О списании дебиторской, кредиторской задолженностей

   
   
   ГУ ДФС у м. Києві розглянуло звернення щодо списання дебіторської, кредиторської заборгованостей і в межах своїх повноважень повідомляє.
   
   Згідно із пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс) безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:
   
   а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
   
   б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;
   
   в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;
   
   г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов'язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах;
   
   ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);
   
   д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією;
   
   е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;
   
   є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;
   
   ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
   
   з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.
   
   Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями (далі - ЦКУ) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦКУ). Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ст. 258 ЦКУ).
   
   Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
   
   а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
   
   б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
   
   в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
   
   г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
   
   Згідно із п. 192.1 ст. 192 Кодексу якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
   
   Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу - платнику податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:
   
   постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;
   
   отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.
   
   Розрахунки коригування, складені платником податку до податкових накладних, що не видаються отримувачу, що складені до 1 лютого 2015 року, а також складених під час отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних таким платником податку.
   
   Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.
   
   Отже, ст. 192 розділу V Кодексу не передбачено підстав для коригування ПДВ по операціях зі списання заборгованостей та чинною формою податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, із змінами та доповненнями, також не передбачено окремого рядка для відображення коригування ПДВ по таких операціях.
   
   Відповідно до п. 50.1 ст. 50 розділу II Кодексу "у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку".
   
   У зв'язку з вищенаведеним, з метою виключення зі складу податкового кредиту суми ПДВ, яка визначена по операціях зі списання дебіторської, кредиторської заборгованостей, є можливість подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ того періоду, в якому виникла така заборгованість.
   
   Крім цього, слід зазначити, що правові наслідки припинення зобов’язання регламентовані главою 50 ЦКУ.
   
   Відповідно до ст. 605 ЦКУ зобов’язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов’язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
   
   Підпунктом 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПКУ передбачено, зокрема, що безоплатно наданими товарами, роботами, послугами є:
   
   а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;
   
   б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості.
   
   Таким чином, товари/послуги на дату списання боргу набувають статусу безоплатно наданих. При цьому коригування податкових зобов’язань продавця не відбувається, оскільки операції з безоплатного постачання товарів/послуг згідно з підпунктами 14.1.185 та 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПКУ належать до операцій з постачання товарів/послуг та є об’єктом оподаткування.
   
   Разом з тим, платник податку – покупець повинен відкоригувати податковий кредит, оскільки оплата за поставлені товари/ послуги так і не відбувається.
   
   При цьому таке коригування відбувається на дату списання боргу та здійснюється на підставі бухгалтерської довідки.
   
   Слід зазначити, що ст. 36 Кодексу встановлено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.
   
   Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Кодексу.
   
   Згідно із статтею 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
   
   Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.
   
   
   Заступник начальника

Е.М. Пруднікова