Относительно расходов физического лица - предпринимателя

   
   Порядок оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців визначений ст. 177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
   
   Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ, об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.
   
   Пунктом 177.4 ст. 177 ПКУ визначено перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, зокрема витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами вказаного розділу).
   
   Згідно ст. 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
   
   До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
   
   Як вбачається зі звернення, між ФОП Кімлик Т.Д. та КМДА укладено договір щодо пайової участі в утриманні об᾿єкта благоустрою.
   
   Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 № 2807-IV (далі – Закон №2807), власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об'єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов'язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об'єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем.
   
   Статтею 1 Закону №2807 визначено поняття благоустрою як комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
   
   Крім цього, пунктом 1.2 Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об'єктів благоустрою міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24.02.2011 № 56/5443, пайова участь (внесок) власників ТС, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об'єктів благоустрою міста Києва (далі - Пайова участь (внесок) в утриманні об'єктів благоустрою) - внесок на фінансування заходів з благоустрою міста Києва (утримання, ремонт та будівництво об'єктів благоустрою), який сплачують до бюджету міста Києва власники ТС, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власники (користувачі) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства у грошовому виразі (гривнях) без ПДВ.
   
   Отже, майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників за відсутності адміністративного підпорядкування між ними в порядку здійснення управлінських функцій, є цивільно-правовими, а пов᾿язані з ними витрати включаються до складу витрат фізичної особи – підприємця відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПКУ.
   
   Заступник начальника

В.С.Варгіч