Подпишитесь на новости и получите книгу бесплатно!
  • Про плату за землю (лист ДФС від 23.05.2017 р. № 300/6/99-99-12-02-03-15/ІПК)

Про плату за землю (лист ДФС від 23.05.2017 р. № 300/6/99-99-12-02-03-15/ІПК)

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 23.05.2017 р. № 300/6/99-99-12-02-03-15/ІПК

Про плату за землю

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), на запит Товариства щодо плати за землю повідомляє.

Товариство поінформувало, що перебуває на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку третьої групи), володіє на праві приватної власності нерухомим майном, яке використовує у господарській діяльності, у тому числі й шляхом надання в оренду нерухомого майна - основний вид його діяльності. Право власності або договір оренди на земельну ділянку Товариством не оформлено.

Товариство просить надати роз’яснення щодо наявності у нього обов’язку зі сплати земельного податку.

Визначений ст. 206 Земельного кодексу України (далі - Земельний кодекс) принцип платності користування землею передбачає, що об’єктом плати за землю є земельна ділянка — частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї (земельної ділянки) майновими правами (ст. 79 Земельного кодексу).

Натомість Товариство не повідомило про виконання ним вимог ст. 791 Земельного кодексу щодо формування земельної ділянки як об’єкта цивільних прав, право на яку виникло у Товариства з набуттям права власності на будівлі та споруди, з урахуванням вимог частини другої ст. 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) та частин першої, п’ятої, шостої ст. 120 Земельного кодексу.

Зауважимо, що сплата земельного податку здійснюється власниками земельних ділянок та постійними землекористувачами (пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), а саме суб’єктами, які мають відповідні рішення органів місцевого самоврядування щодо прав власності або постійного користування на сформовані земельні ділянки в значенні ст. 791 Земельного кодексу. При цьому за земельні ділянки, що перебувають у комунальній або державній власності та надані в оренду, справляється орендна плата.

Таким чином, оскільки Товариством порушено норми земельного законодавства, то воно не може скористатися передбаченою п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу податковою пільгою щодо сплати земельного податку, яка надається платникам, які сформували належні правовстановлюючі відносини щодо земельних ділянок, які використовуються ними при реалізації прав власності на об’єкти нерухомого майна.

Водночас звертаємо увагу на наявну судову практику стягнення на користь органів місцевого самоврядування плати за використання земельних ділянок у належному розмірі у випадках використання безпідставно набутої земельної ділянки. Зокрема суб’єктів, які, порушуючи ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу, використовують безпідставно набуті земельні ділянки, постановами Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.01.2015 р., а також від 30.11.2016 р. зобов’язано компенсувати завдану власнику земельної ділянки майнову шкоду (ст. ст. 1166, 1167 ЦКУ) у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

ОЗНАКОМИТЬСЯ С ИЗДАНИЕМ
Контекстная реклама
Отключить рекламу
Настройки
Оформление
Светлая тема
(стандартный)
Серая тема
Темная тема
Параметры экрана
Фиксированная ширина
(стандартный)
Во весь экран
Управление уведомлениями
Включить уведомления
Отключить уведомления