(стандартный)
Серая тема
Темная тема
Параметры экрана
Фиксированная ширина
(стандартный)
Во весь экран
Управление уведомлениями
Включить уведомления
Отключить уведомления