Об учете расходов при определении объекта обложения налогом на прибыль, связанные с сверхурочным простоем автомобиля в пунктах таможенного оформления

   
   Стосовно першого питання.
   
   Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розділу III Податкового кодексу України (далі - Кодексу) в редакції, чинній з 01 січня 2015 року, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
   
   За своєю економічною суттю сплата понаднормового простою автомобіля та сплата демереджу є штрафною (фінансовою) санкцією, яка визначається, зазвичай, угодою сторін.
   
   Разом з цим розділом III Кодексу не передбачено врахування різниць за операціями включення до складу витрат сплату понаднормового простою автомобіля у пунктах митного оформлення та сплату демереджу.
   
   Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п.2 ст.6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
   
   З питання включення в бухгалтерському обліку до складу витрат сплату понаднормового простою автомобіля у пунктах митного оформлення та сплату демереджу доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.
   
   Стосовно другого питання.
   
   Відповідно до пункту 185.1 статті 185 розділу V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - Кодексу), об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.
   
   Згідно з пунктом 188.1 статті 188 розділу V Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
   
   До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
   
   Пунктом 201.4 статті 201 Кодексу визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.
   
   Відповідно до п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
   
   Слід вказати, що дане питання розглянуто у Наказі Державної податкової служби України від 6 липня 2012 року N 590 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо включення до бази оподаткування податком на додану вартість та складу витрат коштів, отриманих як сума штрафу за затримку оплати чи постачання товарів/послуг».
   
   Крім того, зазначаємо, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно – правовими актами, вони лише мають інформаційний характер і не встановлюють правових норм.
   
   
   В.о. начальника

І.А. Сагайдак