Об определении вида экономической деятельности при осуществлении продажи товаров широкого ассортимента по поручению комитента

   
   
   Статтею 2 Цивільного кодексу України визначено, що учасниками цивільних відносин визнаються фізичні та юридичні особи.
   
   Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
   
   Сторонами договору комісії є комітент i комісіонер. Комітент – це особа, яка доручає у своїх інтересах i за свій рахунок іншій особі укласти певні угоди. Комісіонер – це особа, яка укладає угоди або інші юридичні дії від свого імені за рахунок комітента. Комісіонером може бути як громадянин, так i юридична особа. Згідно з Правилами комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 13.03.1995 № 37, учасниками сторін торговельного процесу на комісійних засадах є господарюючий суб’єкт, який приймає товар на комісію (комісіонер), i громадянин, підприємство, установа, організація, які здають товар на комісію (комітент). У ролі комітента може виступати будь-який суб’єкт підприємницької діяльності.
   
   Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановленим у договорі комісії (п. 1 ст. 1013 Цивільного кодексу України). Тобто, особливістю договорів комісії як і договорів доручення, транспортного експедирування, агентських договорів є те, що за ними право власності на товар чи послугу не переходить до комісіонера (повіреного). За посередницькі послуги комісіонер (повірений) отримує винагороду від комітента (довірителя), яка і є його доходом.
   
   Водночас, згідно з частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
   
   Також, відповідно до п.2 ст.50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
   
   Згідно з ст.42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
   
   Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
   
   Держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів (ст.47 Господарського кодексу України), зокрема, самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону (ст.44 Господарського кодексу України).
   
   Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - Кодекс).
   
   Згідно з статтею 291 Кодексу спрощена система оподаткування обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Кодексу.
   
   Згідно з п.291.4 ст.291 Кодексу, до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
   
   - не використовують працю найманих осіб або кількість найманих осіб не обмежена;
   
   - обсяг доходу не перевищує 20 000 000 гривень.
   
   Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та у відсотках до доходу (відсоткові ставки) (п.293.1 ст.293 Кодексу).
   
   Відсоткова ставка єдиного податку встановлюється для третьої групи платників єдиного податку:
   
   - 2 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;
   
   - 4 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку( п. 293.3. ст.293 Кодексу ).
   
   Перелік платників, які не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп встановлений пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 Кодексу.
   
   Доходом фізичної особи - підприємця платника єдиного податку відповідно до п.292.1 ст.292 Кодексу є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п.292.3 ст.292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
   
   Згідно із п.292.4 ст.292 Кодексу у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).
   
   Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі (п.292.6 ст.292 Кодексу).
   
   Відповідно до п.4 та п.5 наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2011 №1637 «Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів та витрат та порядок їх ведення» у книзі відображається фактично отримана сума доходу, що надійшла на поточний рахунок платника податку та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, фактично безоплатно отримано товарів (робіт, послуг) від провадження діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік.
   
   Враховуючи викладене вище, доходом фізичної особи – підприємця платника єдиного податку є розмір отриманої винагороди виключно при здійсненні послуг за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами.
   
   Також, враховуючи вимоги Господарського кодексу України, Конституції України та керуючись главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України та Наказу Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 13.03.1995 № 37, при укладанні договору комісії сторонами торговельного процесу на комісійних засадах можуть бути як суб’єкти господарювання (платники єдиного податку), так і громадяни.
   
   Щодо кодування діяльності відповідно до Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД-2010) та слід зазначити наступне.
   
   Відповідно до наказу Держспоживстандарту від 11.10.2010р. №457 (зі змінами), з 1 січня 2012 року набула чинності нова редакція КВЕД (ДК 009:2010), розроблена на заміну ДК 009:2005, до переліку якої, також включені коди видів економічної діяльності за новою класифікацією.
   
   За методологічними засадами, принципами побудови та призначенням КВЕД – це статистична класифікація, гармонізована з міжнародною стандартною статистичною Класифікацією видів економічної діяльності Європейського Союзу (NACE) і є її аналогом.
   
   Об’єктами класифікації в КВЕД є усі види економічної діяльності суб’єктів господарювання, які на вищих рівнях деталізації групуються у галузі. Відповідно до статистичної методології, економічну діяльність за КВЕД класифікують в залежності від витрат на виробництво, процесу виробництва та випуску продукції.
   
   Враховуючи вищевикладене, для визначення виду економічної діяльності при здійсненні продажу товарів широкого асортименту за дорученням комітента (комісійної торгівлі) Вам необхідно звернутися до Державної служби статистики України.
   
   
   Заступник начальника

В.С. Варгіч