Отключить рекламу

Подпишитесь!


  • Проблемные вопросы относительно применения налогового компромисса

Проблемные вопросы относительно применения налогового компромисса



   
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
   
   ЛИСТ
   
   від 23.02.2015 р. N 5996/7/99-99-20-07-03-17

   Координаційно-моніторинговий департамент Державної фіскальної служби України надає переліки запитань-відповідей, які надійшли під час реалізації Закону України від 25.12.2014 р. N 63-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу":
   
   за результатами відеоселекторної наради, яка відбулась 05.02.2015 р. (додаток 1);
   
   інші запити територіальних органів (додаток 2).
   
   Матеріали надаються з метою інформування.
   
   
   
   
Додаток 1

   
   
Запитання-відповіді

   
   1. Законом України N 63 визначено, що податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість. Разом з цим Прикінцевими положеннями Закону внесено зміни лише до ст. 212 Кримінального кодексу України. Чи передбачається звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за іншими статтями Кримінального кодексу у разі застосування процедури податкового компромісу? Якщо так, то до якого компетентного органу треба звернутися для отримання роз'яснень з метою подальшого офіційного оприлюднення у засобах масової інформації та на офіційному сайті ДФС України?
   
   Суть податкового компромісу - це звільнення платників податків від юридичної відповідальності за заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.
   
   Таким чином, метою податкового компромісу, перш за все, є звільнення від відповідальності добросовісних платників податків.
   
   Враховуючи положення частини п'ятої ст. 212 Кримінального кодексу України щодо звільнення від кримінальної відповідальності платників податків у разі досягнення процедури податкового компромісу, а також склад злочину, передбачений вказаною статтею, який визначається як "завдання шкоди державі, суспільству", вважаємо, що інші статті КК України (358, 366 тощо, які є допоміжними при кримінальному провадженні за ст. 212 КК України) не повинні застосовуватись до таких платників податків, оскільки відсутній склад злочину у вигляді нанесення збитків державі.
   
   Разом з цим недобросовісні платники податків, які організовували та створювали злочинні схеми, повинні нести відповідальність відповідно до вимог Кримінального кодексу України.
   
   2. Згідно з абзацом другим пп. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України період уточнення податкової звітності становить 1095 днів, тобто платник податку має право надати уточнюючий розрахунок до податкової декларації,, що надана не пізніше 1095 днів з поточної дати. Тому, з урахуванням строків давності, застосувати податковий компроміс можливо за період з лютого 2012 року по березень 2014 року включно, а не з квітня 2011 року, як визначено абзацом четвертим п. 4.3 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України від 17.01.2015 р. N 13.
   
   Строки давності починають обчислюватись з 01.04.2011 р. Однак позиція ВАСУ з цього приводу інша. Строки давності починають відлік із дня, наступного за останнім днем подання податкової декларації. Норми підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ не змінюють цього правила.
   
   Відповідно до викладеного, уточнюючий розрахунок у порядку податкового компромісу може бути поданий за податкові періоди, щодо яких не минуло 1095 днів з дня, наступного за днем подання податкової декларації за такий період.
   
   При цьому дотримання вимог щодо строків давності необхідно з'ясовувати на момент подання уточнюючого розрахунку з метою досягнення податкового компромісу.
   
   Якщо платником податків у порядку податкового компромісу подано уточнюючий розрахунок за податкові періоди, що добігли кінця до 1 квітня 2014 року, але від дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за такий період минуло понад 1095 днів, у наданні податкового компромісу має бути відмовлено.
   
   Наприклад, платник податків з метою досягнення податкового компромісу подає у січні 2015 року уточнюючий розрахунок із ПДВ за грудень 2011 року. Граничний день подання податкової декларації за грудень 2011 року - 20 січня 2012 року. Відповідно, строки давності за відповідний податковий період починають перебіг 21 січня 2012 року. Отже, останній день, у який платник податків може подати уточнюючий розрахунок у порядку податкового компромісу, - 21 січня 2015 року. Після відповідної дати таке право втрачається.
   
   Разом із тим, з цієї ж дати втрачається право контролюючого органу визначити платникові податків грошове зобов'язання з ПДВ.
   
   Таким чином, строки давності у розумінні Перехідних положень Податкового кодексу України застосовуються аналогічно до строків давності, передбачених для подання уточнюючого розрахунку у загальному порядку згідно зі ст. 50 ПКУ.
   
   3. Законом передбачено можливість застосування податкового компромісу лише за фактами завищення податкового кредиту або витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток. Проте на вказані порушення може впливати не лише здійснення господарських операцій з ризиковими контрагентами, а й інші порушення порядку ведення податкового обліку. Чи підпадають під дію податкового компромісу факти завищення податкового кредиту або витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, у зв'язку із порушенням порядку ведення податкового обліку, не пов'язаним із здійсненням "ризикових" господарських операцій?
   
   Пунктом 1 підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - Кодекс) передбачено, що податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 Кодексу.
   
   Таким чином, Закон не робить будь-яких уточнень щодо ризикових операцій або ж порушення порядку ведення платником податків податкового обліку.
   
   Будь-які факти порушення ведення податкового чи бухгалтерського обліку, що призвели до завищення валових витрат чи завищення податкового кредиту, підпадають під дію податкового компромісу.
   
   4. Законом передбачено можливість контролюючого органу вирішувати питання про проведення документальної перевірки платника при поданні уточнюючого розрахунку за період, який раніше не перевірявся, та, відповідно, приймати рішення про погодження або непогодження застосування процедури компромісу по визначених платником сумах податку. У всіх інших випадках (процедурі адміністративного або судового оскарження; по вже проведених перевірках) Законом не передбачено право контролюючого органу відмовити платнику податків у застосуванні процедури податкового компромісу.
   
   Чи може контролюючий орган відмовити платнику податків у застосуванні податкового компромісу на вказаних стадіях узгодження податкових зобов'язань? Якщо так, то на яких підставах?

   
   Закон чітко визначає підстави відмови у застосуванні податкового компромісу у процесі оскарження ППР:
   
   - несплата 5 % у встановлені строки (10 днів) суми податкового зобов'язання, визначеного у ППР, невідповідність сплаченої суми у розмірі 5 % сумі, вказаній у відповідному ППР;
   
   - невідповідність заяви про компроміс по ППР та податкового зобов'язання, щодо якого воно подано.
   
   Норми ПКУ послідовно розмежовують поняття податкового зобов'язання та поняття від'ємного значення з ПДВ чи податку на прибуток, а також поняття бюджетного відшкодування.
   
   Про їх нетотожність, крім іншого, свідчить пункт 54.3 ст. 54 ПКУ, згідно з яким контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків.
   
   Таким чином, предметом податкового компромісу не можуть бути визначені у податковому повідомленні-рішенні суми від'ємного значення з ПДВ чи податку на прибуток або суми бюджетного відшкодування з ПДВ.
   
   5. На якому рівні приймається рішення про застосування або незастосування податкового компромісу (ДПІ, ГУ області)?
   
   Рішення про застосування/незастосування податкового компромісу приймається органом ДФС, на обліку в якому перебуває платник податків.
   
   6. Пунктом 3.14 Методичних рекомендацій передбачено, що податковий компроміс під час процедури судового оскарження застосовується до моменту набрання законної сили рішенням суду (винесення рішення судом апеляційної інстанції незалежно від факту оскарження до Вищого адміністративного суду України). Однак п. 7 підрозділу 92 розділу XX Перехідних положень ПКУ зазначає, що процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження. У свою чергу, процедура касаційного оскарження є продовженням процедури судового оскарження. Чи можливо застосовувати податковий компроміс у справах, по яких триває процедура касаційного оскарження, якщо рішення апеляційного суду прийнято на користь платника, але вбачається перспектива вирішення судової справи ВАСУ на користь контролюючого органу?
   
   Право застосування податкового компромісу належить платнику податків, але податковий компроміс поширюється лише на неузгоджені суми податкових зобов'язань.
   
   Після прийняття рішення судом апеляційної інстанції на користь контролюючого органу та з моменту набрання ним чинності оскаржуване ППР є узгодженим, отже, платник податків не має права на застосування податкового компромісу.
   
   7. Як бути з платниками, які сплатили донараховані зобов'язання за ППР ще до їх узгодження (протягом 10 днів з дня отримання), а потім оскаржили в адміністративному або судовому порядку? Формально такі суми відповідають умовам про податковий компроміс.
   
   З огляду на те, що платник податків використав право на оскарження ППР, сума грошового зобов'язання, що перебуває у судовому провадженні у справі, є неузгодженою і, відповідно, платник має право на застосування податкового компромісу. При цьому необхідно враховувати, що за результатами застосування податкового компромісу у платника податків не можуть виникати або збільшуватися помилково та/або надміру сплачені грошові зобов'язання.
   
   8. Чи необхідно скеровувати платнику податків рішення щодо погодження застосування процедури податкового компромісу за результатами розгляду заяви, яка подана в процесі судового оскарження ППР?
   
   Пунктом 3.12 Методичних рекомендацій передбачено, що рішення підписується керівником контролюючого органу та надсилається платнику податків у порядку, визначеному п. 3.5 цих Рекомендацій.
   
   Крім того, відповідно до п. 3.14 Методичних рекомендацій, у разі подання заяви про компроміс по ППР під час процедури судового оскарження до моменту набрання законної сили рішенням суду (винесення рішення судом апеляційної інстанції незалежно від факту оскарження до Вищого адміністративного суду України) після досягнення податкового компромісу відповідний орган ДФС подає до суду першої або апеляційної інстанції, який розглядає справу, вмотивоване письмове клопотання із дотриманням встановлених Кодексом адміністративного судочинства України вимог щодо затвердження примирення сторін у справі у зв'язку із досягненням такими сторонами податкового компромісу.
   
   9. Протягом якого строку контролюючий орган повинен прийняти рішення про погодження/непогодження податкового компромісу по процедурах, визначених абзацами третім - п'ятим п. 2.2 Методичних рекомендацій, оскільки у п. 3.12 (по ППР) Методичних рекомендацій такий строк не визначено?
   
   Закон не визначає чіткого строку для прийняття рішення про застосування податкового компромісу. Водночас, відповідно до п. 3.16 Методичних рекомендацій рішення, передбачені цими Методичними рекомендаціями, за якими досягається податковий компроміс, приймаються керівником контролюючого органу не раніше ніж через 3 робочих дні після надіслання повідомлення до координаційно-моніторингового підрозділу та підрозділу правової роботи Державної фіскальної служби України.
   
   Таким чином, рішення про застосування податкового компромісу приймається у період з 4 робочого дня після надання платником заяви про застосування компромісу до 10 дня.
   
   10. Відповідно до п. 3.14 Методичних рекомендацій у разі подання Заяви про компроміс по ППР під час процедури судового оскарження після досягнення податкового компромісу відповідний орган ДФС подає до суду першої або апеляційної інстанції, який розглядає справу, вмотивоване письмове клопотання щодо затвердження примирення сторін у справі у зв'язку із досягненням податкового компромісу. У той же час п. 2.5 Порядку організації роботи органів доходів і зборів під час підготовки та супроводження справ у судах і ведення претензійно-позовної роботи (наказ Міндоходів від 27.12.2013 р. N 857) визначено, що укладення мирових угод та подання заяв до суду про відмову від позову здійснюється за процедурою, передбаченою для рішення про недоцільність за умови направлення до Департаменту проекту відповідного рішення, попередньо погодженого керівниками зацікавлених (профільних) структурних підрозділів, та проекту мирової угоди або заяви про відмову від позову.
   
   Наказ Міндоходів від 27.12.2013 р. N 857 "Про порядок організації роботи органів доходів і зборів під час підготовки та супроводження справ у судах і ведення претензійної роботи" не застосовується у процедурі податкового компромісу з огляду на те, що ця процедура є окремою і діє тимчасово, протягом 90 днів з моменту введення у дію Закону.
   
   11. Норми Закону та Методичних рекомендацій не містять положень щодо того, чи може платник податку повторно протягом встановленого терміну (до 17.04.2015 р.) звернутись із заявою про податковий компроміс у випадку, коли виникли нові обставини (наприклад, оскарження до суду узгоджених податкових повідомлень-рішень у межах строку на подання такого позову).
   
   Враховуючи ту обставину, що платник податків має право оскаржити будь-яке ППР з урахуванням строків давності (3 роки) і таке ППР вважається неузгодженим з моменту порушення провадження у справі, останній може повторно звернутись з заявою про застосування процедури податкового компромісу.
   
   Разом з цим, згідно з п. 8 підрозділу 92 розділу XX Податкового кодексу України після досягнення податкового компромісу такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.
   
   12. Яким чином буде впливати факт застосування податкового компромісу на податковий облік платника податків за аналогічними господарськими операціями з тими самими контрагентами за період після 01.04.2014 р. та яким чином буде впливати факт застосування податкового компромісу фізичними особами - підприємцями з податку на додану вартість та їх податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за тими самими господарськими операціями? Чи буде підставою застосування податкового компромісу з ПДВ для проведення позапланової перевірки з питання правильності формування ПДФО?
   
   Пунктом 9 підрозділу 92 розділу XX ПКУ встановлено, що у разі досягнення податкового компромісу перевірки щодо податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за уточненими операціями у наступних періодах за зазначеними податками контролюючими органами не проводяться. Разом із цим, загальний порядок проведення документальних перевірок, а також перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час перевірок, визначено главою 8 ПКУ. Однак у ПКУ не визначено такої підстави для проведення перевірок з питань правомірності формування ПДФО, як застосування платником податків податкового компромісу з ПДВ. Крім того, сам по собі уточнюючий розрахунок, перелік (опис) господарських операцій та заява, які фізична особа - підприємець самостійно прийняв рішення подати, не є підставою для здійснення висновків та визначення контролюючим органом грошових зобов'язань з ПДФО за наслідками документальних перевірок.
   
   13. Залишаються невисвітленими шляхи реалізації проведених перевірок податкового органу в межах заяв платників податків щодо застосування податкового компромісу за конкретними операціями та з конкретними контрагентами. Який саме документ складається за результатами такої перевірки: акт чи довідка?
   
   Пунктом 3 підрозділу 92 розділу XX ПКУ визначено, що подання платником податків уточнюючого розрахунку за періоди, щодо яких не була проведена документальна перевірка, може бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки згідно з процедурою податкового компромісу. Документальна позапланова перевірка проводиться виключно з питань, які стосуються витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суми завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, у межах процедури досягнення податкового компромісу. У разі виявлення порушень платником податків складається акт, приймається ППР та сплата грошового зобов'язання за яким здійснюється у розмірі, передбаченому п. 2 підрозділу 92 розділу XX. У разі відсутності таких порушень складає довідку, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов'язань в уточнюючому розрахунку.
   
   14. Чи можливе проведення документальної перевірки за звітні податкові періоди, які були охоплені перевірками раніше?
   
   При поданні платником податків уточнюючого розрахунку та заяви про компроміс після завершення документальної перевірки, яка не пов'язана із застосуванням процедури досягнення податкового компромісу, та складення акта за результатами такої перевірки (або під час складання акта) до прийняття податкового повідомлення-рішення, контролюючий орган у порядку, передбаченому п. 3.5 цих Методичних рекомендацій, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку та зазначеної заяви приймає рішення щодо необхідності (або відсутності необхідності) проведення документальної позапланової перевірки.
   
   При поданні платником податків уточнюючого розрахунку та заяви про компроміс під час проведення документальної перевірки, яка не пов'язана із застосуванням процедури досягнення податкового компромісу, контролюючий орган у порядку, передбаченому п. 3.5 цих Методичних рекомендацій, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку та заяви про компроміс, приймає рішення щодо необхідності (або відсутності необхідності) проведення документальної позапланової перевірки.
   
   При прийнятті рішення щодо необхідності (або відсутності необхідності) проведення документальної позапланової перевірки відповідно до п. 3 підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу у такому випадку враховуються (за можливості) попередні висновки документальної перевірки, яка триває та не пов'язана із застосуванням процедури досягнення податкового компромісу.
   
   У разі прийняття контролюючим органом рішення про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки в межах процедури досягнення податкового компромісу сума податкових зобов'язань за результатами перевірки, яка триває, визначається у такому випадку без урахування сум податкових зобов'язань, щодо яких було досягнуто податковий компроміс за поданими уточнюючими розрахунками.
   
   У разі прийняття контролюючим органом рішення про необхідність проведення перевірки проводиться документальна позапланова перевірка у межах процедури досягнення податкового компромісу (окрема перевірка).
   
   15. Законом встановлено, що платник, який вирішив скористатися податковим компромісом, подає уточнюючий розрахунок, в якому "визначає суму завищення податкового кредиту". Чи є підстави в інспекції не погодитися з заявленими сумами для застосування податкового компромісу у разі, якщо платником податків було сформовано податковий кредит від платника, який виступив транзитером податкової вигоди (тобто товари/послуги були надані, але кредит транзитером сформовано від податкової ями) і з яким відсутні розбіжності та відсутні нікчеми?
   
   Відповідно до п. 4 підрозділу 92 розділу XX Кодексу уточнення платником податків податкових зобов'язань шляхом подання уточнюючого розрахунку згідно із цим підрозділом не впливає на розмір податкових зобов'язань його контрагентів.
   
   У разі встановлення фактів неповного відображення господарських операцій, за якими подано уточнюючі розрахунки, порівняно з даними інформаційних систем, наявної належної допустимої доказової бази щодо наявності порушень, за цими операціями може бути складено акт перевірки та прийнято відповідні податкові повідомлення-рішення.
   
   16. Який порядок досягнення податкового компромісу та відображення цього при оформленні відповідних матеріалів перевірки за умови подання суб'єктом господарювання заяви про компроміс з ПДВ та податку на прибуток у разі, якщо суми податку на додану вартість з придбання товарів (робіт, послуг) у складі ПК відображені (наприклад, як аванси 2013 року), проте ще не віднесені до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування зазначеного періоду та включатимуться до складу витрат у майбутніх звітних періодах?
   
   Податковий компроміс може бути поширений виключно на факти заниження податкових зобов'язань, зазначених у вже поданих деклараціях з податку на прибуток та ПДВ. Тому у матеріалах перевірок можуть бути відображені лише ці факти.
   
   17. Підпунктом 3.5 п. 3 Методичних рекомендацій передбачено можливість прийняття рішення контролюючим органом про проведення документальної позапланової перевірки у разі подання уточнюючого розрахунку.
   
   При цьому пп. 3.8 п. 3 Методичних рекомендацій передбачено, що документальна позапланова перевірка проводиться виключно в межах податкових (звітних) періодів та суб'єктів господарювання, за господарськими операціями (взаємовідносинами) з якими платником податків подано уточнюючі розрахунки.
   
   Чи є підставою для відмови у наданні податкового компромісу подання платником податків уточнюючого розрахунку із визначенням завищення витрат чи податкового кредиту виключно за взаємовідносинами з одним ризиковим контрагентом за наявності у вказаному податковому періоді взаємовідносин з іншими контрагентами, відносно яких є відомості, що вони не виконують (не можуть виконати) обов'язки щодо сплати податків та мають ознаки фіктивності?

   
   Передбачена Законом процедура податкового компромісу надає право платнику податків подати уточнюючі розрахунки та сплатити 5 % сум занижених податкових зобов'язань за відповідними господарськими операціями, які він зазначає у переліку (опису) операцій, що додається до уточнюючого розрахунку, та не передбачає відмови контролюючого органу у досягненні податкового компромісу лише у зв'язку з тим, що платником податків було скориговано податковий кредит за окремими суб'єктами господарювання.
   
   18. Який порядок прийняття уточнюючих розрахунків, поданих платниками згідно з вимогами п. 1 підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу до затвердження нової форми Уточнюючого розрахунку? Станом на 30.01.2015 р. поданий разом із заявою Уточнюючий розрахунок автоматично проводиться в КОР платника за датою його подання, що спричиняє виникнення податкового боргу, нарахування пені та штрафних санкцій поза КОР платників.
   
   Як визначено у заявці до технічного забезпечення, уточнюючі розрахунки, подані в процесі податкового компромісу разом із заявою, будуть отримувати особливий статус "податковий компроміс (ПК)". Такі уточнюючі розрахунки будуть проводитись до ІКПП лише після процедури узгодження, за датою граничного терміну сплати суми згідно з податковим компромісом.
   
   Уточнюючі розрахунки, подані у процесі податкового компромісу, але без встановлення особливого статусу "Податковий компроміс (ПК)", та проведені в ІКПП датою їх подання, підлягають виведенню з ІКПП датою внесення відповідних змін до програмного забезпечення на підставі переліку платників, наданого підрозділами оподаткування юридичних осіб та доходів і зборів з фізичних осіб.
   
   19. Чи буде застосовуватись податковий компроміс для підприємств, які ліквідуються?
   
   Закон не передбачає обмежень для окремої категорії платників.
   
   20. У разі наявності податкового боргу з податку на додану вартість та податку на прибуток, подання заяви про компроміс та уточнюючого розрахунку з наступною сплатою податкового зобов'язання грошові кошти може бути зараховано в рахунок погашення податкового боргу (згідно з п. 131.2 ст. 131 ПКУ при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, у наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені).
   
   Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

   
   Відповідно до пп. 131.2 ст. 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, у наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
   
   Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
   
   Подання заяви про податковий компроміс не впливає на застосування зазначеної норми. Якщо платник сплачує суму грошового зобов'язання у результаті застосування податкового компромісу, але при цьому має податковий борг із податку на прибуток, ПДВ, то сплачена сума буде зарахована у погашення податкового боргу із зазначених податків у календарній черговості виникнення такого боргу.
   
   При цьому для окремого відображення в обліку сплачених у результаті податкового компромісу сум податку на прибуток, ПДВ запроваджуються нові коди операцій, а саме:
   
   "Сплата грошового зобов'язання за уточнюючим розрахунком у разі застосування податкового компромісу";
   
   "Сплата грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням у разі застосування податкового компромісу".
   
   Аналогічні коди видів сплати будуть використовуватися платниками податків при заповненні реквізиту "Призначення платежу" розрахункових документів на сплату податку на прибуток, ПДВ за результатами податкового компромісу після затвердження Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів (на заміну наказу Міндоходів від 22.10.2013 р. N 609).
   
   21. Чи має право скористатись процедурою застосування податкового компромісу особа, яка виключена з Реєстру платників ПДВ, шляхом подання уточнюючого розрахунку за періоди, коли вона була зареєстрованим платником ПДВ?

   
   Особа, яка не є платником податку на додану вартість, не має права подавати уточнюючі розрахунки за попередні звітні періоди, в тому числі у рамках податкового компромісу, оскільки подавати уточнюючі розрахунки та застосовувати податковий компроміс може лише платник податків. Особа, яка не є платником ПДВ, не може подавати податкову звітність (крім випадків подання податкової звітності за останній звітний період, в якому було анульовано реєстрацію платника ПДВ).
   
   22. Платником подано із заявою про компроміс Уточнюючий розрахунок відповідно до п. 1 підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу. В Уточнюючому розрахунку платникам зменшено податковий кредит та задекларовані позитивні нарахування з ПДВ за рядком 18 податкової декларації з ПДВ, які частково зараховані від'ємним значенням за рядком 21 податкової декларації з ПДВ. У рядку 25 податкової декларації з ПДВ визначено 5 % від суми заниженого податкового зобов'язання. Як визначити податкові зобов'язання з податку на додану вартість згідно з процедурою податкового компромісу у наведеному випадку у разі наявності у платника податків залишку від'ємного значення попередніх періодів (рядки 19 та 24 податкової декларації з ПДВ)? Чи знайде відображення податковий компроміс у залишку від'ємного значення та яким чином?
   
   Ні, не знайде відображення у поточній звітності. Платник податку з метою застосування податкового компромісу зобов'язаний сплатити до бюджету суму податкових зобов'язань, визначених ним в уточнюючому розрахунку, який подано виключно в рамках такого компромісу, незалежно від наявності в нього від'ємного значення сум податку (бюджетного відшкодування) у поточному звітному періоді.
   
   23. За результатами фінансово-господарської діяльності у 2012 році платникам податку на прибуток задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування (збитки) - рядок 7. Ця сума збитків перенесена у рядок 06.5 декларації з податку на прибуток за 2013 р. Згідно з поданим до заяви про компроміс уточнюючим розрахунком за 2012 рік платником зменшення суми витрат вплинуло на перекриття збитків та нарахування суми податку на прибуток.
   
   Чи враховується від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2012 рік при визначенні суми податкових зобов'язань в уточнюючому розрахунку, поданому до заяви про компроміс? Крім того, чи платнику подавати уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2013 рік, у якій враховано від'ємне значення об'єкта оподаткування 2012 року?

   
   У разі подання Уточнюючого розрахунку для цілей застосування податкового компромісу за податковий (звітний) період, за результатами якого задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування (у цьому випадку - за 2012 рік), платник податків у такому уточнюючому розрахунку визначає податкові зобов'язання у розмірі 5 % від суми заниженого податкового зобов'язання за такий період.
   
   При цьому платнику податків слід подати уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 рік (наступні звітні (податкові) періоди) з метою коригування неправильно визначеного показника від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2012 рік. У разі, якщо суб'єкт господарювання був платником авансових внесків з податку на прибуток, він зобов'язаний визначити та сплатити 5 % від заниженого податкового зобов'язання за авансовими внесками з податку на прибуток за кожен місяць прострочення.
   
   24. Законом України від 25.12.2014 р. N 63-VIII не передбачено подання платниками заяв про податковий компроміс, тоді як за Методичними рекомендаціями подання заяви є обов'язковим, тому постає запитання: чи є обов'язковим подання платником вказаної заяви для досягнення податкового компромісу?
   
   Подання платником заяви для досягнення податкового компромісу є обов'язковим згідно з п. 7 Закону. Щодо заяви про компроміс, то вона необхідна для ідентифікації уточнюючого розрахунку, поданого для застосування процедури податкового компромісу.
   
   25. Чи має право платник уточнювати показники податкової декларації за один і той самий період декілька разів?
   
   Нормами Кодексу не обмежено платника у кількості уточнень за один звітний період.
   
   26. Законом визначено, що податковий компроміс застосовується за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 ПКУ. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу за такі податкові періоди, має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість. У разі коригування платником податкового кредиту з ПДВ за неповний календарний рік (наприклад, січень - червень 2013 року) відповідне коригування витрат з податку на прибуток видобувається шляхом подання уточнюючої декларації за процедурою податкового компромісу в цілому за весь базовий податковий період - рік (2013 рік). Чи вважається податковий компроміс досягнутим з податку на прибуток за 2013 рік у цілому або тільки за ті місяці, за які подані уточнюючі розрахунки з ПДВ? Та виникає таке запитання щодо можливості подання додаткового уточнюючого розрахунку з податку на прибуток у разі коригування податкового кредиту з ПДВ за інші місячні періоди цього ж року та в подальшому - щодо можливості проведення перевірки з податку на прибуток за 2013 рік з урах

Отключить рекламу
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться