Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором доходу, отриманого фізичною особою від продажу об’єкта нерухомого майна (квартири) (лист ДФС від 01.06.2017 р. № 440/С/99-99-13-02-03-03-14/ІПК)

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 01.06.2017 р. № 440/С/99-99-13-02-03-03-14/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором доходу, отриманого фізичною особою від продажу об’єкта нерухомого майна (квартири), і в межах компетенції повідомляє.

Статтею 55 Господарського кодексу України визначено перелік осіб, які визнаються суб'єктами господарювання, зокрема громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст.14 Кодексу самозайнята особа це платник податку який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Згідно з п. 177.12 ст. 172 Кодексу іноземці та особи без громадянства, які зареєстровані підприємцями згідно із законодавством України, є резидентами, і на них поширюється дія пункту 177.11 цієї статті.

Водночас не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп фізичні та юридичні особи нерезиденти (пп. 291.5.7 п. 291.5 ст. 291 Кодексу).

Порядок визначення резидентського статусу фізичної особи регулюється пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема достатньою підставою для визначення особи резидентом є її реєстрація як самозайнятої особи.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема фізична особа - резидент /нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента/ нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 172 Кодексу (пп. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Пунктом 172.1 ст. 172 Кодексу передбачено, що дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.

Крім того, відповідно до пп. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Згідно з п. 172.9 ст. 172 Кодексу дохід від операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості, що здійснюються фізичними особами - нерезидентами, оподатковується згідно із ст. 172 Кодексу в порядку, встановленому для резидентів, за ставкою, визначеною у п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Отже, дохід, отриманий платником податку фізичною особою - резидентом/нерезидентом від продажу протягом звітного податкового року одного об’єкта нерухомого майна (квартири), який перебуває у власності такої особи понад три роки, не оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.