Щодо нарахування амортизаційних відрахувань (лист ДФС від 23.01.2018 р. № 258/М/99-99-13-01-02-14/ІПК)

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 23.01.2018 р. № 258/М/99-99-13-01-02-14/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо надання податкової консультації з питань нарахування амортизаційних відрахувань, та з урахуванням вимог ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє таке.

Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування визначено п. 177.4 ст. 177 Кодексу.

Згідно з нормами пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Кодексу, які набули чинності з 01 січня 2017 року, фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об'єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Згідно з пп. 177.4.9 п. 177.4 ст. 177 Кодексу амортизація нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, самостійно установленого фізичною особою, але не менше мінімально допустимого строку корисного використання об'єкта основних засобів та нематеріальних активів:

група 1 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом - 15 років;

група 2 - будівлі, споруди, передавальні пристрої - 10 років;

група 3 - машини, обладнання, тварини, багаторічні - 5 років;

група 4 - нематеріальні активи - відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як два роки.

Дія пп. 177.4.9 п. 177.4 ст. 177 Кодексу поширюється виключно на об'єкти основних засобів та нематеріальних активів, витрати на придбання чи самостійне виготовлення яких підтверджені документально.

Підпунктом 177.4.7 п. 177.4 ст. 177 Кодексу встановлено, що розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється із застосуванням прямолінійного методу нарахування амортизації, за яким річна сума амортизації визначається діленням первісної вартості об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів та нематеріальних активів.

Водночас повідомляємо, що на сьогодні законодавчо не встановлена форма ведення такого обліку, то фізична особа - підприємець має право (за власним бажанням) вести такий облік з використанням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. N 92 зі змінами (далі - Стандарт "Основні засоби").

Враховуючи викладене, а також норми п. 29 Стандарту "Основні фонди", відповідно до якого нарахування амортизації проводиться щомісячно, фізична особа - підприємець має право (за власним бажанням) щомісячно нараховувати амортизацію основних фондів та нематеріальних активів, які безпосередньо використовуються платником в господарській діяльності з метою отримання доходу.

Таким чином фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування, починаючи з 01.01.2017 р., має право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням його господарської діяльності, амортизаційні відрахування з вартості придбаних після 01.01.2017 р. основних засобів та нематеріальних активів або самостійно виготовлених основних засобів, при наявності підтверджуючих на здійснення таких витрат документів (крім основних засобів подвійного призначення, визначених пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Кодексу).

При цьому нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Зазначаємо, що відповідно п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.