Отключить рекламу

Подпишитесь!


  • Относительно платы за землю

Относительно платы за землю



   
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
    ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС у м.КИЄВІ
   
    ЛИСТ
   
    від 29.10.2015 № 16455/10/26-15-15-04-18

   Основним законодавчим актом, що регулює земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - Земельний кодекс), а справляння плати за землю здійснюється відповідно до розділу XII Місцеві податки і збори Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс), Законом України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року №161-XIV (далі – ЗУ «Про оренду землі»).
   
   Відповідно до статті 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
   
   Згідно із статтею 269 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
   
   Статтею 270 Податкового кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
   
   Плата за землю сплачується з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу).
   
   Відповідно до вимог статті 286 Податкового кодексу, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
   
   Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.
   
   Статтею 271 Податкового кодексу визначено що базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнтів індексації.
   
   Для окремих категорій землекористувачів нормами Податкового кодексу визначено умови, за яких вони можуть бути платниками плати за землю. Зокрема, відповідно пункту 287.6 статті 286 Податкового кодексу, при переході права власності на будівлі земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
   
   Поряд з цим, згідно пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
   
   Згідно пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статті 46 Податкового кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. При поданні першої декларації разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
   
   Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
   
   Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу визначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу встановлені цим кодексом строки. Така сума грошового зобов’язання вважається узгодженою.
   
   Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статті 102 Податкового кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу.
   
   Поряд з цим, згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу у разі якщо платник податків не сплачує, зокрема узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених Податковим кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
   
   - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
   
   - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
   
   Також, після закінчення встановлених Податковим кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня відповідно до норм статті 129 Податкового кодексу.
   
   Додатково повідомляємо, що згідно статті 52 Податкового кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
   
   В.о. заступника начальника
Е.М. Пруднікова

Отключить рекламу
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться