Отключить рекламу

Подпишитесь!


  • Относительно расчетов по договору между субъектами хозяйствования, которые зарегистрированы и находятся на учете в Украине и тех, которые зарегистрированы и находятся на учете на территории СЭЗ «Крым»

Относительно расчетов по договору между субъектами хозяйствования, которые зарегистрированы и находятся на учете в Украине и тех, которые зарегистрированы и находятся на учете на территории СЭЗ «Крым»



   
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
    ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У М. КИЄВІ
   
    ЛИСТ
   
    від 15.10.2015 р. № 15658/10/26-15-15-03-11

   Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві розглянуло звернення «» щодо розрахунків за договором між суб’єктами господарювання, які зареєстровані та перебувають на обліку в Україні та тих, що зареєстровані та перебувають на обліку на території ВЕЗ «Крим» і в межах своїх повноважень повідомляє.
   
   Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території «Крим» та правові відносини між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на території «Крим» або за її межами регулюються Законом України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12 серпня 2014 року № 1636-VII із змінами і доповненням (далі – Закон № 1636).
   
   Закон № 1636 опублікований 26.09.2014 у виданні «Голос України» № 184 (5934) та згідно з пунктом 1 Розд. III «Прикінцеві положення» цього Закону набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування – з 27.09.2014.
   
   Підпунктом 2 п. 5 Розд. ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 1636 встановлено, що підрозділ 10 Розд. ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) доповнено пунктом 26, згідно якого, на період дії Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» норми ПКУ мають застосовуватися з урахуванням особливостей, визначених Законом № 1636.
   
   У межах ВЕЗ «Крим» створюється вільна митна зона (п.3.2 ст.3 Закону № 1636).
   
   Території вільних митних зон вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території України (п. 2 ст. 9 Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. № 4494-VI зі змінами та доповненнями).
   
   Будь-які податки, нараховані/сплачені на території ВЕЗ «Крим», не враховуються при визначенні податкових зобов’язань та витрат на іншій території України (пп.6 п.12.3 ст.12 Закону № 1636).
   
   Підпунктом 3 п. 12.3 ст. 12 Закону № 1636 встановлено, що з 1 червня 2014 року вважається анульованою податкова реєстрація осіб, які станом на 31.05.2014 мали місцезнаходження (місце проживання) та перебували на обліку в контролюючих органах на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя.
   
   Таким чином, суб’єкти господарювання, які зареєстровані на території ВЕЗ «Крим» і не перереєструвалися на іншу територію України, з 01.06.2014 втратили статус платників ПДВ, не мають права на складання податкових накладних та не подають податкову звітність з ПДВ.
   
   Відповідно до п. 5.3 ст.5 Закону № 1636, зокрема, юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території ВЕЗ «Крим», прирівнюються з метою оподаткування до нерезидента.
   
   Крім того, юридичні особи та їх відокремлені підрозділи із місцезнаходженням на тимчасово окупованій території України для цілей здійснення митних формальностей визнаються нерезидентами (п.12.5 ст.12 Закону № 1636).
   
   Для цілей застосування податкового та митного законодавства договори, укладені між суб'єктами господарювання із місцезнаходженням (місце проживання) на території ВЕЗ «Крим» та іншими суб'єктами господарювання, є документами, що використовуються замість зовнішньоекономічних договорів (контрактів) (п.6.5 ст.6 Закону № 1636)
   
   Таким чином, контрагенти, які зареєстровані та перебувають на обліку на території ВЕЗ «Крим», вважаються нерезидентами, а взаємовідносини з ними є зовнішньоекономічною діяльністю.
   
   Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розд. IІІ ПКУ об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
   
   Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затверджені наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 № 193 (далі – Наказ № 193).
   
   Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат) (п.5 Наказу № 193).
   
   Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93 із змінами і доповненнями, у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України – гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України.
   
   Перераховані нерезидентами кошти за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами) на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб - резидентів зараховуються через розподільчі рахунки (абз.9 пп.5.3 п.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Національного банку України від 12.11.2003 № 492 зі змінами та доповненнями).
   
   Порядок визначення курсових різниць зазначено в п.8 Наказу № 193, а саме: визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня.
   
   Отже, якщо першою подією було відвантаження товару контрагенту (нерезиденту), то на суму заборгованості нараховується курсова різниця на дату здійснення господарської операції – по курсу на початок дня дати здійснення операції (в даному випадку дата укладання додаткової угоди, згідно якої заборгованість за поставлений товар переведено в валюту) та на дату балансу – по курсу на кінець дня дати балансу.
   
   При цьому, відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291 із мінами і доповненнями (далі – Наказ № 291), інформація про доходи від купівлі-продажу іноземної валюти, зокрема, додатна різниця між ціною купівлі-продажу іноземної валюти та її балансовою вартістю узагальнюється на субрахунку 711 «Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти».
   
   На субрахунку 942 «Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти» узагальнюється інформація про витрати на купівлю-продаж іноземної валюти, зокрема, від’ємна різниця між ціною купівлі-продажу іноземної валюти та її балансовою вартістю (Наказ № 291).
   
   Кожен конкретний випадок податкових відносин, у томі числі і тих, про які йдеться у зверненні, потребує аналізу документів, що дозволяють детальніше ідентифікувати предмет звернення.
   
   Натомість, оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Кодексу.
   
   Слід зазначити, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
   
   В.о. заступника начальника
   ГУ ДФС у м. Києві
Е.М. Пруднікова

Отключить рекламу
Контекстная реклама
Отключить рекламу
Курсы валют
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться