Отключить рекламу

Подпишитесь!


  • Относительно бесплатной передаче материальных активов (основных средств) предприятию от поставщиков-нерезидентов

Относительно бесплатной передаче материальных активов (основных средств) предприятию от поставщиков-нерезидентов



   
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
   ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ У М. КИЄВІ
   
    ЛИСТ
   
   від 06.11.2015 р. № 16986/10/26-15-15-03-11

   Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві розглянуло звернення «» щодо безоплатної передачі матеріальних активів (основних засобів) підприємству від постачальників-нерезидентів і в межах своїх повноважень повідомляє.
   
   Відповідно до підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПКУ) об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.
   
   Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до р.III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
   
   При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України до цієї іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на день подання митної декларації для митного оформлення. У разі якщо митна декларація не подавалась, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України до цієї іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діяв на день визначення податкових зобов’язань (пункт 190.1 статті 190 ПКУ).
   
   У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (пункт 201.12 статті 201 ПКУ).
   
   Дата збільшення податкових зобов’язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтею 187 і статтею 198 ПКУ.
   
   Отже, під час ввезення імпортером платником ПДВ на митну територію України товарів датою виникнення податкових зобов’язань згідно із пунктом 187.8 статті 187 ПКУ є дата подання митної декларації для митного оформлення, а датою віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПКУ є дата сплати (нарахування) податку за такими податковими зобов’язаннями.
   
   Враховуючи вищезазначене, при ввезенні на митну територію України товарів для подальшого використання їх у господарській діяльності суми з податку на додану вартість відносяться до податкового кредиту у разі наявної митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
   
   Згідно з п. 188.1 ст. 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
   
   При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
   
   Отже, при безоплатному постачанні товарів/послуг база оподаткування ПДВ визначається на рівні не нижче ціни придбання товарів/послуг (для самостійно виготовлених товарів/послуг – не нижче їх собівартості).
   
   Відповідно до пп. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 Кодексу у редакції, що діє з 1 січня 2015 року, амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
   
   Розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розд. I ПКУ, п.п. 138.3.2 - 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 ПКУ. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім «виробничого» методу (п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 ПКУ).
   
   Форма податкової декларації з податку на додану вартість та Порядок її заповнення і подання, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за № 1267/26044 із змінами та доповненнями.
   
   Враховуючи те, що застосування пільгового режиму оподаткування (звільнення від ПДВ) до операцій із ввезення товарів на митну територію України не змінилося, порядок відображення операцій із ввезення товарів на митну територію України в рядку 12 не змінюється.
   
   Поряд з цим, повідомляємо, оскільки згідно ПКУ у платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання (ст.36), а відтак і самостійно визначати відповідність проведених ними операцій, операціям, які передбачено в ст. 188.1 ПКУ.
   
   Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розд. IІІ ПКУ об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
   
   Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджені наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92 із змінами та доповненнями (далі – Наказ № 92).
   
   Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених пунктом 8 Положення (стандарту) 7 (п. 10 Наказу № 92).
   
   Справедлива вартість - сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов'язання за звичайних умов на певну дату (п. 4 Наказу № 92).
   
   Відповідно до п. 13 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказам Міністерства фінансів України від 30.09.2003 року № 561 (далі – Наказ №561) із змінами та доповненнями, первісною вартістю безоплатно отриманих основних засобів є їх справедлива вартість на дату отримання з урахуванням витрат, зазначених у пункті 11. На справедливу вартість безоплатно отриманих об'єктів основних засобів збільшується сальдо додаткового капіталу.
   
   Згідно з п. 11 Наказу № 561, основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з таких витрат:
   
   суми, що сплачують постачальникам і підрядникам за устаткування, інструмент, інвентар та інші необоротні активи, за виконані проектно-вишукувальні і будівельно-монтажні роботи (без непрямих податків);
   
   реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;
   
   суми ввізного мита;
   
   суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (будівництвом) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
   
   витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
   
   витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження і пуск основних засобів. Первісна вартість об'єкта основних засобів збільшується на попередньо оцінену суму витрат на демонтаж, переміщення об'єкта та відновлення території, на якій він розташований, у випадках та порядку, визначеному законодавством, зокрема на суму оцінених витрат на рекультивацію порушених земельних ділянок шляхом створення забезпечення;
   
   інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.
   
   Відповідно до п. 4 Наказу № 92 вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.
   
   Отже, амортизації підлягає первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів, в складі якої враховуються витрати на транспортування, суми ввізного мита, витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів, інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.
   
   Згідно з абз. 2 п. 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290 із змінами та доповненнями, якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.
   
   Крім того, для цілей нарахування податку на прибуток при здійсненні операцій з нерезидентами, слід враховувати вимоги ст. 39 ПКУ.
   
   Слід зазначити, що оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог ПКУ.
   
   Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
   
   В.о. заступника начальника
Е.М. Пруднікова

Отключить рекламу
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться