Относительно базы обложения НДС

   
   Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з ОВП розглянуло лист підприємства та в межах своїх повноважень повідомляє.
   
   Відповідно до абзацу другого п. 188.1 ст. 188 Кодексу база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню, та газу, який постачається для потреб населення.
   
   Згідно з вимогами п. 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом МФУ від 22.09.2014 р. N 957, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 р. за N 1235/26012 (далі - Порядок N 957), у разі якщо база оподаткування визначається виходячи із собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг, і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, тобто собівартість перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання, постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення собівартості над фактичною ціною. У податковій накладній, яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до пункту 9 цього Порядку (17 - складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання). Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для заповнення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.
   
   Оскільки зазначені у запиті операції не відносяться до товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню, то для визначення собівартості необхідно використовувати норми п. 188.1 ст. 188 Кодексу. Враховуючи викладене, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості.
   
   Щодо визначення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг, то пунктом 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Також, в п. 2 статті 121 цього Закону зазначено, що публічні акціонерні товариства, банки, страховики, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами.
   
   Тобто, основні методологічні засади визначення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг публічними акціонерними товариствами повинно ґрунтуватись на даних бухгалтерського обліку відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
   
   Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
   
   Отже, з питання обліку суми резерву знецінення запасів у складі собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг у бухгалтерському обліку, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.