Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула лист … щодо оподаткування окремих видів доходів та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов’язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Тобто не вважається додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку сума, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності у розмірі різниці, яка розрахована цим кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ. При цьому зазначеним пунктом не передбачено повідомлення платника податку кредитором.

Згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (далі – Порядок), дохід, у розмірі різниці, яка розрахована кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, відображається у податковому розрахунку за
ф. № 1ДФ за ознакою доходу «127».     

Також повідомляємо, що відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель) (ст. 583 ЦКУ).

Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна (іпотеки), є Закон України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку».

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, абзацом другим п.п. 165.1.16 п. 165.1 ст. 165 якого встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи, отримані внаслідок реалізації заставленого майна, майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв’язку з невиконанням платником податку своїх зобов’язань за договором кредиту (позики), за умови, що таке майно було придбано за рахунок такого кредиту (позики).

Водночас до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 172 ПКУ (п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Статтею 172 ПКУ встановлено порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) нерухомого майна, згідно з п. 172.8 якої під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об’єкти нерухомого та рухомого майна, крім їх успадкування та дарування.

Пунктом 172.1 ст. 172 ПКУ передбачено, що дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Відповідно до п. 172.2 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об’єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 цієї статті, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного в п. 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відс., визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ.

Згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку № 4, частина доходів від операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна відповідно до положень ст. 172 розділу IV ПКУ відображається у податковому розрахунку за ф. № 1ДФ за ознакою доходу «104».     

Зауважуємо, що кожний конкретний випадок виникнення податкових відносин слід розглядати з урахуванням документів (матеріалів), що стосуються порушеного питання, зокрема кредитного договору, договору поруки, договору щодо анулювання (списання) основної суми кредиту тощо.

Перший заступник Голови                                                                   С.В. Білан