Щодо оподаткування юридичної особи податком на прибуток та податком на додану вартість за надані послуги (виконані роботи) для нерезидента, якщо оплата за такі послуги здійснюється представництвом нерезидента, що не має статусу постійного (лист ДФС від 02.08.2017 р. № 1450/6/99-99-15-02-02-15/ІПК)

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 02.08.2017 р. № 1450/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування юридичної особи податком на прибуток та податком на додану вартість за надані послуги (виконані роботи) для нерезидента, якщо оплата за такі послуги здійснюється представництвом нерезидента, що не має статусу постійного та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Згідно з пп. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Надання роз’яснень щодо норм цивільного законодавства України, зокрема, з питань правомірності укладання договору, додаткової угоди між юридичною особою та представництвом нерезидента, що не має статусу постійного стосовно перерахування коштів представництвом на користь резидента за надані послуги (виконані роботи) для нерезидента, не належить до повноважень ДФС.

Порядок відкриття поточних рахунків типу "Н" у національній валюті та використання коштів за цими рахунками визначено в ст. 11 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, яка затверджена постановою Правління Національного банку від 12.11.2003 р. N 492.

Водночас зазначаємо, що згідно з пп. 6, 14 ст. 7 Закону України "Про Національний банк України", зокрема, регулювання діяльності платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначення порядку та форм платежів, визначення порядку здійснення операцій в іноземній валюті належить до функцій Національного банку України.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці за операціями за надані послуги (виконані роботи) для нерезидента, якщо оплата за такі послуги здійснюється представництвом нерезидента. Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно- правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Враховуючи вищевикладене, з питань відображення в бухгалтерському обліку операцій за надані послуги (виконані роботи) для нерезидента, якщо оплата за такі послуги здійснюється представництвом нерезидента, доцільно звертатися до Міністерства фінансів України.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На підставі п. 201.1 ст. 201 Кодексу на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Кодексом термін.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Кодексу у податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов’язкові реквізити, в тому числі опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

На підставі п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 6 розд. III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 р. N 21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 р. за N 159/28289, дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Разом з тим повідомляємо, що відповідно до п. 52.2 ст.52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.