О возникновении налогового кредита по налогу на добавленную стоимость

   
   
   ГУ ДФС у м. Києві розглянуло звернення щодо виникнення податкового кредиту з податку на додану вартість і в межах своїх повноважень повідомляє.
   
   Згідно із п. 1 ст. 1029 Цивільного кодексу України від 16.01.2013 № 435-ІУ зі змінами та доповненнями (далі - ЦКУ) за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
   
   Відповідно до п. 1 ст. 1032 та п. 5 ст. 1033 ЦКУ установником управління є власник майна. Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.
   
   Згідно з п.п. 14.1.191 та п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Кодексу) операції з надання товарів у межах договорів довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари та не пов’язані з купівлею чи продажем таких товарів, не вважаються постачанням товарів.
   
   Пунктом 180.1 ст. 180 Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платником податку є особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з ПДВ щодо господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.
   
   Пунктом 185.1 ст. 185 Кодексу визначено, що об’єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.
   
   Згідно з п.п. "а" п. 198.1 ст. Кодексу до податкового кредиту відносяться суми ПДВ, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
   
   Відповідно до п. 198.3 ст.і 196 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку на додану вартість (далі – ПДВ) за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
   
   - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
   
   - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
   
   Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника ПДВ протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник ПДВ оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
   
   Згідно з п. 201.1 ст. 201 Кодексу визначено, що платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН.
   
   Форма і Порядок заповнення податкової накладної затверджені наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 N 957.
   
   Правила реєстрації податкових накладних в ЄРПН встановлені Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року N 1246 (далі - Порядок N 1246).
   
   Пунктом 5 Порядку N 1246 постачальник (продавець) складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому в установленому порядку, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення.
   
   Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.
   
   Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
   
   Відповідно до п.п. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податкова консультація – допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
   
   При цьому, згідно ст. 52 Кодексу за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
   
   Враховуючи те, що податкова консультація надається платнику для правильності застосування норм податкового законодавства у його податковому обліку, тому платник податків – підприємство, в діяльності якого виникла описана Вами проблемна ситуація, має право самостійно звернутися до відповідного органу ДФС за наданням податкової консультації у відповідності до вимог ст. 52 Кодексу.
   
   
   
   Перший заступник начальника

М.В.Ільяшенко