Относительно обложения налогом на недвижимое имущество, отличное от земельного участка

   
   Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з ОВП розглянуло лист підприємства та в межах своїх повноважень повідомляє.
   
   Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки регулюється статтею 266 розділу XII Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ).
   
   Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПКУ є зокрема, юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.
   
   Об’єктом оподаткування, згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПКУ є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (крім випадків передбачених підпунктом 266.2.2 цього пункту).
   
   Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПКУ базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
   
   Згідно з підпунктом 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПКУ база оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.
   
   Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 встановлено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
   
   Платники податку - юридичні особи, відповідно до підпункту 266.7.5. пункту 266.7 статті 266 ПКУ самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
   
   Податкове зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітний рік, сплачується, зокрема, юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації (підпункт 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПКУ).
   
   Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПКУ базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
   
   Разом з тим, відповідно до пункту 33 підрозділу 10 розділу XX Кодексу встановлено, що на 2015 рік ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, визначені пунктом 266.5.1 Кодексу, не можуть перевищувати 1 % мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр для об'єктів нежитлової нерухомості.
   
   Таким чином, у 2015 році юридичні особи платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, обчислюватимуть суму податку за поточний рік за ставками, встановленими рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів об'єктів:
   
   - для об’єктів житлової нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2015 року, за 1 кв. метр бази оподаткування;
   
   - для об’єктів нежитлової нерухомості у розмірі, що не перевищує 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2015 року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
   
   Стаття 266 ПКУ розділу XII ПКУ не містить ставки податку 0 % та норм, що звільняють від оподаткування платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у випадку відсутності відповідних рішень органів місцевого самоврядування.
   
   У зв’язку з тим, що вищезазначені норми набрали чинності з 1 січня 2015 року і відповідні рішення місцевими радами (станом на цю дату) не прийняті, платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2015 році (до моменту оприлюднення ставок прийнятих місцевими радами) обчислюють суми податкових зобов’язань для об’єктів нежитлової нерухомості у розмірі, що не перевищує 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати (відповідно для житлової нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотка розміру мінімальної заробітної плати), встановленої законом на 1 січня 2015 року, за 1 кв. метр бази оподаткування.