Относительно операций по предоставлению работникам защитных индивидуальных средств, необходимых для выполнения ими профессиональных обязанностей и приобретения для офиса воды или кулера

   
   Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників розглянуто лист, за результатами розгляду та в межах своїх повноважень повідомляємо наступне.
   
   Питання 1.
   
   Відповідно до статті 163 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року N 322-VIII із змінами та доповнення (далі - КЗпП) на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту.
   
   Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний організувати комплектування та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативних актів про охорону праці.
   
   Зокрема, в пункті 1.2 Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуття та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року N 53, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.05.2008 р. за N 446/15137 із змінами та доповненнями (далі - Положення N 53) зазначено, що роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.
   
   Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) передбачено, що постачанням товарів є будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару.
   
   Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.
   
   Загальний порядок визначення бази оподаткування ПДВ в разі постачання товарів визначено статтею 188 ПКУ.
   
   Відповідно до статті 8 Закону України від 14 жовтня 1992 року N 2694-ХІІ "Про охорону праці" із змінами та доповненнями на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, до яких зокрема належать захисні окуляри, маски, щитки, шоломи, автономні дихальні апарати, рукавиці, нарукавники, наколінники, мазі тощо (далі - ЗІЗ), а також мийні та знешкоджувальні засоби.
   
   Пунктом 5 переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 року N 994 із змінами та доповненнями (далі - Постанова N 994), передбачено забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям та іншими ЗІЗ відповідно до встановлених норм (включаючи забезпечення мийними засобами та засобами, що нейтралізують небезпечну дію на організм або шкіру шкідливих речовин, у зв’язку з виконанням робіт, які не виключають можливості забруднення цими речовинами).
   
   Відповідно до пункту 1.4 Положення N 53 ЗІЗ видаються працівникам тих професій і посад (професійних назв робіт), що застосовуються у відповідних виробництвах, цехах, дільницях, а також під час виконання певних робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, що пов’язані із забрудненням, або тих, що здійснюються в несприятливих метеорологічних умовах, та передбачені у нормативно-правових актах з охорони праці за нормами безоплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших ЗІЗ, які встановлюють для роботодавця обов’язковий мінімум безоплатної видачі ЗІЗ з визначенням захисних властивостей ЗІЗ та строків їх використання (носіння).
   
   Враховуючи вище викладене, операції з надання працівникам ЗІЗ, необхідних для виконання ними професійних обов’язків, в межах переліку, затвердженого Постановою N 994, та передбачених у нормативно-правових актах з охорони праці за нормами безоплатної видачі працівникам ЗІЗ, не є операціями з постачання товарів.
   
   Питання 2.
   
   Передача спецодягу в експлуатацію не вважається постачанням товару, адже право власності на нього залишається за працедавцем і до працівника не переходить. А якщо не має товару, то не має і об’єкта для нарахування ПДВ (причому незалежно від того, вписується обсяг спецодягу у встановлені норми чи ні).
   
   Спецодяг є власністю підприємства, а працівник ним лише користується. Водночас при звільненні працівник зобов’язаний повернути його підприємству.
   
   Згідно з частиною першою статті 133 КЗпП працівники несуть обмежену матеріальну відповідальність (у розмірі заподіяної з їхньої вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку) за зіпсуття або знищення через недбалість виданого в користування спецодягу.
   
   Крім того частиною 5 статті 134 КЗпП передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їхньої вини підприємству, коли шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуванням спецодягу.
   
   Відповідно до пункту 4.1 Положення N 53 ЗІЗ видаються працівникам безоплатно, є власністю підприємства, обліковуються як інвентар і підлягають обов’язковому поверненню при: звільненні з підприємства, переведенні на тому ж підприємстві на іншу роботу або на інше робоче місце, зміні виду робіт, уведенні нових технологій, уведенні нових або заміні наявних знарядь праці та в інших випадках, коли використання виданих ЗІЗ не є необхідним, а також при закінченні строків їх використання замість одержуваних нових ЗІЗ.
   
   Якщо на склад підприємства повертають раніше виданий спецодяг, а він ще придатний до подальшого використання, то, як правило, у бухгалтерському обліку ця операція не відображається (тобто на рахунок 22 одяг більше не зараховують). Такий рух фіксується тільки в оперативному обліку - у картці, в якій матеріально відповідальна особа робить запис про повернення спецодягу, а за його видачі іншому працівнику оформлює на нього нову картку.
   
   Якщо працівник, який припиняє трудові відносини з працедавцем, не повертає йому спеціальний (у тому числі формений) одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, граничний строк використання яких не настав, та компенсує залишкову вартість цього майна роботодавцю, то вартість такого майна не включається до складу місячного оподаткування доходу.
   
   Питання 3.
   
   Відповідно до підпункту 165.1.9 пункту 165.1 статті 165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, вартість спеціального (форменого) одягу та взуття, що надаються роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах. Порядок забезпечення, перелік та граничні строки використання спеціального (у тому числі форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України та/або галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спеціального (форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту.
   
   Водночас до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий ним як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 ПКУ), а саме: у вигляді вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належить роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції згідно з трудовим договором (контрактом) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах (підпункт "а" підпункту 164.2.17. пункту 164.2 статті 164 ПКУ).
   
   Враховуючи вище викладене, вартість спеціального (форменого) одягу та взуття, що надаються роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах з урахуванням вимог підпункту 165.1.9 пункту 165.1 статті 165 ПКУ, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
   
   Питання 4.
   
   Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ розрахунок об’єкта оподаткування податком на прибуток здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначено у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які збільшують або зменшують фінансовий результат до оподаткування, відповідно до положень розділу ІІІ "Податок на прибуток підприємств" ПКУ.
   
   Положення цього розділу не передбачають коригування фінансового результату до оподаткування на витрати, понесені на придбання бутильованої питної води для загального користування. Отже, такі витрати відображаються за правилами бухгалтерського обліку.
   
   Порядок відображення операцій, що не є господарською діяльністю в обліку з ПДВ регламентує пункт 198.5 ПКУ. У цій нормі наведено випадки, коли платник ПДВ зобов’язаний нараховувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 ПКУ, скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду й зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, якщо їх призначено для використання або їх починають використовувати у визначених пунктом 198.5 ПКУ операціях. А саме в таких операціях:
   
   1) операціях, що не є об’єктом оподаткування відповідно до статті 196 ПКУ (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1 ПКУ);
   
   2) операціях, звільнених від оподаткування згідно зі статтею 197 ПКУ, підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ, міжнародними договорами. Винятком є проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 ПКУ (постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами й регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету);
   
   3) операціях, що здійснюються платником податків у межах балансу, у тому числі передання для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
   
   4) операціях, що не є господарською діяльністю платника податків. Під цю норму підпадають, у тому числі, операції ліквідації об’єкта нематеріальних активів.
   
   Якщо в періоді придбання товарів платник податків відобразив за ними податковий кредит, то при використанні їх у зазначених операціях він зобов’язаний нарахувати "компенсуючі" податкові зобов’язання з ПДВ.
   
   Якщо ж податковий кредит не відображався, то податкові зобов’язання не нараховуються. Про це чітко зазначено в абзаці 1 пункту 198.5 ПКУ, відповідно до якого зазначені в ньому правила застосовуються для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку було включено до складу податкового кредиту.
   
   База нарахування "компенсуючих" податкових зобов’язань визначається за товарами/послугами виходячи з вартості їх придбання (пункт 189.1 ПКУ, пункт 198.5 ПКУ).
   
   У разі придбання води для офісу чи кулера повідомляємо, що з 1 липня 2015 року доведеться включати такі податкові накладні до складу податкового кредиту з ПДВ і нараховувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної пунктом 189.1 ПКУ, та складати не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду з типом причини "13 - Використання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності" і реєструвати в ЄРПН в установлені терміни (пункт 198.5 ПКУ).