О взимании арендной платы за землю

   
   
   
   Головне управління ДФС у Київській області розглянуло лист щодо справляння орендної плати за землю та в межах компетенції повідомляє.
   
   Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
   
   Згідно ст.41 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями, далі – Податковий кодекс) головним завданням контролюючих органів є забезпечення належної організації роботи з питань здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків і зборів, інших обов’язкових платежів, установлених законодавством.
   
   Основним документом, який регулює земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - Земельний кодекс), згідно якого, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
   
   До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб (ст.12 Земельного кодексу).
   
   Статтею 206 Земельного кодексу визначено, що використання землі в Україні є платним.
   
   Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу плата за землю – це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
   
   Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу).
   
   Згідно пп. 288.1, 288.2, 288.3 ст. 288 Податкового кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
   
   Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п.287.1 ст.287 Податкового кодексу).
   
   Статтею 125 Земельного кодексу визначено, що право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цього права. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст.126 Земельного кодексу).
   
   Згідно зі ст.25 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №161) орендар земельної ділянки зобов’язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
   
   Об’єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (ст. 17 Закон № 161).
   
   Платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік (п.286.2 ст.286 Податкового кодексу).
   
   За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п.286.4 ст.286 Податкового кодексу).
   
   Виходячи з вищевикладеного, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки укладений та зареєстрований в установленому законом порядку.