Порядок розрахунків в іноземній валюті та відповідальність за порушення законодавства встановленого строку розрахунків визначені Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами і доповненнями (далі – Закон).

Відповідно до статті 1 Закону виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Згідно Постанов Правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст. 1 та 2 Закону "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2016 року № 361 „Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України (далі - Постанова № 361), яка набрала чинності 29.07.2016, внесені зміни до постанови від 07.06.2016 № 342 „Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України".

Зокрема, пунктом 2 Постанови № 361 передбачено збільшення граничного строку для розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів з 90 календарних днів до 120 календарних днів. (Пункт 2 цієї постанови діє до 14 вересня 2016 року включно.)

Порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) (ст. 4 Закону).

Відповідно до ч.1 статті 6 Закону строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Згідно п. 1.6 розділу 1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 24 березня 1999 року N 136, перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за експортними операціями з поставки продукції, виконання робіт, надання транспортних, страхових послуг та імпортними операціями резидентів дозволяється на підставі висновку (висновок щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями).

Крім того, відповідно до статті 6 Закону якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

У разі виявлення у суб'єкта ЗЕД простроченої зовнішньоекономічної заборгованості органами фіскальної служби направляється пропозиція до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України матеріалів щодо порушення суб'єктом ЗЕД чинного законодавства для застосування спеціальних санкцій до цього суб'єкта та до іноземного партнера цього суб'єкта згідно зі статтею 37 Закону України від 16 квітня 1991 року N 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність", зі змінами та доповненнями.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із статтею 257 ЦКУ загальний термін позовної давності становить три роки.

При цьому, статтею 8 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (далі - Конвенція) від 14 червня 1974 року, яка була ратифікована Верховною Радою України 14.07.199 і набрала чинності для України 01.04.1994, для країн-учасниць, що є сторонами зовнішньоекономічного договору, якщо укладені ними контракти не суперечать вимогам Конвенції, термін позовної давності становить чотири роки.

Відповідно до статті 9 Конституції України дана Конвенція є частиною національного законодавства України.

Таким чином, якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулося у формі закону, встановлені інші правила, ніж передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Тобто, строк позовної давності в будь-якому випадку минає не пізніше, ніж через 10 років від дня, коли цей строк розпочався згідно зі статтями 9, 10, 11 і 12 цієї Конвенції.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 № 237, поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності, є безнадійною дебіторською заборгованістю і підлягає виключенню з активів.

Поряд з цим, спільним Наказом Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України від 09.11.2006, № 340/672 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України з питань застосування спеціальних санкцій" наведені докази неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів щодо повернення валютних цінностей., а саме: дії щодо неможливості виконання рішення суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України на території іноземної держави про стягнення з нерезидента заборгованості в зв'язку з:

ліквідацією нерезидента, яка підтверджена копією документа вповноваженого органу країни розташування сторони договору, легалізованою в установленому порядку;

банкрутством нерезидента та/або відсутністю коштів на рахунках або майна та доходів нерезидента, які можуть бути стягнені в установленому законодавством порядку;

неможливістю встановити місцезнаходження нерезидента (розшук), про що свідчить довідка компетентних органів країни нерезидента, засвідчена в установленому порядку;

витратами на виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості нерезидента, у тому числі на оплату юридичних послуг, що значно перевищують саму суму боргу, та інші дії, підтверджені документально.

Заступник начальника                                       З.В. Лагутіна