Подпишитесь на рассылку

Подпишитесь

и получайте свежие новости и специальные предложения
  • Щодо порядку оподаткування у разі переходу із спрощеної системи оподаткування до загальної системи (Лист ГУ ДФС у м. Києві від 05.09.2016 № 19707/10/26-15-12-05-11)

Щодо порядку оподаткування у разі переходу із спрощеної системи оподаткування до загальної системи (Лист ГУ ДФС у м. Києві від 05.09.2016 № 19707/10/26-15-12-05-11)

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС у м. КИЄВІ

ЛИСТ

№ 19707/10/26-15-12-05-11 від 05.09.2016

ня ДФС у м. Києві розглянуло лист «_», щодо порядку оподаткування у разі переходу із спрощеної системи оподаткування до загальної системи та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Відповідно до абз. 1 п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями (далі – ПКУ), податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

Враховуючи зазначене, у разі переходу на загальну систему оподаткування протягом поточного року – звітний (податковий) період починається з першого числа місяця звітного кварталу, у якому платник переходить на загальну систему, та закінчується 31 грудня такого року.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств».

Таким чином, починаючи з 01.07.2016 року базою для розрахунку податку на прибуток є фінансовий результат за даними бухгалтерського обліку.

Згідно з  п. 6 розд. ІІІ наказу Мінфіну України від 29.11.1999 № 290 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» із змінами і доповненнями, фінансова звітність підприємства формується з дотриманням принципів, зокрема, нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затверджений наказом Мінфіну України від 29.11.1999 № 290, із змінами і доповненнями.

Інформацію про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджений наказом Мінфіну України від 31.12.1999 № 318, із змінами і доповненнями.

Інформація щодо основних засобів також відображається за правилами бухгалтерського обліку, методологічні засади формування якої визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну України від 27.05.2000 № 92, із змінами і доповненнями.

Отже, інформація щодо доходів, витрат та основних засобів  визначається у фінансовій звітності за правилами бухгалтерського обліку з першого числа місяця звітного кварталу, у якому платник переходить на загальну систему, та закінчуючи 31 грудня такого року. Доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей.

Підпунктом 57.11.2 п. 57.11 ст. 57 ПКУ, зокрема, передбачено, що емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток крім випадків, передбачених пп. 57.1 1.3 п. 57.1 1 ст. 57 ПКУ.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов’язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов’язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою п. 136.1 ст. 136 ПКУ. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов’язань з інших податків і зборів (обов’язкових платежів).

Обов’язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною п. 136.1 ст. 136 ПКУ ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими ПКУ, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена п. 136.1 ст. 136 ПКУ.

При цьому, якщо платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку.

Таким чином, при виплаті дивідендів емітент корпоративних прав сплачує авансові внески з податку на прибуток до/або одночасно з виплатою дивідендів за ставкою, визначеною п. 136.1 ст. 136 ПКУ.

Поряд з цим, слід зазначити, що статтею 36 ПКУ визначено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог ПКУ.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.


Заступник начальника                               Е.М.Пруднікова

Отключить рекламу
ОЗНАКОМИТЬСЯ С ИЗДАНИЕМ
Контекстная реклама
Настройки
Оформление
Светлая тема
(стандартный)
Серая тема
Темная тема
Параметры экрана
Фиксированная ширина
(стандартный)
Во весь экран
Управление уведомлениями
Включить уведомления
Отключить уведомления