О возврате ошибочно перечисленных денежных средств на расчетный счет физического лица - предпринимателя

   
   
   
   Відповідно до ст. 319 та ст. 320 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, у тому числі для здійснення підприємницької діяльності.
   
   Таким чином, здавання в оренду власного нерухомого майна може здійснюватися фізичними особами як у межах підприємницької діяльності, так і шляхом виконання норм п. 170.1 ст. 170 розділу IV Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VІ (далі – ПКУ) без реєстрації орендодавця як фізичною особою - підприємцем.
   
   Згідно з п.164.2 ст.164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу.
   
   Відповідно до п.п. ”а” п. 171.2 ст. 171 ПКУ особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів ніж заробітна плата з джерелом їх походження з України, є податковий агент, поняття якого визначено п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.
   
   Крім того, відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПКУ.
   
   Відповідно до підпункту 1.4 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ, нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 ПКУ для податку на доходи фізичних осіб, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ.
   
   Також, п.69.2 ст.69 ПКУ встановлено, що банки та інші фінансові установи зобов'язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка.
   
   Тобто рахунок в установі банку, відкритий фізичною особою у порядку, передбаченому для підприємців, повинен використовуватися саме для здійснення підприємницької діяльності.
   
   Документами, які регулюють порядок зарахування коштів на розрахунковий рахунок є: Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-ІІІ (далі – Закон № 2346) та Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою правління НБУ від 21.01.2004 № 22 (далі – Інструкція № 22).
   
   Відповідно до ст. 1 Закону № 2346 помилковий переказ – рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
   
   Згідно з п. 1.4 Інструкції №22 помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.
   
   Відповідно до п. 2.35 Інструкції №22 кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.
   
   Взаємовідносини між суб’єктом підприємницької діяльності та фізичною особою регламентуються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.
   
   Отже, при поверненні помилково перерахованих коштів на розрахунковий рахунок фізичної особи – підприємця необхідно керуватись Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-ІІІ, Інструкцією «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженою постановою правління НБУ від 21.01.2004 № 22, Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.
   
   
   Заступник начальника

В.С. Варгіч