Подпишитесь на новости и получите книгу бесплатно!
  • Щодо первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку господарських операцій з фізичними особами - підприємцями, що перебувають на спрощеній системі оподаткування

Щодо первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку господарських операцій з фізичними особами - підприємцями, що перебувають на спрощеній системі оподаткування



   
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
   
   ЛИСТ
   
   N 12097/6/99-99-15-02-02-15 від 02.06.2016 р.

   
   Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку господарських операцій з фізичними особами - підприємцями, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.
   
   Законом України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015 р., розділ III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу викладено у новій редакції.
   
   Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу у редакції, чинній на сьогодні, для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
   
   Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
   
   Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).
   
   Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.
   
   Отже, при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств коригування фінансового результату до оподаткування операцій з фізичними особами - підприємцями, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, здійснюється за загальними правилами, встановленими розділом ІІІ Кодексу. Підтверджуючі первинні документи складаються відповідно до вимог бухгалтерського обліку.
   
   Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку визначені Законом України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996).
   
   Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону N 996).
   
   Таким чином, з питань щодо правильного оформлення первинних документів необхідно звернутись до Міністерства фінансів України.
   
   Щодо інформації про сплату податків і зборів контрагентами - фізичними особами - підприємцями, то повідомляємо, що відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
   
   Статтею 20 Закону України "Про інформацію" (далі - Закон) визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
   
   Згідно зі ст. 16 Закону податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Кодексом. Правовий режим податкової інформації визначається Кодексом та іншими законами.
   
   Пунктом 63.12 ст. 63 Кодексу встановлено, що інформація, яка збирається, використовується та формується контролюючими у зв’язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.
   
   Повноваження, завдання та функції ДФС визначено у Положенні про Державну фіскальну службу України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 N 236 (далі - Положення), та ст. ст. 19 і 20 Кодексу.
   
   Однім із завдань ДФС, зокрема, є надання консультації відповідно до Кодексу та Митного кодексу України (пп. 33 п. 4 Положення).
   
   Отже, органи ДФС здійснюють свою діяльність лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Кодексом, Митним кодексом України, законами України та іншими нормативними актами.
   
   Главою 3 Кодексу передбачено порядок надання податкових консультацій контролюючими органами.
   
   Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень (п. 52.5 ст. 52 Кодексу).
   
   Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
   
   Пунктом 52.1 ст. 52 Кодексу передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
   
   Отже, запитання стосовно стану розрахунків контрагентів платника податків з бюджетом не має статусу податкової консультації в розумінні глави 3 "Податкова консультація" Кодексу, оскільки не стосується позиції ДФС із застосування норм податкового законодавства, а передбачає отримання інформації про господарську діяльність інших осіб.

Отключить рекламу
ОЗНАКОМИТЬСЯ С ИЗДАНИЕМ
Контекстная реклама
Настройки
Оформление
Светлая тема
(стандартный)
Серая тема
Темная тема
Параметры экрана
Фиксированная ширина
(стандартный)
Во весь экран
Управление уведомлениями
Включить уведомления
Отключить уведомления