ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ЛИСТ

№1904/10/10-36-12-02 від 18.08.2016

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області розглянуто лист Комунального підприємства.

ГУ ДФС у Київській області за результатами розгляду листа Комунального підприємства, з урахуванням вимог статті 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Податковий кодекс), повідомляє наступне.

Відповідно до статті 9 Податкового кодексу податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків і зборів.

Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Отже, виходячи з економічної природи – ПДВ - це непрямий загальнодержавний податок на споживання товарів/послуг на митній території України, та відповідно до Податкового кодексу, платником податку виступає кожний суб’єкт (юридична чи фізична особа), який є споживачем цих товарів/послуг. Тобто оподаткуванню підлягають операції з поставки товарів/послуг незалежно від того, хто їх споживає (держава за рахунок бюджету, підприємство за рахунок прибутку, населення за рахунок власних коштів), яким способом вони виготовлені або придбані, фінансово-господарських результатів діяльності і має бути рівно напруженим для всіх платників податку, а підприємства (організації) - продавці уповноважені здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, сплаченого кожним наступним споживачем.

Нормами Податкового кодексу встановлено перелік операцій з постачання товарів/послуг, що не є об’єктом оподаткування та звільнені від оподаткування ПДВ, а не окремих категорій споживачів, тому і оподаткування таких операцій здійснюється не в залежності від категорії споживачів, а в залежності від наявності чи відсутності встановленої Податковим кодексом пільги з оподаткування операцій з постачання тих чи інших товарів/послуг.

При цьому поняття «постачання послуг» та «постачання товарів» визначені відповідно у підпунктах 14.1.185 та 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

• придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
• придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Податковим кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З метою застосування пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу податкові зобов’язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

• придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
• придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України від 16 липня 1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи викладене, оскільки платником податку на додану вартість здійснюється операція зі списання товарно-матеріальних цінностей, то вони починають використовуватись в операціях що не є господарською діяльністю такого платника податку. У разі, якщо при придбанні товарно-матеріальних цінностей суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, то платник податку повинен не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається їх списання, здійснити нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за основною ставкою виходячи з вартості придбання таких товарно-матеріальних цінностей.

В.о. заступника начальника

ГУ ДФС у Київській області                                                                  О.О. Туру