Щодо оподаткування доходу у вигляді заробітної плати, отриманої фізичними особами - резидентами (нерезидентами) (від 05.12.2017 р. № 2845/6/99-99-13-02-03-15/ІПК)

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 05.12.2017 р. № 2845/6/99-99-13-02-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування доходу у вигляді заробітної плати, отриманої фізичними особами - резидентами (нерезидентами) і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пп. 162.1.2 п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку є фізичні особи - резиденти (нерезиденти), які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.2 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування фізичних осіб - резидентів (нерезидентів) є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід до якого включаються, зокрема доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Заробітна плата для цілей розділу IV Кодексу - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом (пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Податковий агент, поняття якого наведено у пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену ст. 167 Кодексу (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Водночас, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору (п. 3.2 ст. 3 Кодексу).

Договір між Урядом України та Урядом Республіки Польща про надання кредиту на умовах пов’язаної допомоги від 09.09.2015 р. (далі - Договір), ратифікований Верховною Радою України 03.02.2016 р., не містить положень, які встановлюють звільнення від оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Фізичні особи - резиденти України, які є працівниками Представництва, оподатковуються за законодавством України на загальних підставах.

24 березня 1994 р. набрала чинності Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, підписана 12 січня 1993 року (далі - Конвенція).

Відповідно до положень п. 1 ст. 15 Конвенції з урахуванням положень статей 16, 18, 19 і 20 Конвенції платня, заробітна плата та інші подібні винагороди, одержувані резидентом Польщі у зв’язку з роботою за наймом, оподатковуються тільки у Польщі, якщо тільки робота за наймом не здійснюється в Україні. Якщо робота за наймом здійснюється таким чином, така винагорода, одержана у зв’язку з цим, може оподатковуватись в Україні.

Пунктом 2 ст. 15 Конвенції встановлено, що незалежно від положень п. 1 цієї статті, винагорода, що одержується резидентом Польщі у зв’язку з роботою за наймом, здійснюваною в Україні, оподатковується тільки у Польщі, якщо одночасно виконуються три умови:

a) одержувач знаходиться в Україні протягом періоду або періодів, що не перевищують у сукупності 183-х днів протягом календарного року; і

b) винагорода сплачується наймачем або від імені наймача, який не є резидентом України; і

c) витрати по сплаті винагород не несуть постійне представництво або постійна база, які наймач має в Україні.

З метою уникнення неоднозначного тлумачення норм чинного законодавства для отримання більш конкретної відповіді необхідне детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються нарахування та виплати фізичним особам - резидентам (нерезидентам) доходу у вигляді заробітної плати.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.