Отключить рекламу

Подпишитесь!


  • Относительно осуществления агентской деятельности физическим лицом, которое не является субъектом предпринимательской деятельности

Относительно осуществления агентской деятельности физическим лицом, которое не является субъектом предпринимательской деятельности



   
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
   
    ЛИСТ
   
    від 25.09.2015 р. № 20345/6/99-99-17-03-03-15

   Державна фіскальна служба Україна розглянула лист ... щодо здійснення агентської діяльності фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, і в межах компетенції повідомляє таке.
   
   Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
   
    Крім того, Податковим кодексом України (далі – Кодекс) визначено функції контролюючих органів, зокрема, п. 191.1 ст. 191 Кодексу встановлено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, установлених Кодексом, а також надають податкові консультації відповідно до норм Кодексу.
   
    Згідно з п. 52.1 ст. 52 Кодексу за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
   
   Податкова консультація – це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган (п.п 14.1.172 п.14.1 ст.14 Кодексу).
   
   При цьому контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень (п. 52.5 ст. 52 Кодексу).
   
    Відносини у сфері страхування регулює Закон України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» (далі – Закон № 85), який спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.
   
    Статтею 15 Закону № 85 визначено, що страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.
   
    Страхові брокери – юридичні особи або фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.
   
   Страхові агенти – це фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.
   
    Разом з цим постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 року № 1523 затверджено Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками, яке регулює порядок провадження діяльності страховими посередниками (страховими агентами і страховими брокерами) – суб'єктами підприємницької діяльності на ринку страхових послуг і спрямоване на посилення захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян під час отримання страхових послуг через страхових посередників. Дія цього Положення не поширюється на діяльність страхових посередників – громадян, які перебувають із страховиком у трудових відносинах.
   
   Трудові відносини всіх працівників регулює Кодекс законів про працю України.
   
   Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері праці та соціальної політики, трудових відносин, соціального захисту.
   
   Крім того, ст. 35 Закону № 85 встановлено, що державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Уповноваженим органом (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг) та його органами на місцях.
   
    Так, згідно з пп. 4 та 5 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року №1070/2011, Нацкомфінпослуг відповідно до покладених завдань, зокрема, затверджує перелік посередницьких послуг у сфері страхування та перестрахування, надає інформацію на запити юридичних осіб, забезпечує оприлюднення інформації про свою діяльність, здійснює заходи щодо налагодження діалогу з громадськістю.
   
   Отже, питання правомірності здійснення агентської діяльності фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, не належить до компетенції ДФС, а знаходиться в правовому полі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
   
    Водночас питання трудових відносин між страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність, та страховим агентом – фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, відноситься до компетенції Мінсоцполітики – центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин.
   
   Голова
Р.М. Насіров

Отключить рекламу
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться