Относительно применения положений ст. 11 "Проценты" украинского-кипрской Конвенции об избежании двойного налогообложения

   
   ДФС України розглянула лист ПрАТ стосовно застосування положень ст. 11 "Проценти" українсько-кіпрської Конвенції про уникнення подвійного оподаткування і повідомляє таке.
   
   Згідно з положеннями п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
   
   Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, проценти, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.
   
   Відповідно до п. 160.2 ст. 160 Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у п. 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 % їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
   
   Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи (далі - Конвенція) підписана 08.11.2012 р., ратифікована ВРУ 04.07.2013 р., набрала чинності з 07.08.2013 р. Згідно з положеннями ст. 26 Конвенції її положення застосовуються у двосторонніх українсько-кіпрських відносинах з 01.01.2014 р.
   
   Згідно з положеннями п. 1 ст. 11 Конвенції проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів.
   
   Однак відповідно до положень п. 2 цієї статті такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 % від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.
   
   При цьому слід зауважити, що положення п. 1 і 2 ст. 11 Конвенції не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав буде здійснюватися оподаткування одержаного доходу у вигляді процентів. Відповідно до положень цих пунктів обидві країни - і країна, що є джерелом доходу, і країна, резидентом якої є особа, що одержує проценти, мають право оподатковувати такий вид доходу.
   
   Відповідно до положень п. 2 ст. 11 Конвенції країна, в якій виникають проценти, має право на оподаткування таких процентів (якщо внутрішнім законодавством передбачене оподаткування цього виду доходу), але це право обмежується ставкою 2 % загальної суми процентів.
   
   При цьому відповідно до положень п. 1 ст. 11 Конвенції країна резиденції особи, що одержує проценти, також має право на оподаткування таких процентів за ставками свого внутрішнього законодавства, але з урахуванням податку, сплаченого в країні, що є джерелом доходу (ст. 21 "Усунення подвійного оподаткування").
   
   Встановлені міжнародною угодою податкові звільнення або зменшення ставки оподаткування забезпечуються за допомогою двох різних способів застосування обмежень: процедури безпосереднього застосування норм Конвенції при оподаткуванні у джерела та процедури відшкодування (повернення) сплаченого податку.
   
   Відповідно до першої процедури резидент України, що здійснює на користь нерезидента виплату з доходу з джерелом його походження з України, може безпосередньо застосувати до платежів, що виплачуються, відповідну норму Конвенції. Тобто податок з таких платежів буде утриманий під час такої виплати за ставкою, зазначеною у Конвенції. Але при цьому треба мати на увазі, що підставою для безпосереднього застосування положень Конвенції при виплаті доходу є наявність на цей момент довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладений міжнародний договір (у цьому випадку - резидентом Кіпру), що і є підставою для використання переваг Конвенції. За відсутності на момент виплати такої довідки нерезидент підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства України без врахування положень Конвенції.
   
   Якщо податок утриманий без врахування положень Конвенції (за відсутності на момент виплати зазначеної вище довідки або з якихось інших причин), але нерезидент має право на оподаткування доходів за ставками, встановленими Конвенцією, може бути застосована процедура відшкодування (повернення) сплаченого податку шляхом повернення різниці між сумою податку, яка була утримана, та сумою, належною до сплати відповідно до умов міжнародного договору.
   
   В Україні застосування зазначених вище процедур регламентоване положеннями ст. 103 Кодексу.
   
   Відповідно до положень пп. "i" п. 1 ст. 3 Конвенції для цілей цієї Конвенції термін "компетентний орган" означає у випадку України Мінфін України або його повноважного представника.
   
   Заступник Голови
   

А. Макаренко